Рішення № 12041870, 26.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2010Справа №2-32/4265-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом – Коктебельської селищної ради (98168, АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний,1 ідентифікаційний код 04367418)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148).

Про розірвання договору оренди, стягнення 64480, 86 грн. та спонукання до виконання певних дій

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Коктебельська селищна рада звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» про розірвання договору оренди стягнення 64 480, 86 грн. та про зобов’язання відповідача повернути у первинному стані земельну ділянку площею 0, 36 га, що розташована за адресою смт. Коктебель, вул.. Леніна у районі вул.. Шершньова, 1.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 14.09.2010р. розгляд справи відкладений на 30.09.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. № 226 від 24.09.2010р. справу передано до провадження судді Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.09.2010р. справа прийнята до провадження суддею ГС АР Крим Барсуковою А.М., розгляд справи призначений на 12.10.2010р.

З підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 12.10.2010р. розгляд справи відкладений на 26.10.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем не виконувались обов’язки зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 11.07.2007р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 64480, 86 грн., що і стало приводом для звернення позивача то суду із позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору.

Відповідач , втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Крім того, адреса відповідача зазначена у позовній заяві повністю співпадає з адресою, що міститься у довідці Головного управління статистики на відповідача (а.с. 36).

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання відповідачем відзиву, якими він без поважних причин не скористався.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого передбаченого статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2007р. між Коктебельською селищною радою (Орендодавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (орендар) (відповідач) був укладений Договір оренди землі № 50 (а.с. 4-6).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди) земельної ділянки.

Згідно пункту 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Пунктом 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди

Згідно з пунктом 7 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 35973, 05 грн. на рік.

Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно до 30 числа, наступного за звітним місяця на рахунок місцевого бюджету.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Проте обов’язки зі сплати орендної плати відповідачем не виконувались, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 64480, 86 грн., про що позивачеві повідомлено листом Феодосійської міжрайонної ДПА АР Крим від 09.07.2010р. ( а.с. 7).

Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України «Про плату за землю» несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, як вказувалося вище, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та стаття 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного заявником період стягнення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати.

Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 64480, 86 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача щодо розірвання договору оренди земельної ділянки № 50 від 11.07.2007р., необхідно зазначити наступне:

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам статті 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов’язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не ускладнює вирішення справи а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення об’єкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту пункту 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянки.

          Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Пунктом 34 Договору передбачено, що договір може бути розірваний, якщо Орендар не оплачує орендну плату більше 3 місяців підряд.

За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Посилання позивача на нездійснення орендних платежів як на підставу вимоги про розірвання Договору оренди, судом розцінюються, як обґрунтовані з огляду на наступне:

          як вже зазначалося, за змістом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в статті 526 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Умова про внесення орендної плати, пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні частини 1 статті 180 Господарського кодексу України та частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначеної умови є обов’язковим для Відповідача згідно статті 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Виходячи з наявних в матеріалах справи документів, які свідчать про наявність заборгованості з орендних платежів, а також ту обставину, що зазначена умова спірного договору є істотною, несплата орендних платежів, судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статі 610, пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно статті 611 цього Кодексу, законодавець визначає розірвання договору.

Пунктом д статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати віднесена до підстав припинення прав користування земельною ділянкою.

Пунктом 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що у позивача є достатньо підстав, у розумінні частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, для дострокового розірвання спірного договору оренди та зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку.

Положення частини 3 статті 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.

Проте, у світлі приписів статті 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002, обставини дотримання (недотримання) такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача.

Аналогічна правова позиція сформульована в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Верховним судом України, з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спору) також зазначалося, що недотримання позивачем частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання Договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 №8/32пд).

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148) на користь Коктебельської селищної ради (98168, АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний,1 ідентифікаційний код 04367418) 64480, 86 грн. заборгованості.

3.          Розірвати договір оренди землі № 50 від 11.07.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148) та Коктебельською селищною радою (98168, АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний,1 ідентифікаційний код 04367418).

4.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148) повернути Коктебельській селищній раді (98168, АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний,1 ідентифікаційний код 04367418) земельну ділянку площею 0, 36 га, кадастровий номер 01116457 0001 001 1112, що розташована за адресою АР Крим м. Феодосія, смт. Коктебель, вул.. Леніна у районі вул.. Шершньова, 1.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 814, 81 грн. державного мита.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул.. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, в банку одержувача: Головне Управління держказначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 236, 00 грн. державного мита.

7.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.