ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 47/41321.09.10 Представники: Від позивача Башук Т.В. –представник за довіреністю;
Від відповідача Панов В.С. –представник за довіреністю.
В судовому засіданні 21.09.2010р. на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1164000,00 грн. збитків по договору № 1612-01 від 16.12.2009, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –11640,00 грн., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/413, розгляд справи було призначено на 21.09.2010.
В судовому засіданні 21.09.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що згідно умов укладеного з відповідачем договору складського зберігання № 1612-01 від 16.12.2009 та на підставі складської накладної № 5 від 15.06.2010 позивачем було передано відповідачу на зберігання товар загальною вартістю 1164000,00 грн. 16.08.2010 позивач звернувся до відповідача з листом № 39/08 в якому заявив вимогу про повернення товару, але відповідач всупереч п. 2.10 договору складського зберігання № 1612-01 від 16.12.2009 товар у визначений договором строк –не повернув, а тому позивач на підставі п. 5.5 зазначеного договору заявив позов про стягнення з відповідача 1164000,00 грн. збитків, що складає вартість неповернутого товару.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2010 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки ним заперечень на позов. Представник позивача проти заявленого усного клопотання заперечив з підстав його необґрунтованості.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, вирішив заявлене представником відповідача усне клопотання про відкладення розгляду справи –відхилити, оскільки відповідач був обізнаний про наявність судового спору, представник відповідача –Панов В.С. –був ознайомлений з матеріалами справи і не був позбавлений права підготувати заперечення на позов до судового засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2010 заявив усне клопотання про призначення в справі судової експертизи, яке мотивував необхідністю спеціальних знань для вирішення спору, проти якого представник позивача заперечив з підстав його необґрунтованості.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, вирішив заявлене представником відповідача усне клопотання про призначення експертизи –відхилити з підстав його необґрунтованості, оскільки спеціальні знання при вирішенні даного господарського спору між сторонами - не є необхідними.
В обґрунтування заперечень на позов представник відповідача посилався на те, що відповідач не отримував від позивача листа № 39/08 від 16.08.2010 з вимогою про повернення товару, а тому і товар не повернув. Додатково представник зазначав про те, що згідно акту про пожежу від 15.08.2010 на складі відповідача 15.08.2010 відбулась пожежа, що також унеможливило б видачу товару.
Розглянувши наявні у справі документи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
16.12.2009 між відповідачем –ТОВ «Новатор-К», як товарним складом, та позивачем –ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ», як поклажодавцем, було укладено договір складського зберігання № 1612-01 (далі –договір № 1612-01 від 16.12.2009), відповідно до умов якого товарний склад зобов’язався за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності та належної якості, а також надавати інші складські послуги за цінами згідно тарифів товарного складу (п. 1.1), місце зберігання товару –м. Київ, пр.-т. Перемоги, 67 (п. 1.2), прийняття товару на товарний склад посвідчується складською квитанцією, яка видається поклажодавцю (п. 2.2), товарний склад зобов’язаний своєчасно повернути товар на вимогу поклажодавця за умови, якщо поклажодавець попередив товарний склад про часткове або повне повернення товару за 1 день до повернення товару (п.2.10), у разі невиконання товарним складом зобов’язання про видачу поклажодавцю товару, поклажодавець має право вимагати відібрання товару у товарного складу або вимагати відшкодування останнім збитків (п. 5.4), збитки стягуються у повній сумі вартості неповернутого товару понад штрафні санкції (п. 5.5), сторони погодили, що у разі виникнення обставин непереборної сили, зокрема пожежі, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов’язань за даним договором, сторона звільняється від виконання своїх зобов’язань на час дії зазначених обставин (п. 10.1).
Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача, ним було перераховано відповідачу у якості оплати за складське зберігання товару грошові кошти загалом в сумі 256,50 грн.
Відповідно до складської накладної на відповідальне зберігання № 5 від 15.06.2010, яка підписана представниками позивача та відповідача і посвідчена печатками сторін, поклажодавцем (позивачем) на підставі договору № 1612-01 від 16.12.2009 було передано на зберігання товарному складу (відповідачу) товар –лабораторію NORITSU 3411 у кількості 1 шт. та загальною ціною 1164000,00 грн.
16.08.2010 та 30.08.2010 позивачем на фактичну та юридичну адресу відповідача було надіслано листи № 39/08 та № 86/08, в яких позивач, посилаючись на п. 2.10 укладеного між сторонами договору № 1612-01 від 16.12.2009, просив повернути лабораторію NORITSU 3411, отримання яких підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання.
В свою чергу, представник відповідача посилався на те, що відповідач не отримував від позивача листа № 39/08 від 16.08.2010 з вимогою про повернення товару, а тому і не повернув товар.
Як зазначав позивач у позові, відповідач всупереч умов договору № 1612-01 від 16.12.2009 лабораторію NORITSU 3411 –у встановлений договором строк –не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду, в якому він на підставі п. 5.4 договору № 1612-01 від 16.12.2009 заявив вимогу про стягнення збитків.
В свою чергу, представником відповідача було надано для долучення до матеріалів справи Акт про пожежу від 15.08.2010, складений за участю ст. інспектора ВНГД Святошинського РУГУ МНС України в м. Києві та охоронців об’єкту, згідно якого 15.08.2010 на покрівлі даху складського приміщення корпусу № 3 по пр. Перемоги, 67 виникла пожежа, яка була ліквідована 16.08.2010.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Вимогами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 953 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Вимогами статті 957 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Згідно статті 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складський документ, зокрема складську квитанцію.
Згідно статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, судом встановлено, згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1612-01 від 16.12.2009 позивачем, як поклажодавцем, було передано відповідачу а на підставі складської накладної № 5 від 15.06.2010 позивачем було передано відповідачу на зберігання товар - лабораторію NORITSU 3411 - у кількості 1 шт. загальною вартістю 1164000,00 грн., що підтверджується складською накладною на відповідальне зберігання № 5 від 15.06.2010.
В свою чергу, позивач на підставі статті 953 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з листами № 39/08 від 16.08.2010 та № 86/08 30.08.2010, які були направлені позивачем відповідачу на фактичну та юридичну адреси згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»і отримання яких підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання, в яких позивач, посилаючись на п. 2.10 договору № 1612-01 від 16.12.2009, просив повернути лабораторію NORITSU 3411.
Посилання представника відповідача на те, що ним не отримувались від позивача листи № 39/08 від 16.08.2010 та № 86/08 30.08.2010, а тому підстави для повернення товару у відповідача були відсутні –судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки зазначені листи з вимогами повернути товар - лабораторію NORITSU 3411 вартістю 1164000,00 грн. надсилались позивачем відповідачу на фактичну та юридичну адреси згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»і отримання яких підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання.
Але відповідачем всупереч п. 2.10 договору № 1612-01 від 16.12.2009 не було повернуто позивачу у обумовлений строк товар - лабораторію NORITSU 3411 вартістю 1164000,00 грн., як не було надано і мотивованої відмови в її поверненні, зокрема щодо настання будь-яких обставин, що унеможливлюють повернення товару у обумовлений договором строк, зокрема відповідач жодним чином не повідомляв позивача як про настання пожежі, так і про неможливість повернення товару. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.
Таким чином, оскільки позивач належним чином повідомив відповідача про намір повернути товар, а відповідачем всупереч умов договору та ст. 953 Цивільного кодексу України не було взагалі повернуто товар на вимогу позивача, внаслідок чого позивач на підставі п. п. 5.4, 5.5 договору № 1612-01 від 16.12.2009 заявив вимогу про відшкодування збитків в сумі вартості неповернутого товару, тобто в розмірі вартості товару, зазначеного у складській накладній № 5 від 15.06.2010 в сумі 1164000,00 грн., що передбачено як умовами договору (п. 5.4), так і вимогами чинного законодавства, зокрема ст. ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1164000,00 грн. завданих збитків - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор-К»(код ЄДРПОУ 33229266, місцезнаходження: 02225 м. Київ, вул. Ніколаєва, 7) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(код ЄДРПОУ 34003114, місцезнаходження: 04053 м.Київ, вул. Кудрявська, 5) збитки в розмірі 1164000 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита – 11 640 (одинадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг –236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення –27.09.2010
Судове рішення № 12043130, Господарський суд м. Києва було прийнято 21.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 47/413. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: