Постанова № 12040888, 13.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 р. справа № 2а-19032/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мозгової Н. А.

при секретаріСметана М.В.

представника позивача Широкової Е.І.

представника відповідача Майдикова С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та № 0000361530/1 від 06.04.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2010р. позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник», звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000361530/0 від 13.03.2010 року. 13.10.2010р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та № 0000361530/1 від 06.04.2010 року, мотивуючи свої вимоги наступним:

Податковим органом самостійно змінено призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, що не відповідає п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та в цілому порушує принципи ст.43 Конституції України. У податкового органу відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, яке самостійно визначено платником податку. Таким чином, застосування штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобовязань є безпідставним та не має під собою законодавчої бази.

Відповідач по справі, Державна податкова інспекція у Волноваському районі, з позовними вимогами не згоден, надав до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого податкова інспекція вважає, що відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкового розрахунку.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Вимоги п.п7.7 ст.7 вказаного Закону містять норми права, які повинні прийматися як безумовна провідна вказівка до дій, що походять від держави і не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності, та зобовязують від певних дій, обмежуючи таким чином свободу окремого субєкта. З огляду на норму права, закріплену у п.п. 7.7 ст.7 Закону України №2181-ІІІ юридичний обовязок у вигляді необхідності здійснення погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення та у строки, передбачені вказаним Законом, покладено державою на платника податків, та крім цього уповноваженою стороною на платника податків покладено необхідність нести юридичну відповідальність, передбачену п.п. 17.1.7 п.17 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстровано у якості юридичної особи та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій України за номером 33161769.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обовязки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Тому до адміністративного суду з позовом в інтересах відокремленого підрозділу Шахта «Жовтневий рудник» звернулось Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», яке є юридичною особою.

Платіжними дорученнями № 1408 від 29.09.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за серпень 2009р., №1808 від 28.10.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за жовтень 2009р., № 2089 від 26.11.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за жовтень 2009р., № 2472 від 28.12.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за листопад 2009р., № 2815 від 29.01.2010 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за грудень 2009р.

Відповідачем здійснена документальна невиїзна перевірка Відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку за грудень 2006р., січень-травень 2007р., за результатами якої складений акт від 24.02.2010 року № 1711/1530/33577425.

Перевіркою встановлено порушення ст.17 Закону України "Про плату за землю" в частині несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобовязання з земельного податку.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року, яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 11141,53 грн.

Позивач скористувався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення - рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та надав скаргу до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000361530/1 від 06.04.2010р.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із зазначеною нормою, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування поточних податкових зобов'язань з податку за землю, а саме, платіжними дорученнями № 1408 від 29.09.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за серпень 2009р., №1808 від 28.10.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за жовтень 2009р., № 2089 від 26.11.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за жовтень 2009р., № 2472 від 28.12.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за листопад 2009р., № 2815 від 29.01.2010 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за грудень 2009р.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та № 0000361530/1 від 06.04.2010 року задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та № 0000361530/1 від 06.04.2010 року, відповідно до яких донараховано штраф у сумі 11141,53 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83071, м. Донецьк, вул. Маршала Жукова, 1, код ЄДРПОУ 33161769) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13.10.2010 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 18.10.2010 року.

Суддя Мозговая Н. А.