Постанова № 12041684, 26.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 жовтня 2010 р. № 22/4 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О. В.

Коробенко Г. П.

Мачульський Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"

на постанову

відЛьвівського апеляційного господарського суду

13.07.2010 року

у справі№ 22/4 Господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш"

простягнення 60121,14 грн. та зобов'язання повернути об'єкт лізингу За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: не з'явились не з'явились В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" про стягнення 60121,14 грн. та зобов'язання повернути об'єкт лізингу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року по справі №22/4 (суддя Желік М. Б.) позовні вимоги задоволено частково: вирішено стягнути з ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" на користь ТОВ "Атон-ХХІ" 10131,39 грн. основного боргу, 721,48 грн. пені, 105,25 грн. 3% річних, - усього 10958,12 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року по справі №22/4 (головуючий суддя Краєвська М. В., судді Галушко Н. А., Орищин Г. В.) в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Атон-ХХІ" відмовлено. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року по справі №22/4 змінено, доповнено його другим абзацом: "В задоволенні решти позовних вимог відмовити". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Атон-ХХІ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 526, 529, 785, 806 ЦК України, ст. ст. 202, 292 ГК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.10.2010 року №02.03-10/799 у зв’язку з відпусткою суддів Полянського А. Г. та Кривди Д .С. для перегляду в касаційному порядку справи №22/4, утворено колегію суддів в наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Коробенко Г. П., Мачульський Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04.03.2008 року між ТОВ "Атон-ХХІ" (лізингодавець) та ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (лізингоодержувач) укладений договір №331 оперативного лізингу (оренди), за яким відповідач отримав у користування об’єкт лізингу –автомобіль Тойота Авенсіс 1,8 вартістю 171835,85 грн., що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 06.06.2008 року.

Відповідно до п. 2.1 договору строк лізингу становить 36 місяців з дня підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу.

Графік сплати лізингових платежів встановлений у додатку №2 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 05.05.2008 року до договору.

З урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.05.2008 року до договору попередня оплата лізингових платежів становить 34367 грн., а розмір поточного лізингового платежу –6281 грн., який здійснюється щомісячно 10-го числа.

Підставою позовних вимог визначено несплата відповідачем лізингових платежів протягом 3-х місяців поспіль, що стало підставою для відмови позивача від договору згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 806 ЦК України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 782 цього Кодексу встановлено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1). При цьому у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З посиланням на розрахунок суми основного боргу станом на 04.02.2010 року, суд першої інстанції встановив факт несплати відповідачем лізингових платежів протягом трьох місяців поспіль, а також факт заборгованості відповідача по лізингових платежах в сумі 12643,79 грн.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що відповідач заборгованість не заперечував, доказів сплати інших сум, ніж зазначено в розрахунку, суду не надав.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 782 ЦК України, позивач правомірно скористався правом на відмову від договору, направивши про це лист відповідачу від 13.10.2009 року.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач надіслав листа про відмову від договору в той період, коли заборгованості протягом трьох місяців поспіль не було, а коли така заборгованість була, позивач таким правом не скористався, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим, оскільки за змістом ч. 1 ст. 782 ЦК України для реалізації права наймодавця відмовитися від договору достатньо самого факту заборгованості протягом трьох місяців підряд; подальше погашення заборгованості не перешкоджає наймодавцю реалізувати своє право на відмову від договору.

Виходячи з цього, помилковим є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові про стягнення 2512,4 грн., оскільки позивач правомірно нарахував суму лізингових платежів станом на момент отримання відповідачем листа позивача про відмову від договору (22.10.2009 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути річ наймодавцеві. Отже, позовні вимоги позивача про повернення об'єкту лізингу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмова в позові про повернення об'єкта лізингу з посиланням на п. 4.7 договору є помилковою, оскільки цей пункт кореспондується з положенням пункту 10.1 договору лізингу, який передбачає право лізингодавця на дострокове повернення об'єкта лізингу у межах строку дії договору, а як зазначено вище, у зв'язку з відмовою позивача від договору, його дія припинена, що тягне за собою наслідки, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 785 ЦК України про повернення майна.

Також на думку колегії суддів помилковим є висновок судів про відмову в стягненні неустойки за прострочення повернення об'єкта лізингу.

Оскільки договір оперативного лізингу припинив свою дію, у відповідності до імперативних положень ч. 2 ст. 785 ЦК України позовні вимоги про стягнення 46479,40 грн. неустойки за прострочення повернення об'єкта лізингу підлягають задоволенню.

Оскільки суд касаційної інстанції погодився з доводами позивача щодо суми основного боргу по лізингових платежах в розмірі 12643,77 грн., підстав для зменшення нарахованої позивачем пені по лізингових платежах в сумі 870,55 грн., нарахованої на підставі ст. 549 ЦК України та п. 11.2.1 договору, а також 3% річних в сумі 127,4 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України немає, і позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновками місцевого господарського суду, помилки при застосуванні норм матеріального права не виправив, його постанова також підлягає скасуванню в частині відмови в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України до складу судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, включаються витрати по сплаті державного мита, сплачені за розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, на загальну суму 4639,15 грн., та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Витрати по оплаті послуг адвоката до складу судових витрат не включаються, оскільки позивачем надані докази перерахування коштів на користь суб'єкта підприємницької діяльності, а не адвоката.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року по справі №22/4 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року по справі №22/4 скасувати в частині відмови в позові.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (м. Дубляни, Львівська обл., вул. Львівська, 16, код 33169349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" (м. Київ, вул. Васильківська, 30, код 32957866) 12643,79 грн. заборгованості, 870,55 грн. пені, 127,4 грн. 3% річних, 46479,40 грн. неустойки, 4639,15 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (м. Дубляни, Львівська обл., вул. Львівська, 16, код 33169349) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" автомобіль Тойота Авенсіс 1,8 (д/н АА6019НІ), номер шасі SB1BR56LX0E236918 вартістю 171835,85 грн."

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Г. П. Коробенко

Г. М. Мачульський