Рішення № 12043194, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/29926.08.10 За позовом Спільне підприємство "Астра" Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" про стягнення заборгованості за надані послуги - 7055,56 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача Бойко Ю.А. за довіреністю №24 від 01.06.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6145,23 грн. збитків понесених позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором-заявки № 1 від 18.11.2009 року, інфляційних збитків в розмірі 356, 42 грн., трьох відсотків річних в розмірі 70,71 грн., пеня в розмірі 483,20грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010р. порушено провадження по справі № 8/299 та призначено її розгляд на 05.08.2010 року.

До Господарського суду міста Києва 05.08.2010року від Спільного підприємства "Астра" Товариство з обмеженою відповідальністю надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. розгляд справи відкладений на 26.08.2010р. у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, неподанням сторонами документів.

26.08.2010р. в судове засідання з’явився предстівник відповідача та надав докази сплати суми основного боргу позивачу в розмірі 6 145,23 грн.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (надалі –експедитор, відповідач) та Спільним підприємством "Астра" Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –перевізник, позивач) було укладено разовий договір-заявку №1 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні (надалі –договір-заявка), відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Болгарія –Україна (Київ). Оголошена вартість фракту – 6145,23 грн.

Замовник сплачує вартість експедитора виключно на підставі наданих оригіналів документів стосовно ТЕП у в перебігу тридцяти банківських днів з моменту отримання даниз документів (п.19 договору-заявки).

Сторонами 27.11.2009р. був підписаний та скріплений печатками акт №ОУ-812 прийому-здачі виконаних робіт за виконані перевезення на суму 6145,23 грн.

Відповідач послуги позивача не оплатив, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2010р.

Заборгованість відповідача перед позивачем склала 6145,23 грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У погоджений сторонами строк (п.19 договору-заявки) відповідач розрахунки з відповідачем не провів.

Однак станом на день розгляду справи відповідач надав докази сплати суми основного боргу в розмірі 6145,23 грн. за виконані позивачем послуги, а саме платіжне доручення №3604 від 04.08.2010р. на суму 3000,00 грн. та платіжне доручення №3293 від 16.07.2010р. на суму 3145,23 грн., тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 6145,23 грн. провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Судові витрати покладаються на відповідача.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційних збитків в розмірі 356, 42 грн., трьох відсотків річних в розмірі 70,71 грн., пеня в розмірі 483,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані роботи виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору-заявкою, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг у встановлений строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем інфляційних збитків в розмірі 356,42 грн., трьох відсотків річних в розмірі 70,71 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 356, 42 грн., трьох відсотків річних в розмірі 70,71 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Договором-заявкою не передбачено сплата пені, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені розмірі 483,20 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37; код 32305728) на користь Спільного підприємства "Астра" Товариства з обмеженою відповідальністю (9040, м.Львів, вул.Збиральна, буд.7; код 20842675) 356 (триста п’ятдесят шість) грн. 42 коп. інфляційних збитків, 70 (сімдесят) грн. 71 коп. трьох відсотків річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 84 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Спільного підприємства "Астра" Товариства з обмеженою відповідальністю (9040, м.Львів, вул.Збиральна, буд.7; код 20842675) в доход Державного бюджету України 31 (тридцять одна) грн. 00 коп. недоплаченого державного мита.

Видати накази.

В частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6145,23 грн. провадження у справі припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.С. Катрич Рішення підписано 17.09.2010 р.