Рішення № 12041871, 25.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2010Справа №2-32/4261-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Коктебельської селищної ради (98186, АР Крим, м. Феодосія, смт.Коктебель, пров.Висотний,1 ЗКПО 04367418)

До відповідача Молодіжна громадська організація «Едельвейс» ( м. Рівне, вул..Гагаріна,6 ідентифікаційний код 25736699)

Про внесення змін до договору оренди землі

За участю представників:

Від позивача - не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Коктебельська селищна рада звернулася до господарського суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Молодіжної громадської організації «Едельвейс» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.12.2003р., збільшивши нормативну грошову оцінку землі у в зв’язку із її щорічною індексацією та розмір орендної плати, за рахунок збільшення в три рази ставки земельного податку.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.09.2010р., про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судових засіданнях 27.09.2010р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував, посилаючись на норми Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та тим, що Рада, на виконання вимог законодавства України, зверталась до відповідача з листом про необхідність внести зміні до укладеного між ними договору оренди землі від 11.12.2003р., та проектом додаткової угоди, проте вказані пропозиції були залишені відповідачем без відповіді.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії, а грошова оцінка за договором оренди землі повинна залишатися такою, як зазначена в укладеному договорі.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду додаткові письмові пояснення по справі в яких також просить вести розгляд справи за відсутністю представника.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2003р. між Коктебельською селищною радою та Молодіжною громадською організацією «Едельвейс» укладено договір оренди землі, згідно умов якого, Рада (орендодавець) надала, а орендар (відповідач) прийняв у термінове платне користування земельну ділянку для громадського призначення під розміщення молодіжного культурно-оздоровчого центру «Едельвейс», загальною площею 2,8352 га, в тому числі угіддя відкриті землі без рослинного або незначним рослинним покровом, в тому числі інші, яка розташована в м.Феодосія селищі міського типу Коктебель район колишнього автокемпінгу, кадастровий номер 01116457 00 01001 0252.

Згідно з пунктом 1.4 договору, частка земельної ділянки обтяжена в праві користування: площею 0,5908га. – по типу 1,3 класифікатора обмежень прав власності та використання земельних ділянок – додержання режиму використання земель охоронних та санітарних зон; земельна ділянка площею 0,1000га. До завершення будівництва об’єкту по типу 1 УКПОПЧЗУ – прохід, проїзд через земельну ділянку, статті 99 пункту «б» Земельного кодексу України.

Термін дії договору оренди землі від 11.12.2003р., укладеного між Радою та відповідачем, встановлено пунктом 2.1 Договору, та становить 10 років починаючи із дати його державної реєстрації.

Абзацами 4.5 Договору , визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,28га., що входить у дев’ятнадцятий земельно-оціночний район ІІІ економіко-планіровочної зони складає 146386, 04грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2.5552га., що входить у вісімнадцятий земельно-оціночний район ІІІ економіко-планіровочної зони складає 1235174,23грн.

Пунктами 4.1., 4.2 Договору визначено орендну плату, яка складає 16578,64 грн. з ПДВ у рік, вноситься у грошовій формі, та строки її внесення, згідно якого орендна плата сплачується за звітний період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Абзацом першим пункту 4.6 Договору, сторони погодили, що умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендна плати підлягає індексації у відповідності із законодавством України.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

В обґрунтування своєї правової позиції, щодо збільшення грошової оцінки земельної ділянки та збільшення орендної плати, позивач посилається на частини 4, 5 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI), згідно якої встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частин 1-3 статті21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду землі", якою врегульовано порядок та умови зміни орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Таким чином, вказана спеціальна норма в імперативному порядку не передбачає зміну розміру орендної плати в залежності від зміни нормативної грошової оцінки землі в зв’язку з її індексацією в період дії договору, на чому безпідставно наполягає позивач.

Частиною другою статті632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", яка є спеціальною нормою, яка застосовується для врегулювання зазначених правовідношення, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 4.8 Договору оренди землі від 11.12.2003р., передбачено, що орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірним договором оренди не передбачена така підстава для перегляду орендної плати за землю, як зміна грошової оцінки землі у в зв’язку із її індексацією.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про плату за землю" грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Тобто, грошова оцінка землі передує укладенню цивільно-правових угод, в тому числі договорів оренди землі, а тому встановлення Коктебельською селищною радою нової грошової оцінки земель, розташованих на території Коктебельською селищною ради, після укладення договору оренди земельної ділянки від 11.12.2003р., породжує правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після її складання, та не є обов'язковою підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.12.2003р., в частині розміру орендної плати. Для сторін за даним договором залишається незмінною та чинною нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, яка зазначена в пункті 4.5 Договору.

Окрім того, згідно з частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Отже, нормативна чи експертна грошова оцінка землі не входить до переліку істотних умов договору оренди землі, які можуть змінюватися сторонами та потягнути за собою зміну інших істотних умов, зокрема, орендної плати.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, а позивачем не спростовано факт відсутності передбачених законом та договором оренди від 11.12.2003р., підстав для внесення змін до нього в частині збільшення грошової оцінки землі.

Більш того, судом визнані безпідставними доводи та посилання позивача на зріст індексу інфляції, що стало причиною звернення до суду про спонукання внести зміни в договір в частині збільшення нормативної грошової оцінки у зв’язку із її індексацією, оскільки, орендна плата по договору у визначеному нимвідсотковому відношенні включає при її обрахуванні і індекс інфляції на час сплати (п.4.6 Договору), проте поняття індексації орендної плати не є тотожним поняттю індексації грошової оцінки, на якої наполягає позивач.

Щодо вимог позивача відносно збільшення орендної ставки до 3% від грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає наступне:

Положення Закону України від 03.06.2008 № 309-УІ, щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі», на які посилається позивач, можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Як вказувалося вище, у спірних правовідносинах, укладений між позивачем і відповідачем договір оренди земельної ділянки від 11.12.2003р. містить пункт 4.8., відповідно до якого передбачено підстави збільшення орендної плати, зокрема в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Отже, умовою перегляду розміру орендної плати сторони визначили саме збільшення розміру земельного податку, але аж ніяк не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008 №309-УІ.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю" (в редакції Закону України № 309-УІ від 03.06.2008) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з умов спірного договору, орендована відповідачем земельна ділянка надана для оздоровчого центру «Едельвейс», не відноситься до категорій земель, передбачених частиною 2 статті 6 та частинами 5-10 статті 7 Закону України "Про плату за землю", щодо яких встановлюються ставки земельного податку, вищі за середню (більш як 1% від їх грошової оцінки).

Таким чином, після набрання чинності Законом України від 03.06.2008 №309-УІ середня ставка земельного податку (у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки) залишилася незмінною, що виключає наявність підстав для збільшення розміру орендної плати згідно з умовами пункту 4.8 договору оренди.

Не містять приписів щодо обов’язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, враховуючи відсутність у Законі України від 03.06.2008 №309-УІ вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, суд вважає, що в силу вимог статті 58 Конституції України норма частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-УІ) не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин, оскільки стосується договорів оренди землі, укладених після набрання ним чинності.

Також, неспроможне посилання позивача на рішення Коктебельської селищної ради від 24.07.2008 N 1846 «Про внесення змін в договори оренди», яким було вирішено внести зміни в договори оренди землі укладені між Коктебельською селищною радою та суб’єктами господарської діяльності (згідно Додатку 1) в частині нарахування орендної плати і застосування підвищуючого коефіцієнту три до ставки земельного податку на відповідні земельні ділянки; та зобов’язати суб’єктів господарської діяльності в місячний строк з моменту прийняття вказаного рішення внести відповідні зміни в договори оренди.

Згідно частини 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а відтак, виключає можливість орендодавця змінювати умови договору своїм рішенням.

Більш того, зазначене рішення не має жодного відношення до збільшення земельного податку, яке сторонами визначено у якості можливої зміни орендної плати (пункт 4.8. Договору).

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів наявності обставин, які у відповідності до законодавства України є підставами для збільшення орендної плати за укладеним між Радою та відповідачем договором оренди землі від 11.12.2003р., та для внесення відповідних змін до нього.

Відповідно до пункту 6.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується.

Беручи до уваги вищенаведене, керуючись статтями 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.