Єдиний державний реєстр судових рішень ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02 листопада 2010 р. № 774/9-10-10/131-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
розглянув касаційну скаргуФізичної особи-підприємця
ОСОБА_4
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2010
у справі№ 774/9-10-10/131 господарського суду Полтавської області
за позовомФізичної особи-підприємця
ОСОБА_4
до Південної залізниці Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
проусунення перешкод у користуванні майном
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 р. касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2010 повернута без розгляду з підстав, визначених п. 6 ст. 1113 ГПК України.
Відповідно до ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається із змісту касаційної скарги від 30.09.2010 (ВГСУ вх.№ 22814 від 27.10.2010) скаржник посилається неоднакове застосування норм закону при вирішенні аналогічних на його думку справ.
Разом з тим, в касаційній скарзі не зазначаються обґрунтовані доводи щодо суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права.
Посилання скаржника зводиться до викладення фактичних обставин існування договірних відносин, пов'язаних із встановленням обставин справи, однак не зазначається, на правильність застосування яких конкретних норм матеріального або процесуального права та яким чином впливають обставини, які доводяться скаржником.
Таким чином скаржником повторно не виконано вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята 30.06.2010 р., тому строк на її касаційне оскарження закінчився 30.07.2010 р.
Скаржником подано касаційну скаргу 01.10.2010 р., що вбачається із конверта рекомендованого поштового відправлення Полтава 22 № 3602200487398, тобто з пропуском встановленого строку.
Скаржник просить відновити пропущений строк з огляду на пізнє отримання Ухвали Вищого господарського суду України від 16.09.2010 р., що дозволяла повторне звернення з касаційною скаргою, та враховуючи попереднє вчасне звернення з касаційною скаргою 29.07.2010 р..
За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Касаційна інстанція зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Разом з тим, як вбачається з Ухвали Вищого господарського суду України від 16.09.2010 р. касаційна скарга була повернута без розгляду з підстав процесуальних порушень скаржника.
При цьому процесуальний закон не перериває та не зупиняє перебіг процесуального строку, встановленого на касаційне оскарження судового рішення.
Подання касаційної скарги з недоліками, що зумовило пропуск строку на касаційне оскарження, не є обставиною, що слугує поважною причиною для відновлення пропущеного строку, оскільки зумовлено суб'єктивними обставинами незнання скаржником вимог закону.
Одночасно, касаційна інстанція зазначає, що повторне звернення з даною касаційною скаргою так само не відповідає вимогам процесуального закону, про що зазначено вище.
Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.
Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 86, 107-109, 111, п. 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги відхилити.
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2010 у справі № 774/9-10-10/131 господарського суду Полтавської області не приймати до розгляду і повернути скаржнику.
Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з Державного бюджету України, рахунок 31113095700007, УДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922, МФО 820019, банк отримувача ГУДК України у м. Києві, 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита, що сплачені згідно квитанції № 41/42 від 29 липня 2010 року.
Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя В. Овечкін
суддіЄ. Чернов
В. Цвігун
Судове рішення № 12041824, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 02.11.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 774/9-10-10/131-09. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: