Рішення № 12043555, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/34220.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1»

до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та врегулювання рибальства у місті Києві та Київській області

про стягнення 56711,16 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Свіщ О.А. –довіреність № 29/02 від 29.07.2010р.;

від відповідача: Костильов В.А. –довіреність № 2709 від 09.09.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось-1»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та врегулювання рибальства у місті Києві та Київській області про стягнення 56711,16 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених договором поставки нафтопродуктів № 10-58 від 12.02.2010р. не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 49350,00 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 49350,00 грн. - боргу, 3906, 66 грн. –пені, 3454,50 грн. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –567,11 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 29.06.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.08.2010 р.

30.08.2010р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 20.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача визнав позовні вимоги та зазначив, що відповідач сплатив 3000,00 грн. –основного боргу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.09.2010р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 10-58, за умовами позивач зобов’язався поставити та передати у встановлений строк у власність відповідача товар в асортименті, кількості і за цінами що наведені в додатку до договору і є його невід’ємною частиною, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити нафтопродукти відповідної якості по бланкам облікових карток, а саме бензин марок А-95 та дизельне пальне (п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору кількість, найменування, та ціна продукції вказується в рахунку-фактурі на оплату та видатковій накладній, які видаються постачальником покупцю.

Згідно з п. 2.1. зазначеного договору, покупець зобов’язується оплатити 100 % вартості продукції, зазначеної в рахунку-фактурі, видатковій накладній на оплату, протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання продукції. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов Договору 03 лютого 2010 року позивач здійснив поставку нафтопродуктів, що підтверджується видатковою накладною № 2-068237 та довіреністю серії ЯЗУ № 729529 від 03.02.2010р. на суму 86850,00 грн.

Однак, відповідач зобов’язання повністю не виконав, не сплатив позивачу за надані нафтопродукти, заборгувавши тим самим позивачу 49350,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 3000,00 грн., в зв’язку з чим в частині стягнення основного боргу у сумі 3000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 46350,00 грн. обґрунтовані документально доведені та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3454,50 грн. штрафу та 3906,66 грн. пені за порушення договірного зобов’язання за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати покупцем на строк, що перевищує вказаний в п. 2.1. даного договору, на 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від несплаченої суми за поставлену продукцію.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 3454,50 грн.

Що стосується розрахунку позивача в частині стягнення пені, при дослідженні наданого ним розрахунку судом було виявлено помилки щодо розміру облікової ставки в період, за який нараховується пеня. У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1925, 25 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та врегулювання рибальства у місті Києві та Київській області (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А, код ЄДРПОУ 35017437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 22, 04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, код ЄДРПОУ: 25636839) –46350 (сорок шість тисяч триста п’ятдесят) грн. 00 коп. - боргу, 1925 (одна тисяча дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 25 коп. –пені, 3454 (три тисячі чотириста п’ятдесят чотири) грн. 50 коп. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –547 (п’ятсот сорок сім) грн. 30 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко