Рішення № 12043124, 16.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/29016.09.10 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" про про стягнення 15 063,78 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 20 .07.2010 року

ОСОБА_3 представник за довіреністю № б/н від 20 .07.2010 року

Від відповідача: Кіцак О.В. за довіреністю № 10 від 22.04.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9150,00 грн. збитків понесених позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором № 1223-08Ц від 08.12.2008 року, трьох відсотків річних в розмірі 157,88 грн. та пеню в розмірі 1078,80 грн., а також індекс інфляції в сумі 677,10 грн. та судові витрати у т.ч. 4000,00 грн. адвокатських послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. порушено провадження по справі № 8/290 та призначено її розгляд на 29.07.2010 року.

До Господарського суду міста Києва 28.07.2010 року від Закритого акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд залишити позовну заяву без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2010р. розгляд справи відкладений на 19.08.2010р. у звязку з неподанням сторонами усіх витребуваних доказів.

В судовому засіданні оголошувались перерви.

16.09.2010р. в судове засідання зявились представники сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

08.12.2008р. між Фізичною особою-підприємцем Новиком Юрієм Івановичем (надалі перевізник, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" було укладено договір №1223-08Ц про транспортно-експедиційне обслуговування (надалі договір).

Згідно п.1.1.1 Статуту підприємства відповідача Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (код 24364528) (надалі замовник, відповідач) є новим найменуванням Закритого акціонерного товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" (код 24364528).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є предметом договору є порядок взаємовідносин, що виникають між перевізником та замовником, при організації та забезпеченні внутрішньодержавних перевезень вантажів та розрахунках за вищезгадані перевезення.

Розрахунки між сторонами здійснюються по факту надання послуг у відповідності з затвердженими графіками та маршрутами перевезень. Оплата здійснюється через 14 днів, але не пізніше 30-ти календарних днів з дня надання рахунку на оплату, правильно оформлених акта виконаних робіт з комплексом товарно-транспортних та видаткових накладних, що мають відмітки про відвантаження й отримання вантажу отримувачем, податкової накладної, а також довіренностей и накладних з печатками та підписами вантажоотримувачів (п.4.1 договору).

Згідно умов договору позивач надав відповідачу транспортні послуги та відповідно рахунки на оплату та необхідні документи, які підтверджують надання послуг, а саме рахунок-фактура №22 від 26.07.2009р. на суму в розмірі 2350,00грн., рахунок-фактура №23 від 07.08.2009р. на суму в розмірі 2700,00грн., рахунок-фактура №25 від 21.08.2009р. на суму в розмірі 2500,00грн., рахунок-фактура №26 від 21.08.2009р. на суму в розмірі 700,00грн., рахунок-фактура №27 від 07.08.2009р. на суму в розмірі 900,00грн. на загальну суму 9150,00грн., а також податкові накладні №22, 23, 25, 26, 27 на загальну суму в розмірі 9150,00грн.

Відповідач послуги не оплатив.

Таким чином, на даний час відповідач має заборгованість перед позивачем за надані відповідно умов договору послуги в розмірі 9150,00грн.

08 лютого 2010 року позивач відправив на адресу відповідача претензію (вих.№1 від 08.02.2010р.), в якій просив вирішити питання щодо сплати суми заборгованості в розмірі 9150,00грн. в досудовому порядку.

15 березня 2010 року Позивач отримав від відповідача відповідь на претензію (вих.№121/4-104), в якій йому було відмовлено в задоволенні його прохання, а претензія відхилена в повному обсязі у звязку з понесеними збитками під час перевезення.

Посилання відповідача про понесення ним збитків під час виконання перевезення позивачем судом не приймається, т.я. стосовно завданих збитків є рішення суду (міститься в матеріалах справи), що не стосується даної справи. Фактично послуги з перевезення були відповідачу позивачем надані.

Відповідач розрахунок за отриманні послуги не здійснив, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з обслуговуючого банку позивача. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 9150,00 грн.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, оплату послуг позивача не здійснив, в звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 9150,00 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 9150,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 157,88 грн. та пеню в розмірі 1078,80 грн., а також індекс інфляції в сумі 677,10 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем послуги виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 157,88 грн. трьох відсотків річних, 677,10 грн. інфляційних збитків, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 157,88 грн. трьох відсотків річних, 677,10 грн. інфляційних збитків правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.5.3 договору за несвоєчасну сплату послуг перевізника, замовник платить перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені розмірі 1078,80 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Розяснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

В матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем послуг адвоката, тому суд відмовляє в задоволенні стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 501; код 24364528) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; номер НОМЕР_1) 9 150 (девять тисяч сто пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 157 (сто пятдесят сім) грн. 88 коп. трьох відсотків річних, 1078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 80 коп. пені, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 10 коп. інфляційних витрат, 110 (сто десять) грн. 64 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.С. Катрич Рішення підписано 17.09.2010 р.