Рішення № 12043090, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/37920.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»

доДержавного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»

простягнення 115102,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ковальов К.О. –дов. № 06/203 від 15.02.2010 року;

від відповідача: Собітняк О.В. –дов. № 01-19/81 від 17.09.2010 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»про стягнення 115102,00 грн. –основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не оплачене в повному обсязі продане дизельне паливо марки Л 0,2-62 відповідно до Договорів купівлі продажу № 3596 від 18 травня 2009 року та № 3905 від 16 лютого 2010 року.

Ухвалою від 30.08.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.09.2010 року.

В судовому засіданні 17.09.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав повністю та зобов’язався оплатити існуючу заборгованість при надходженні коштів з Державного бюджету.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.09.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2009 року та 16 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАНГ», іменоване надалі «Продавець»(позивач) та Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) були укладені договори купівлі –продажу № 3596 та № 3905 (далі –Договори, або Договір 1 та Договір 2 відповідно), відповідно до пункту 1.1 яких продавець бере на себе зобов’язання продати та поставити дизельне паливо марки Л0,2 – 62 в кількості 2000 тонн по першому Договору та 320 тонн по другому Договору (далі –товар), а покупець –прийняти та оплатити його вартість в строки та в порядку, передбачені цими Договорами згідно зі специфікаціями, що додаються та є невід’ємними частинами цих Договорів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору 1 ціна однієї тони дизельного пального становить 4 500,00 грн. з ПДВ. Загальна ціна товару складає 2400 000,00 грн., в тому числі ПДВ –1500000,00 грн., включаючи доставку.

Згідно з пунктом 2.1 Договору 2 ціна однієї тони дизельного пального становить 7 500,00 грн. з ПДВ. Загальна ціна товару складає 9000 000,00 грн., в тому числі ПДВ –400000,00 грн., включаючи доставку.

Пунктами 2.5 Договору 1 та 2.3 Договору 2 сторони узгодили, що покупець проводить оплату поставленого товару з відстроченням платежу протягом 60 календарних днів, але не менше чим 30 календарних днів згідно виставлених рахунків –фактур за кожну поставлену партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору продав відповідачу дизельне паливо, що засвідчується видатковими накладними № РНП-003742 від 20 квітня 2010 року, № РНП-003561 від 14 квітня 2010 року, № РНП-003875 від 22 квітня 2010 року, № РНП-003998 від 26 квітня 2010 року, № РНП-003993 від 26 квітня 2010 року, № РНП-004068 від 27 квітня 2010 року, № РНП-004312 від 06 травня 2010 року, проте, відповідач за продані нафтопродукти розрахувався частково, що підтверджується платіжним дорученням № 1127 від 27 травня 2010 року, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 115102,00 грн., що не заперечується відповідачем.

20 травня та 22 липня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензії № 06/509 та № 06/695 з вимогою погасити існуючу заборгованість та змінити умови договору, які були направлені відповідачу 21.05.2010 року та 23.07.2010 року, що засвідчується фіскальними чеками № 1304 від 21.05.2010 року та № 3701 від 23.07.2010 року (копії в матеріалах справи), однак вищезазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, однак проти існуючої заборгованості не заперечує, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 115102,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав повністю, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 115102,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»(місцезнаходження: 04070, м. Київ, Подільський р –н, вул. Сагайдачного, буд.12 код ЄДРПОУ 03150102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»(місцезнаходження: 54010, м. Миколаїв, Заводський р –н, вул. 7-А Поперечна, буд. 3/4, код ЄДРПОУ 13863642) 115102 (сто п'ятнадцять тисяч сто дві) грн. 00 коп. –основного боргу, 1 151 (одну тисячу сто п’ятдесят одну) грн. 02 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

29.09.2010 року