Рішення № 12043058, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/14020.09.10           

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

доПриватного підприємства «Ювента Гласс»

проСтягнення 10811,02грн. Представники сторін: від позивача від відповідача Красножон Ю.С.-дові. № 19/05-2010 від 12.05.2010; не з‘явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»про стягнення з Приватного підприємства «Ювента Гласс»заборгованості на загальну суму 21438,02грн .

У судовому засіданні від 03.09.2010року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 12422,34грн., пеню - 196,68грн. та неустойку в розмірі 1719грн.

У судовому засіданні від 20.09.2010року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 8922,34грн., пеню - 196,68грн. та неустойку в розмірі 1719грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за надані позивачем послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору на загальну суму 10811,02грн.., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача, згідно уточнень.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(надалі - Виконавець) та Приватним підприємством «Ювента Гласс»(надалі - Замовник) було укладено договір про надання послуг по здійсненню «контрольно-пропускного»режиму № 9 від 31.01.2007 року, за яким Виконавець прийняв на себе зобов'язання по організації та здійсненню контрольно-пропускного режиму по в'їзду та виїзду через в'їздні ворота НТК «КУРС»за адресо: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 у відношенні до працівників, відвідувачів Відповідача, а також їх транспортних засобів та транспортних засобів, що прибувають до Відповідача.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки довірителя та повіреного, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання статей 901-907 ЦК України.

Згідно п. 3.1, Відповідач зі свого боку, зобов'язаний своєчасно сплачувати плату на поточний рахунок Виконавця за надані послуги згідно виставленого Позивачем рахунку-фактури.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість послуг Позивача визначається Протоколом погодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Додатковою угодою № 2 до Договору від 01.09.2008 р. сторони погодили ціни на послуги.

Згідно додаткової угоди № 2 до Договору, оплата Відповідачем послуг Позивача здійснюється шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача на протязі 20-ти банківських днів, з моменту виставлення рахунку Позивачем.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що здавання послуг Позивачем та приймання їх результатів Замовником, оформляється Актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується щомісяця повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.

В період з грудня 2009 р. по травень 2010 р. сторонами були підписані відповідні акти приймання-здавання наданих послуг, а саме: № 538 від 31.12.09р на суму 4308,90грн., № 44 від 21.01.2010р. на суму 2485,70грн, № 88 від 28.02.2010р. на суму 3104,65грн., № 135 від 31.03.2010р на суму 3871,85грн., № 181 від 30.04.2010р. на суум 3618,40грн., № 225 від 31.05.2010р. на суму 3437,10грн, що вказує на відсутність будь-яких претензій з боку Відповідача та є підставою для проведення розрахунків по Договору.

Позивачем Відповідачу на підставі даних актів були виставлені рахунок-фактура на оплату наданих послуг.

Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання по договору належним чином.

З огляду на вказане, станом на день вирішення спору, з урахуванням часткової оплати суми заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 8922,34грн., на яку позивачем нарахована пеня та неустойка.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог шодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте, на даний момент Відповідачем не були виконані всі взяті на себе зобов'язання за договором по оплаті одержаних послуг.

Відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути виниклу заборгованість в розмірі 8922,34грн. Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу, у зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Факт заборгованості відповідача в сумі 8922,34грн. підтверджений матеріалами справи і підлягає стягненню в повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення неустойки та пені суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 1719грн. та пеню у розмірі 196,68 грн. за прострочення по оплаті 8922,34грн. у період з грудня 2009р. по травень 2010р.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, законами та договором.

Частина 2 ст. 217 ГК України передбачає, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оператавно-господарські санкції.

Підстава для стягнення неустойки визначена у п.2.3 додаткової угоди до договору від 01.03.2010р., а підставою для стягнення пені –п. 5.5 Договору.

Відповідно до п. 2.3. додаткової угоди, у випадку прострочення розрахунків, на термін більший за 15 банківських днів, відповідач зобов'язується сплатити неустойку в розмірі 20 % від суми заборгованості. А відповідно до п.5.5 Договору, у разі несвоєчасної оплати за послуги надані Позивачем, відповідач зобов’язується сплатити на користь Позивача пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Тобто, підставою для стягнення неустойки позивач вказує допущення прострочки платежу , а пені –несвоєчасної оплати товару.

Суд відзначає, що диспозиція положення п.2.3 додаткової угоди " у випадку прострочення розрахунків " та п. 5.5 Договору " у разі несвоєчасної оплати за послуги " є визначенням одного порушення –несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Отже, позивач просить стягнути пеню та штраф за порушення відповідачем грошового зобов’язання за Договором.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписи ст. 549 Цивільного кодексу України визначають пеню, як різновидом одного виду відповідальності –неустойки.

При цьому суд відзначає, що умови Договору не містять умови про стягнення штрафу, як додаткової міри відповідальності, понад нараховану пеню, а позивач хибно вказує про ніби-то встановлення цих різновидів одного виду відповідальності за різні порушення.

Таким чином, за встановлених обставин, вимога про одночасне стягнення пені та неустойки за порушення відповідачем грошового зобов’язання за Договором не ґрунтується на приписах наведених норм права.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 Господарського кодексу України. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи із викладеного та беручи до уваги встановлені п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи ступінь вини відповідача та суть допущеного порушення, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з грудня 2009 р. по травень 2010 р., у розмірі 196,68грн.

В задоволенні позову в частині стягнення неустойки у розмірі 1719грн. необхідно відмовити із викладених підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошена вступна та резулятивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Ювента Гласс»(03022, м. Київ, вул. Трутенка,2, код ЄДРПОУ 25200651 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228 ) суму основного боргу у розмірі 8922,34грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 108,40грн. та 139грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 24.09.10