Рішення № 12043129, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/35310.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Савана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо -ЛТД"

про стягнення 1 871,46 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Степанечко І.М. за довіреністю №14 від 09.09.2010р.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1800,00 грн., що становить заборгованість за договором №3/10 об. від 29.12.2009р., 50,31 грн. інфляційних збитків та 21,15 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. порушено провадження у справі № 8/353, розгляд справи призначений на 10.09.2010р.

У судове засідання, призначене на 10.09.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив та витребувані судом докази не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

29.12.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Савана" (надалі –виконавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Томбо -ЛТД" (надалі –замовник, відповідач) уклали договір №3/10 об. На обслуговування кондиціонерів (надалі–договір).

Згідно п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов’язуються виконувати сервісне обслуговування кондиціонерів та припливно-витяжної системи вентиляції.

Сума по даному договору в загальному становить 3000,00грн.; замовник зобов’язується здійснювати оплату щомісячно, не пізніше 10 числа звітного місяця в загальному становить 600,00грн.; факт виконання робіт засвідчує підписання сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт (п.2.1, п.2.2, п.2.7 договору).

Відповідно до 6.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2010 року.

Виконавцем, відповідно до умов вказаного договору, було надано замовнику наступні рахунки-фактури на оплату робіт по сервісному обслуговуванню обладнання: рахунок-фактура №03-01/10 від 11.11.2010р., рахунок-фактура №03-02/10 від 01.02.2010р., рахунок-фактура №03-03/10 від 01.03.2010р.

Оплата робіт за вище вказаними рахунками-фактурами замовником не проводилась.

Позивач виконав свої зобов’язання по сервісному обслуговуванню обладнання відповідача за договором, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт: акт №01/10 прийому-передачі виконаних робіт від 28.01.2010 року за січень 2010р. на суму 600,00грн., акт №02/10 прийому-передачі виконаних робіт від 26.02.2010 року за лютий 2010р. на суму 600,00грн., акт №03/10 прийому-передачі виконаних робіт від 29.03.2010 року за березень 2010р. на суму 600,00грн.

Виконавцем виконано робіт за договором на загальну суму 1800,00грн.

Позивачем та відповідачем 29 березня 2010 року було підписано акт звіряння розрахунків по договору №3/10 об. від 29.12.2009 року, яким підтверджено, що відповідач не оплатив виконані позивачем роботи.

В зв’язку з тим, що відповідач порушив свої зобов’язання, не оплативши виконані позивачем роботи, позивач, керуючись умовами договору, з 01 квітня 2010 року призупинив подальше виконання взятих на себе зобов’язань по даному договору.

22 квітня 2010 року позивач отримав від відповідача лист з проханням розірвати договір №3/10 об. від 29.12.2009р. на обслуговування кондиціонерів.

Всі зміни та доповнення до діючого договору оформлюються в письмовій формі та підписуються обома сторонами (п.6.2 договору).

Та у зв’язку з існуючою заборгованістю, 28 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1 погасити заборгованість, що виникла, в тому числі, і за договором №3/10об. від 29 грудня 2009 року. Заявлену претензію відповідач залишив без відповіді.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем не провів.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 1800,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1800,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 50,31 грн. інфляційних збитків та 21,15 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за надані послуги виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг у встановлений строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 50,31 грн. інфляційних збитків та 21,15 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, та суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 50,31 грн. інфляційних збитків та 21,15 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 42, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо -ЛТД" (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7; код 21506956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савана" (03055, м. Київ, вул. Василевської Ванди, 7, офіс 201; код 30469818) 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 50 (п’ятдесят) грн. 31 коп. інфляційних збитків, 21 (двадцять одна) грн. 15 коп. трьох відсотків річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р