Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 8/30316.09.10 За позовом Приватного підприємства "Севастопольський завод "Нові вікна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрінет" про стягнення боргу 198 910,85 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники сторін:
Від позивача Волосатов В.А. за довіреністю б/н від 14.07.2010р.
Від відповідача Костилева А.І. за довіреністю №15/01-10 від 15.01.2010р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 156189,60 грн. заборгованості за договором підряду № 7/П від 07.08.2008 року., інфляційних збитків в розмірі 5535,20грн.,трьох відсотків річних в розмірі 2824,25грн. та пеню в розмірі 34361,80грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010р. порушено провадження по справі № 8/303 та призначено її розгляд на 05.08.2010 року.
У судове засідання, призначене на 05.08.2010р. з’явився представник відповідача , який не виконав вимог ухвали суду від 19.07.10року.
Позивач в судове засідання 05.08.2010року не з’явився , вимог ухвали суду не виконав , причини неявки суду не відомі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. розгляд справи відкладений на 26.08.2010р. у зв’язку з нез’явленням представника позивача у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних документів.
Через канцелярію суду 26.08.2010 року від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2010р. розгляд справи відкладений на 09.09.2010р. у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних документів.
В судовому засіданні 09.09.2010р. було оголошено перерву до 16.09.2010р.
У судове засідання, призначене на 16.09.2010р. з‘явились представники сторін.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
ВСТАНОВИВ :
07.08.2009р. між Приватним підприємством "Севастопольський завод "Нові вікна" (надалі –підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрінет" (надалі –замовник, відповідач) був укладений договір підряду №7/П (надалі - договір).
Згідно п.1 договору підрядник зобов’язується на свій ризик і з своїх матеріалів виконати роботу „Капітальний ремонт приміщення по вул.Комуністична, 15 в м.Севастополь”, а Замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботу відповідно до затвердженого протоколу узгодження договірної ціни.
Замовник перераховує аванс підряднику в розмірі 50% договірної ціни протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору; остаточний розрахунок за договором проводиться замовником протягом 15 банківських днів із моменту підписання акта виконаних робіт і усунення всіх зауважень, виявлених при їхньому прийманні (п.3.1, п.3.2 договору).
Відповідно ч.1 п. 3.3 договору підставою для остаточного розрахунку є акти виконаних робіт КБ-2 і КБ-3 з урахуванням фактичної вартості матеріалів.
02.09.2008 року сторонами було підписано додаткову угоду до договору, у відповідності з умовами якої позивач зобов’язувався по дорученню відповідача виконати роботи по капітальному ремонту фасада будівлі по вул.Комуністичній,15, в м.Севастополі.
24.09.2008 року сторони уклали ще одну додаткову угоду у відповідності з якою позивач зобов’язувався виконати капітальний ремонт опалення по адресу Комуністична, 15. в м.Севастополі.
Виконуючи свої зобов’язання, позивач до кінця жовтня 2008 року виконав роботи на 206367,60грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року та довідкою про виконані підрядні роботи за той же період, підписані сторонами.
Крім того, згідно додаткової угоди від 02 вересня 2008 року був виконаний ремонт фасада вказаної будівлі на суму 76856,40грн. Відповідач прийняв вказані роботи та підписав довідку про вартість виконаних робіт й акт приймання виконаних робіт.
В листопаді 2008 року по додатковій угоді від 24 вересня 2008 року позивач виконав ремонт опалення на суму 36208,8грн, по вказаній вище адресі та відповідач знову прийняв вказані роботи та підписав довідку про вартість віконаних робіт й акт приймання виконаних робіт.
У липні 2009 року позивач закінчив капітальний ремонт приміщень передбачений основним договором підряду та надав відповідачу для підпису довідку про вартість виконаних робіт на суму 156189,60грн. та акт приймання виконаних робіт на ту ж суму. Роботи відповідачем були прийняті та обидва документи підписані.
Загальна сума усіх виконаних робіт по договору і додатковим угодам склала 475622,40грн.
Відповідач перераховував грошові кошти: 07.08.2008р. та 09.08.2008р. - 165094,50грн. та 35706,00грн., 28.11.2008р. - 41273,10грн., 16.12.2008р., 17.12.2008р. та 19.12.2008р. - 36208,00грн., 0,80грн. та 41150,40грн., загальна сума 319432,80грн.
Таким чином, сума боргу відповідача за виконані роботи за договором складає 156189,60грн.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.
Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 156189,60 грн.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доводи відповідача судом не приймаються, так як акти виконаних робіт були ним підписані та скріплені печаткою, що підтверджує відсутність зауважень та є підставою для проведення розрахунків.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 156189,60 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційних збитків в розмірі 5535,20 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2824,25 грн. та пеню в розмірі 34361,80 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем інфляційних збитків в розмірі 5535,20 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2824,25 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 5535,20 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2824,25 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).
Згідно п.5.1 договору, у випадку затримки замовником оплати за виконані роботи понад 15 банківських днів підрядник має право стягнути з замовника пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня.
Згідно п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, згідно умов договору підлягає стягнення з відповідача сума пені в розмірі 28738,89 грн. за розрахунком суду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрінет" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 17, к. 268; код 24592293) на користь Приватного підприємства "Севастопольський завод "Нові вікна" (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 11; код 34957559) 156 189 (сто п’ятдесят шість тисяч сто вісімдесят дев’ять) грн. 60 коп. основного боргу, 5 535 (п’ять тисяч п’ятсот тридцять п’ять) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 2 824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 25 коп. трьох відсотків річних, 28 738 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 89 коп. пені, 1 932 (одна тисяча дев’ятсот тридцять дві) грн. 88 коп. державного мита, 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
СуддяВ.С. Катрич
Рішення підписано 17.09.2010 р.
Судове рішення № 12043059, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 8/303. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: