Постанова № 12041847, 04.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.2010Справа №2-19/1779-2008А За адміністративним позовом - Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим», АР Крим, с.Віліне Бахчисарайського району, вул.Леніна, 128

До відповідача - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Сімферопольська, 3,

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Попова А.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Симоненко Л.В. – представник, дов. №04-01/2010 від 04.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач – Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Агрофірма «Крим» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про спонукання ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим списати безнадійну податкову заборгованість СЗАТ «Агрофірма «Крим» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 689426,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий борг виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які мали місце у 2004 - 2007 роках, що підтверджується відповідними висновками Торгово-промислової палати України № 2037 від 17.05.2004 р., № 276 від 02.02.2005 р., № 1924/05-4 від 03.08.2005 р., № 1062/05-4 від 11.04.2006 р., № 1176/05-4 від 04.05.2007 р., а отже відповідно до п.п.«г» п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями) вказаний податковий борг є безнадійним та підлягає списанню разом з нарахуванням на нього пені та штрафних санкції.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.02.2008 р. відкрито провадження по справі суддею господарського суду АР Крим Омельченко В.А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.07.2008 р. провадження по справі зупинялось, у зв’язку із призначенням по справі судово – економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.10.2008 р. залучено до участі у розгляді адміністративної справи замість судді господарського суду АР Крим Омельченко В.А. іншого суддю господарського суду АР Крим – Мокрушина В.І., у зв’язку із припиненням повноважень судді господарського суду АР Крим Омельченко В.А. та переходом до іншого суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.10.2008 р. справа прийнята до свого провадження.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.03.2009 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

У ході судового розгляду заявою про збільшення позовних вимог від 14.04.2009 р., позивач уточнив позовні вимоги та просив суд спонукати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі АР Крим списати безнадійну заборгованість СЗАТ «Агрофірма «Крим» по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 691035,75 грн., а також штрафні санкції та пеню, нараховані ДПІ в Бахчисарайському районі у зв’язку з їх несплатою (а.с.112, Том 1).

У ході судового розгляду позивач відповідною заявою в порядку ст.137 Кодексу адміністративного судочинства (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) збільшив розмір позовних вимог та просить суд спонукати ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим списати безнадійну заборгованість СЗАТ «Агрофірма «Крим» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 822179,55 грн. (а.с.179, Том 1).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.05.2009 р. зазначена заява прийнята судом до розгляду, провадження по справі зупинено, у зв’язку із призначенням по справі судово – економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.05.2010 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд спонукати відповідача списати безнадійну заборгованість з підстав зазначених у позові та уточненнях до нього.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями).

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) перед початком слухання справи сторонам були роз’яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) та вручені пам’ятки про права та обов’язки сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд -

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське Закрите акціонерне товариство «Агрофірма «Крим» зареєстровано 04.04.2000 р. Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 08.10.2007 р. (а.с.8, Том 1).

04.02.2008 р. позивач звернувся до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим із заявою про списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб, що рахується станом на 01.01.2008 р. в сумі 689426,55 грн. та виник внаслідок форс-мажорних обставин. В обґрунтування своєї вимоги позивачем до заяви додані висновки Торгово-промислової палати України № 2037 від 17.05.2004 р., № 276 від 02.02.2005 р., № 1924/05-4 від 03.08.2005 р., № 1062/05-4 від 11.04.2006 р., № 1176/05-4 від 04.05.2007 р. (а.с.26-30, Том 1).

Проте, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим відмовила позивачу у списанні, посилаючись на те, що органи державної податкової служби не мають законодавчих підстав проводити списання боргу з податку з доходів фізичних осіб, який рахується тільки за бухгалтерським обліком платника і не знайшов відображення в картці особового рахунку, а також у зв’язку із зупиненням дії п.п.«г» п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями), який передбачає списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи суб’єктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги СЗАТ «Агрофірма «Крим» обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до довідки статистики про включення СЗАТ «Агрофірма «Крим» до ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів; овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; вирощування зернових, технічних та інших культур, не включених до інших класів рослинництва тощо (а.с. 9, Том 1).

Пунктами 18.2.1, 18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями), визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Відповідно до п.п.«г» п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями), під терміном «безнадійний» слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно із Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (від 03.06.2008 р. № 309-VI) п.п. «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.) виключено.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати норми того законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а саме – ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями) та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за №16/6304, з урахуванням змін, внесених Наказом ДПА України № 629 від 03.11.2004 р.

П.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями) списання безнадійного податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України (п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями).

Наказом Державної податкової інспекції України від 14.03.2001р. № 103 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, зареєстрованого Мінюстом України 10.01.2002 р. № 16/6304.

Доводи відповідача про те, що юридичні особи не є платниками прибуткового податку і відповідно особові рахунки по ним в органах державної податкової служби не ведуться, а тому з цих підстав неможливим є списання безнадійного податкового боргу, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Згідно п. 2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюються, зокрема, щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (№ 1251-ХІІ від 25.06.1991 р. із змінами і доповненнями) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, в тому числі, податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (№ 889-IV від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями) податковий агент – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В свою чергу, відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. із змінами і доповненнями) платники податків – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

П.1.3 ст.1, п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. із змінами і доповненнями) встановлено, що податковим боргом вважається податкове зобов’язання, узгоджене платником податку або встановлене судом, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання; податкове зобов’язання самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим з дня надання такої декларації, а податкове зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п.4.2 та цього закону, вважається узгодженим в день надходження до платника податку податкового повідомлення, за винятком випадків, встановлених п.п. 5.2.2 ст.5 цього Закону.

Згідно з приписами п.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. із змінами і доповненнями) «податкова декларація-розрахунок» - це документ, що подається платником податку до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку, збору.

Відповідно до приписів п.п. б п.19.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (№ 889-IV від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями) наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451 затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відповідно до якого юридичні особи, що згідно чинному законодавству є податковими агентами фізичних осіб, зобов’язані подавати до органів державної податкової службиподатковий розрахунок за ф. № 1ДФ. Зміст названого Порядку свідчить, що названа ф. № 1ДФ має всі ознаки податкової декларації.

Обов'язок позивача надавати до 1 числа місяця, наступного за звітним кварталом, до податкового органу відомості про виплачені суми доходів та утримані суми прибуткового податку з виплачених доходів по формі 8ДР, затвердженій наказом ДПА України № 473 від 30.12.1997 р., в редакції наказу ДПА України від 06.01.1999 р. № 10 з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України № 164 від 08.04.2003, якою є «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб».

Та обставина, що позивач - податковий агент декларував свої податкові зобов’язання з податку на прибуток фізичних осіб (орендна плата натурою та заробітна плата), податковою інспекцією не спростовується.

Таким чином, слід визнати,що суми прибуткового податку з громадян, задекларовані, але не сплачені позивачем до бюджету, є податковим боргом, на який поширюються норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. із змінами і доповненнями), зокрема ст.18 вказаного закону.

Відповідно до п.п 3.4 пункту 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.2001 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за № 16/6304, з наступними змінами і доповненнями, під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань. Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - щодо настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку в редакції наказу ДПА України від 14.03.2001 р. № 103 встановлено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в пункт 3.4 цього Порядку безнадійний борг, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) є дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Із змісту цієї підзаконної норми вбачається, що для визнання податкового боргу безнадійним внаслідок дії обставин непереборної сили, такий податковий борг вже повинен існувати на момент дії обставин непереборної сили.

Однак, рішенням господарського суду м.Києва від 05.06.2003 р. по справі № 25/166 визнаний недійсним абзац 6 пункту 4.2. зазначеного Порядку з тих мотивів, що цей пункт порушує права платника, зокрема право на списання безнадійного податкового боргу, оскільки таке право у останнього випливає зі змісту п.18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(№ 2181 із змінами і доповненнями), але заперечується підзаконним актом – абзацем 6 п.4.2. Порядку списання безнадійного податкового боргу, а тому не відповідає змісту присам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(№ 2181 із змінами і доповненнями). На підставі рішення Вищого господарського суду України від 26.12.2003 р. у справі № 25/166, ДПА України, наказом № 36 від 20.01.2004 р., зареєстрованим Мінюстом України 22.01.2004 р. № 98/8697, внесла зміни до вищезазначеного порядку, яким виключила з нього абзац шостий пункту 4.2.

Абзацом сьомим пункту 4.2 Порядку в редакції наказу ДПА України від 03.11.2004 р. № 36 передбачено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу із зазначених підстав є наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов’язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

Пункт 4.6Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків визначає, що списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Як вбачається з висновку Торгово-промислової палати України «Про форс-мажорні обставини» № 2037 від 17.05.2004 р., у період з 3 по 5 квітня 2004 р. спостерігалось сильне похолодання у нічний час до -10…-13° С на поверхні ґрунту, на глибині 5 см до – 4,5° С, в результаті чого загинули генеративні почки кісткових культур на площі 190 га на 100%, насіннячкових культур на площі 126 га на 95%, глазки виноградної лози на площі 629 га на 40%, пошкоджені посіви озимої пшениці на площі 225 га на 60%, озимого ячменя на площі 190 га на 60%. Прямі збитки за результатами господарської діяльності СЗАТ «Агрофірма «Крим» за 2004 р. склали 246000 грн.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України «Про форс-мажорні обставини» № 276 від 02.02.2005 р., в серпні 2004 р., а результаті сильних дощів, плантації винограду, що належать СЗАТ «Агрофірма «Крим», були заражені мілдю та, як наслідок, пошкоджені плоди винограду на площі 629 га на 57%.

Таким чином, Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, які потягли пошкодження сільськогосподарських культур на площах СЗАТ «Агрофірма «Крим» є форс-мажорними обставинами станом на 3-5 квітня 2004 р. відповідно до п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(№ 2181 із змінами і доповненнями).

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 1924/05-4 від 03.08.2005 р., в результаті сильного градобою 01 червня 2005 р. на угіддях СЗАТ «Агрофірма «Крим» були пошкоджені посіви озимої пшениці на площі 440 га на 25%, озимого ячменя на площі 280 га на 35%, кормові культури на площі 150 га на 60%, насадження кісткових культур – персик на площі 65 га на 60%, алича на площі 21 га на 50%, слива на площі 19 га на 45%, черешня на площі 27 га на 30%, насіннячкових культур – груша на площі 16 га на 30%, насадження виноградників на площі 520 га на 49%.

Отже, Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, які потягли пошкодження сільськогосподарських культур на площах СЗАТ «Агрофірма «Крим» є форс-мажорними обставинами станом на 1 червня 2005 р. відповідно до п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(№ 2181 із змінами і доповненнями).

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 1062/05-4 від 11.04.2006 р., у період з 20 по 28 січня 2006 р., в результаті сильних заморозків, на площах, що належать СЗАТ «Агрофірма «Крим», загинули глазки винограду на площі 695 га на 82%, плодові почки груші на площі 32 га на 62%, персику на площі 56,6 га на 100%, аличі на площі 10 га на 93%, сливи на площі 30 га на 64%, черешні на площі 55 га на 35%.

Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, які потягли пошкодження сільськогосподарських культур на площах СЗАТ «Агрофірма «Крим» є форс-мажорними обставинами станом на 20-28 січня 2006 р. відповідно до п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(№ 2181 із змінами і доповненнями).

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 1176/05-4 від 04.05.2007 р., у період з 24 по 27 лютого 2007 р., в результаті сильних морозів, на площах, що належать СЗАТ «Агрофірма «Крим», пошкоджені генеративні почки: винограду «Совіньон зелений» на площі 18,1 га на 60,3%, винограду «Аліготе» на площі 58 га на 71,6%, винограду «Сухолиманський» на площі 6,1 га на 76,5%, винограду «Бастардо Маг.» на площі 60,4 га на 68,5%, винограду «Ркацителі» на площі 216,8 га на 57,5%, винограду «Каберне» на площі 2,7 га на 53,2%, винограду «Італія» на площі 26,8га на 89,2%, винограду «Зала Дендь» на площі 38,4га на 87%, винограду «Баян Ширей» на площі 22,2га на 73,9%, пошкоджені генеративні почки: яблуні «Голден Дел» на площі 0,3 га на 5%, яблуні «Ренет Сим.» на площі 0,3 га на 7%, яблуні «Банан Зим.» на площі 1,8 га на 10%, аличі обільної на площі 17,9 га на 85%, груші «Вільям Руж» на площі 3,8 га на 24%, сливи «Анна Шпет» на площі 5,8 га на 58%, сливи «Великий Герц» на площі 5,4 га на 60%, персика «Ветеран» на площі 2,3 га на 15%, персика «Фаворит» на площі 29,8 га на 85%, черешні «Присадибна» на площі 1 га на 10%, черешні «Мелітопольська» на площі 1,1 га на 15%, черешні «Валерій Чкалов» на площі 1 га на 10%.

Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, які потягли пошкодження сільськогосподарських культур на площах СЗАТ «Агрофірма «Крим» є форс-мажорними обставинами станом на 20-28 січня 2006р. відповідно до п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(№ 2181 із змінами і доповненнями).

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 31 від 28.04.2010 р., проведеної по даній справі, збитки, спричинені СЗАТ «Агрофірма «Крим» внаслідок виникнення форс-мажорних обставин у період 2004-2007 р., відображені у бухгалтерському обліку підприємства проводкою: Дт рах. 99 «Надзвичайні витрати» - Кт рах. 23 «Виробництво».

Як зазначено експертом у висновку, до витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за результатами цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних з попередженням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаної сировини та матеріалів тощо).

З урахуванням цього, експертом встановлено, що за даними журналу-ордеру (оборотно-сальдової відомості) по рах. 99 за період 2004-2007 р.р. СЗАТ «Агрофірма «Крим» відображено списання надзвичайних збитків, спричинених внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (несприятливих погодних умов) на загальну суму 4704428,89 грн., в т.ч. по роках: за 2004 р. – в сумі 698300,00 грн., за 2005 р. – 579800,00 грн., за 2006 р. – 1894528,89 грн., за 2007 р. – в сумі 1531800,00 грн.

Крім того, експертом встановлено, що відповідно до наданих документів заборгованість по податку з доходів фізичних осіб на 31.12.2008 р. за СЗАТ «Агрофірма «Крим» склала 822179,55 грн., яка утворилася за період 2003-2008 р.р.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність обставин викладених у висновку судово-бухгалтерської експертизи в порядку ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями), суд не вбачає підстав не прийняття даного висновку експерта судом.

За таких обставин, враховуючи, що позивач є сільськогосподарським підприємством та має сезонний характер роботи, то загибель сільськогосподарських культур протягом 2004 – 2007 р.р. призвела до неотримання прибутку, та, як слідство, неможливості розрахунку з бюджетом та утворення податкового боргу.

У зв’язку з цим, суд вважає, що утворення спірного боргузнаходиться у безпосередньому причинному зв’язку з настанням форс-мажорних обставин.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що невідображення спірного боргу в картці особового рахунку свідчить про відсутність підстав для списання податкового боргу. При цьому суд виходить з наступного.

Як зазначає відповідач, списанню підлягає безнадійний податковий борг, визначення суми якого здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом ДПА України від 02.04.1999 р. за № 174.

Відповідно до п. 2.2 зазначеної Інструкції, документами, на підставі яких здійснюється облік платежів до бюджету шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника в базу даних по податкових зобов'язаннях, які самостійно визначаються платником, є податкові декларації (розрахунки) та інші документи, що надаються в податкові органи в порядку і строки, встановлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється зарахування платежів; по податкових зобов'язаннях, розрахованим органом податкової служби, у числі інших також і акт документальної перевірки з питань повноти нарахування, утримання і сплату прибуткового податку з громадян.

Що стосується посилань відповідача на застосування до спірних правовідносин Законів України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими дію п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами і доповненнями) було зупинено, то суд вважає їхце необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 5.3, п. 5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 по справі № 10-рп/2008 зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Суд зазначає, що відповідно до п. 11 ст. 2 Бюджетного кодексу України (2542-ІІІ від 21.06.2001 р. із змінами і доповненнями) бюджетний процесцерегламентовананормамиправа діяльність,пов'язанаізскладанням,розглядом,затвердженнямбюджетів,їхвиконанням і контролем за їх виконанням,розглядомзвітів провиконаннябюджетів,щоскладаютьбюджетну системуУкраїни.

Учасниками бюджетного процесу, відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу України (2542-ІІІ від 21.06.2001 р. із змінами і доповненнями), є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

В той же час, платники податків та органи державної податкової служби, для яких п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. Із змінами і доповненнями) визначений порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, не наділені бюджетними повноваженнями, а отже не є учасниками бюджетного процесу.

Крім того, списання безнадійного податкового боргу не відноситься до стадій бюджетного процесу, вичерпний перелік яких наведено у ст. 19 Бюджетного кодексу України (2542-ІІІ від 21.06.2001 р. із змінами і доповненнями) .

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для списання безнадійного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб з підстав скасування дії підпункту 4.2 пункту 4 Порядку, також не приймаються судовою колегією, оскільки право на списання цього податку передбачено пунктом 4.6 цього Порядку та підпунктом «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, суд вважає, що підстави для відмови у списанні спірного безнадійного податкового боргу у відповідача були відсутні.

Разом з тим, ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Не погоджується суд і з доводами відповідача про те, що позивачем пропущено передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) річний строк для звернення до суду з позовом.

Так, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим із заявою про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили, 04.02.2008 р. Відповідач в порушення права позивача відмовив у списанні безнадійного податкового боргу, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом в межах передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності своїх дій відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При винесенні рішення суд враховував судову практику, яка викладена у рішенні господарського суду АР Крим по справі № 2-15/1256-2005, Севастопольського апеляційного господарського суду по справі 2-15/1256-2005, 2-15/1279-2005 А, Вищого господарського суду України по справі № 2-15/1256-2005, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.03.2007 року по справі № К-10417/06, від 13.12.2006 року (а.с.164), Вищого адміністративного суду України від 04.03.2009 року по справі № К-38779/06 (а.с.182-183), які винесені за аналогічних обставин.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.

На підставі викладеного та керуючись статтями 17, 18, 70, 86, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями), суд -

П О С Т А Н О В И В :

·          Позов задовольнити.

·          Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (98433, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Сімферопольська, 3) списати з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліне, вул.Леніна, 128, ідентифікаційний код 03759754) безнадійний податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 822179,55 грн., а також штрафні санкції та пеню, нараховані ДПІ в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на нього у зв’язку з його несплатою.

·          Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліне, вул.Леніна, 128, ідентифікаційний код 03759754) 3,40 грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений 11.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.