Рішення № 12042745, 18.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.10 Справа № 17/263/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологічна компанія “Гранік”

юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14-а

фактична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 30-б, оф. 6

до відповідача: комунального підприємства “Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області”, 70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, 18

про стягнення 121897,93 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гладкий В.К., довіреність від 25.07.09 № 251

від відповідача: Кузьмічов І.О., довіреність від 11.10.10 № 164

Соколов С.В., директор

СУТЬ СПОРУ:

19.08.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Екотехнологічна компанія “Гранік” (надалі ТОВ “Екотехнологічна компанія “Гранік”) з позовною заявою до комунального підприємства “Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області” (далі - КП “Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області”) про стягнення з відповідача 147 374,28 грн.

Ухвалою від 19.08.10 судом порушено провадження у справі № 17/263/10, судове засідання призначено на 30.09.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті спору.

Ухвалами від 30.09.10 та від 13.10.10 розгляд справи відкладено на 13.10.10 та на 18.10.10 відповідно. Сторін зобов’язано виконати вимоги ухвали суду в цій справі від 19.08.10 у повному обсязі.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.10.10, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено сторін про час складення рішення у повному обсязі.

Заявою від 29.09.10 позивач зменшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 121 897,93 грн. основного боргу на підставі договору від 02.03.09 № В-12/09. Заява про зменшення розміру позовних вимог надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін прийнята судом та задоволена.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначив наступне. 02.03.09 між сторонами укладений договір № В-12/09 на вивезення твердих побутових відходів. Свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідач виконав частково, у зв'язку з чим станом на 01.04.10 заборгованість по сплаті за послуги по вивезенню твердих побутових відходів становить 121 897,93 грн. 19.11.09 на адресу відповідача була направлена претензія № 51 в якій пропонувалось сплати суму боргу у добровільному порядку. Однак, вказана претензія залишена без задоволення. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач вимоги позивача в сумі 121 897,93 грн. визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.09 між товариством з обмеженою відповідальністю “Екотехнологічна компанія “Гранік” (Виконавець) та комунальним підприємством “Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області” (Замовник) укладено договір № В-12/09 на вивезення твердих побутових відходів, предметом якого (п. 1.1) є послуги по вивезенню Виконавцем твердих побутових відходів 4 класу небезпеки (надалі по тексту договору ТПВ) з території Замовника та частотою вивезення ТПВ згідно з дислокацією, викладеною у додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Вартість вивозу 1 куб. м ТПВ (твердих побутових відходів) для житлового сектору складає 32,46 грн. з ПДВ (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1 договору, Виконавець зобов’язаний своєчасно вивозити ТПВ згідно спільно затвердженого сторонами графіка, зазначеного в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Час вивозу ТПВ з житлового сектору погоджується з Замовником, завантаження машини відбувається безпосередньо з представником Замовника, взаємно підписується акт про завантаження ТПВ з певної кількістю контейнерів.

Згідно із п. 4.1 договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Робота, що виконується Виконавцем, приймається Замовником, при цьому один раз на місяць складається та підписується акт виконаних робіт (послуг), який підтверджує факт виконання договірних зобов'язань Виконавцем.

Сума оплати дорівнює вартості вивезення 1 куб. м ТПВ, помноженого на ємність контейнера та на кількість вивезених контейнерів (п. 4.2). Оплата за послуги здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем на підставі рахунка та акта виконаних робіт (п. 4.4).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Як передбачено ст. 902 ЦКУ України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно із ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, в період з квітня по листопад 2009 року позивачем проведена робота по вивозу сміття, надання якої підтверджується актами виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отримані послуги.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, а оплату за надані послуги здійснив частково (про що свідчать копії платіжних доручень), у зв’язку з чим 19.11.09 на адресу відповідача направлена претензія № 51 щодо сплати заборгованості. Претензія відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем на підставі спірного договору складає 121 897,93 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 121 897,93 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків й визнано відповідачем в ході розгляду цієї справи (про що свідчить відзив від 18.10.10).

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в повному обсязі, позовні вимоги в сумі 121 897,93 грн. визнав, тому суд вважає, що вимоги про стягнення 121 897,93 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 1 218,97 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області” (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, 18, код ЄДРПОУ 33527678, р/р 26009320300431 в Донецькій обласній філії ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологічна компанія “Гранік” (юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14-а, фактична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 30-б, оф. 6, код ЄДРПОУ 23855037, р/р № 26001202518002 в ЗРУ КБ Приватбанк, МФО 313399) - 121 897 (сто двадцять одну тисячу вісімсот дев’яносто сім) грн. 93 коп. основного боргу, 1 219 (одну тисячу двісті дев’ятнадцять) грн. 97 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 01.11.2010