Рішення № 12043149, 09.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/31209.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбуд-ДБД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Паркет" про стягнення заборгованості 167 044,41 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Захаров П.С. - представник за довіреністю б/н від 23.06.2010р.

Дмитрієв Є.В. - представник за довіреністю б/н від 23.06.2010р.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 100000,00 грн., що становить заборгованість за договором №4 від 20.08.2007р., 6682,19 грн. трьох відсотків річних, 37342,90 грн. інфляційних збитків, 20269,32 грн. упущеної вигоди, судових витрат у т.ч. адвокатських послуг 2750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010р. порушено провадження у справі № 8/312, розгляд справи призначений на 19.08.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. розгляд справи відкладений на 09.09.2010р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням усіх витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 16.09.2010р. з‘явились представники позивача, представник відповідача не з’явився.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

20.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранбуд-ДБД" (надалі –замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-Паркет" (надалі –підрядник, відповідач) був укладений договір №4 на ремонт і реконструкцію з деякими реставраційними роботами 11, 10, 9, 8, 7 поверхів з 22 по 34 вісь об’єкту за адресою вул. Хрещатик, 36, м. Київ (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору сторони домовились здійснити ремонті роботи об’єкта: на ремонт і реконструкцію з деякими реставраційними роботами 11, 10, 9, 8, 7 поверхів з 22 по 34 вісь об’єкту за адресою вул.Хрещатик, 36, м.Київ, згідно переліку робіт (додаток№1), який є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник виконує роботи по ремонту та реконструкції об’єкта у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і технічною характеристикою об’єкта, погодженою сторонами.

Вартість робіт об’кта визначена договірною ціною зазначеного об’єкта (п.2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору замовник зобов’язаний перерахувати 100% від договірної ціни на ремонт площі 9-го поверху.

Подалі розрахунки з підрядником за виконані роботи відбуваються щомісячно, згідно підписаних актів виконаних робіт та затвердженого порядку фінансування паркетних робіт (п.2.3 договору).

Згідно п. 3.2.6, п.3.2.7 договору обов’язки замовника є здійснення розрахунків за виконані роботи шляхом перерахування коштів підряднику, підписання ф.КБ-2в, ф.КБ-3 у 5-денний термін після подання її підрядником та розраховування з ним за виконані роботи на протязі 10 днів після їх підписання.

Позивач 22.08.2007 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 540000,00грн., як передплату за усі роботи, що передбачалось виконати.

Відповідно до актів виконаних робіт, відповідач виконав зобов’язання перед позивачем на суму 390385,20грн.

14 липня 2008 року відповідач повернув на рахунок позивача 49614,80грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем склала 100000,00 грн.

01 липня 2009 року відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків з позивачем, яким відповідач визнав борг у розмірі 100000,00грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Станом на день розгляду справи відповідач не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 100000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100000,00 грн. заборгованості за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 6682,19 грн. трьох відсотків річних, 37342,90 грн. інфляційних збитків, 20269,32 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 6682,19 грн. трьох відсотків річних, 37342,90 грн. інфляційних збитків, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6682,19 грн. трьох відсотків річних, 37342,90 грн. інфляційних збитків правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Таким чином, умовами договору не передбачено забезпечення виконання зобов'язання, тому стягнення суми 20269,32 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, на відповідача покладається 2 750,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем були надані належні докази понесених відповідних витрат, а саме: договір про надання правової допомоги від 01.06.2010р., посвідчення адвоката, акт виконаних робіт №1 від 23.06.2010р. на суму 2750,00 грн., платіжне доручення №335 від 22.06.2010р. на перерахування коштів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Паркет" (03150, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд.3, кв. 4; код 32664988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбуд-ДБД" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А; код 34613448) 100 000 (сто тисяч) грн. 60 коп. основного боргу, 37 342 (тридцять сім тисяч триста сорок дві) грн. 90 коп. збитків від інфляції, 6 682 (шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 19 коп. трьох відсотків річних, 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 25 коп. державного мита, 203 (двісті три) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2750 (дві тисячі сімсот п’ятдесят) грн. 00 грн. адвокатських послуг.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р.