Рішення № 12043120, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/29819.08.10 За позовом Приватного підприємства "Меткон" до Державного підприємства „Київське будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України” про про стягнення боргу - 19 270,00 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Карпенко В.А. за довіреністю б/н від 07.06.2010р.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10000,00 грн. збитків понесених позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором № 249/09-07 від 28.09.2007 року, штрафних санкцій відповідно до п.3.1 договору в розмірі 8 970,00 грн. та 300,00 грн. трьох відсотків річних .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010р. порушено провадження по справі № 8/298 та призначено її розгляд на 05.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 року розгляд справи відкладений на 19.08.2010р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних документів.

У судове засідання, призначене на 19.08.2010р. з‘явився представник позивача; представник відповідача не з’явився, відзив та витребувані судом документи не подав.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

28.09.2007р. між Приватним підприємством "Меткон" (надалі –субпідрядник, позивач) та Державним підприємством „Київське будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України” (надалі –генпідрядник, відповідач) був укладений договір №249/09-07 на виконання будівельно-монтажних робіт (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору субпідрядник приймає на себе зобов’янання виготовити та встановити на ж.б. 37/41 по вул.Бакінській (секція 1, 2) наступні металоконструкції:

1Виготовлення та встановлення площадок пандусів для інвалідівпог.п. 17,92

2Виготовлення та встановлення огороджень площадок пандусів для інвалідівпог.п. 35,56

3Виготовлення та встановлення поручнів входу (косих)пог.п. 9,5

4Виготовлення та встановлення поручнів входу (прямих)пог.п. 15,06

5Виготовлення та встановлення решіток на приямкикв.м 1,08

Відповідно до п.1.2 договору генпідрядник приймає на себе зобов’язання своєчасно надати субпідряднику об’єкт для виконання робіт по договору, забезпечити збереження матеріалів та виробів для виконання робіт по договору, забезпечити збереження матеріалів та виробів, забезпечити електроенергією та своєчасно сплачувати за виконані роботи згідно наданої ф.3 КБ.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 25 жовтня 2007 року, а по питанням оплати до повного виконання генпідрядником зобов’язань по договору (п.4.1 договору).

Загальна вартість виготовлення та встановлення металоконструкцій складає 25722,00грн. в т.ч. ПДВ; генпідрядник перераховує субпідряднику аванс у розмірі 50% від суми договору; взаєморозрахунки з субпідрядниким здійснюються на підставі оформленої форми КБ-3 щомісяця з врахуванням отриманого аванса, на протязі п’яти банківських днів після підписання форми КБ-3; за послуги генпідряду субпідрядник сплачує генпідряднику 5% від договірної вартості (п.2.1, п.2.2, п.2.3, п.2.4 договору).

Позивачем на виконання умов договору були виконані роботи, що підтверджується актом виконаних робіт №70 за жовтень 2007р. (КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2007р. (КБ-3) підписаними та скріпленими печатками сторін, які містяться в матеріалах справи на суму 25722,00 грн.

Відповідач роботи позивача оплатив частково.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 10000,00 грн.

Акт звірки від 07.06.2010 підписаний та скріплений печатками сторін підтверджує існування основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 10000,00грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 10000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача штрафних санкцій відповідно до п.3.1 договору в розмірі 8 970,00 грн. та 300,00 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 300,00 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 300,00 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.3.1 договору, за порушення строків закінчення робіт і несвоєчасну сплату, винна сторона відшкодовує штрафні санкції у розмірі 0,1% від суми не виконаних і, відповідно, не оплачених робіт за кожний день прострочки.

Таким чином, згідно умов договору підлягає стягнення з відповідача сума пені в розмірі 8 970,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державне підприємство „Київське будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України” (03151, м. Київ, вул. Волинська, 26; код 08582757) на користь Приватного підприємства "Меткон" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27-29; код 30867645) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 300 (триста) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 8 970 (вісім тисяч дев’ятсот сімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 192 (сто дев’яносто дві) грн. 70 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р.