Постанова № 12041606, 20.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 жовтня 2010 р. № 19/32 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. –головуючий,

Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010р.

та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р.

у справі №19/32

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оволайн ЛТД";

Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

простягнення 121 066,48 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Козак О.Д. (дов. від 31.08.2010р.);

відповідачів:1. не з’явилися;

2. не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010р. у справі №19/32 (суддя Максимів Т.В.) задоволено позов ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"до ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД"", ТОВ "Станіславська торгова компанія"та стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача 66507,22 грн. заборгованості; зобов’язано ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" передати позивачу автомобіль ГАЗ-33104-318 І, реєстраційний номер АА 7665 ЕХ, номер кузова 33104070011638, 2007 року випуску в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 54559,26 грн. згідно акта прийому-передачі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. (головуючий - суддяДубник О.П., судді: Процик Т.С., Скрипчук О.С.), рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010р. у справі №19/32 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" в касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010р. в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" заборгованості, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. скасувати повністю. В задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства, а саме ч.1, ч.4 ст. 559 ЦК України, ч.2 ст. 653 ЦК України.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог викладених в скарзі та просить залишити в силі оскаржувані судові акти.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2007р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №071221-62/ФЛ-Ю-А, згідно умов якого лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а лізингоодержувачу в свою чергу прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договорами.

Відповідно до Специфікації від 21.12.2007 р. по акту приймання-передачі предмета лізингу від 21.12.2007р. позивач передав, а відповідач-1 прийняв у фінансовий лізинг автомобіль ГАЗ-33104318 І, реєстраційний номер АА 7665 ЕХ, номер кузова 33104070011638, 2007 (далі по тексту автомобіль) року випуску в кількості 1 (одна) одиниця.

Сторони домовились по порядок оплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів, оформленого як додаток № 1 від 21.12.2007р. до договору фінансового лізингу.

Згідно п. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.1 договору від 21.12.2007 р. предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у Специфікації (Додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

За договором (п.п.3.1, 3.4.1), лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно графіку сплати лізингових платежів з наступним корегуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно акту прийому-передачі майна в користування за договором фінансового лізингу від 21.12.2007р. лізингодавець передав майно, а саме автомобіль, а лізингоодержувач прийняв вищевказане майно у користування.

21.12.2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" укладено договір поруки № 071221-74/П.

За договором поруки від 21.12.2007 р. ТОВ "Станіславська торгова компанія", як поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором (ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") за виконання боржником (ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД") усіх грошових зобов’язань, зокрема, за договором фінансового лізингу від 21.12.2007 р. в повному обсязі (п.2 договору).

Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Відповідно до п.3 договору поруки при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язань за контрактами, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд вимагати виконання зобов’язань за контрактами як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Як вбачається з довідок про нарахування лізингових платежів ТОВ "ТД "Оволайн ЛТД"сума лізингових платежів за період лютий –травень 2009р. становить 58866,07 грн. Позивачем виставлено відповідачу-1 рахунки-фактури про оплату лізинових платежів на суму 58866,07 грн. за період лютий –травень 2009р.

Доказів сплати лізингових платежів в обумовлені договором строки відповідач-1 матеріали справи не містять. Таким чином, судами обґрунтовано задоволено позовні вимоги в сумі 58866,07 грн.

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1.12.1 договору фінансового лізингу за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п.3.1 договору та графіком сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій також правомірно задоволені вимоги щодо стягнення пені в сумі 3070,47 грн., оскільки нарахована в межах строку позовної давності та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ підлягає стягненню на користь позивача.

Сума 3% річних в розмірі 384,27 грн. та 1971,81 грн. інфляційних, нараховані відповідачу-1 у відповідності до вимог чинного законодавства тому обґрунтовано стягнута з солідарних боржників.

Погодивши умови договору фінансового лізингу щодо права контролю за дотриманням умов даного договору лізингоодержувач зобов’язався щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до цього договору).

У випадку неподання інформації про стан та місцезнаходження майна лізингоодержувач несе відповідальність, а саме сплачує штраф у розмірі 1 % від загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.3 договору).

Оскільки ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД", інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу у вигляді типової форми-довідки про технічний стан предмета лізингу позивачу у першому та другому кварталі 2009 р. не подав, штраф у розмірі 2214,60 грн. підлягає до оплати лізингодавцю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскаржувані рішення про стягнення солідарно з ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" прийнято у відповідності до ст. 543, 554 ЦК України та умов договору поруки.

Посилання скаржника на відсутність обов’язку виконання зобов’язань боржника за договором фінансового лізингу колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Обов’язок поручителя виконати зобов’язання перед кредитором за боржника у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником передбачений п. 5 договору поруки.

Відповідно до п.6 договору поруки поручитель за цим договором буде залишатися зобов’язаним нарівні з боржником до моменту виконання всіх зобов’язань боржника за контрактами в повному обсязі.

Відповідно до п.18.1 договору фінансового лізингу від 21.12.2007р. дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань.

В силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вищенаведеним спростовуються посилання скаржника на припинення поруки у зв’язку із припиненням (шляхом розірвання) забезпеченого нею зобов’язання. Неналежно проведене виконання зобов’язання відповідачем-1 за договором фінансового лізингу, що стало фактичною підставою розірвання договору фінансового лізингу не припиняє зобов'язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, а відповідно до договору поруки і на поручителя.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу, а статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" повідомило ТОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" про розірвання договору фінансового лізингу вказаного вище, відповідний лист міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.10.1 договору несплата лізингових платежів (частково або в повному обсязі) якщо прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, є підставою вилучення лізингодавцем майна. При цьому лізингодавець направляє лізингоодержувач повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі.

Лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу за свій рахунок протягом семи робочих днів.

Отже, враховуючи факт порушення відповідачем-1 зобов’язань щодо сплати лізингових платежів позовна вимога про вилучення предмета лізингу є обґрунтованою та судами задоволено правомірно.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Інші твердження скаржника досліджувались господарськими судами і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. у справі №19/32 залишити без змін.

Головуючий: Мирошниченко С.В.

Судді: Барицька Т.Л.

Жукова Л.В.