Постанова № 12041018, 28.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2010 року Справа № 2а-7421/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імунітет-Фарм» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 3615 грн. та пені в сумі 178,20 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імунітет-Фарм» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3615 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 178,20 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, підтримав доводи, викладені у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як зазначає позивач у своєму позові, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імунітет-Фарм» в порушення вимог ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів, а саме: на підприємстві у 2009 році замість 1 інваліда не працювало жодного, про що свідчить акт № 51 від 19.05.2010 року проведення виїзної перевірки щодо дотримання вимог ст. 19 і ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1992 року № 875-ХІІ (зі змінами та доповненнями) у 2009 році ТОВ «Імунітет-Фарм», ЄДРПОУ 33572186.

Згідно вказаного акту перевірки станом на 19.05.2010 року сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3615 грн. підприємством самостійно не сплачена.

Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій складає 178,20 грн.

Відповідно до положень частин 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 18 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Iнформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З вищевикладеного слід, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Згідно листа Луганського міського центру зайнятості від 13.09.2010 року за № 1/07-3770 ТОВ «Імунітет-Фарм» надавало вакансії для осіб з обмеженою працездатністю 03.06.2009 року (провізор, фармацевт), 28.09.2009 року (провізор, фармацевт), 03.11.2009 року (провізор, фармацевт), 14.12.2009 року (провізор, фармацевт, молодша медична сестра).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач вжив передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів, а саме: надавав звіти за формою 3-ПН. Однак центр зайнятості не направив на підприємство для працевлаштування необхідну кількість інвалідів.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У звязку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність в населеному пункті за місцезнаходженням відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Таким чином, оскільки обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створенні робочі місця, суд вважає позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується у звязку з тим, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 17, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імунітет-Фарм» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 3615 грн. (три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень) та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 178,20 грн. (сто сімдесят вісім гривень 20 копійок), загальна сума 3793,20 грн. (три тисячі сімсот девяносто три гривні 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 листопада 2010 року.

Суддя Т.С. Ушаков