Постанова № 12016572, 19.08.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 серпня 2010 року Справа № 2-12/321.2-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;

відповідача: не з'явився, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим;

відповідача: не з'явився, брокерська товарна біржа "Партнер Плюс";

відповідача: не з'явився, головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;

третя особа: не з'явився, ОСОБА_2;

третя особа: не з'явився, ОСОБА_3;

арбітражний керуючий, не з'явився, Арбітражний керуючий Біда Володимир Андрійович;

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 25 травня 2010 року у справі №2-12/321.2-2010

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_4)

доКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,96000)

брокерської товарної біржи "Партнер Плюс" (вул. Хрустальова, 51-38,Севастополь,99040)

головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)

3-ті особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_5)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_6)

Арбітражний керуючий Біда Володимир Андрійович (АДРЕСА_7)

про стягнення 103247,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів про стягнення 103 247,00 грн. (т.1, а.с.2-4).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 вересня 2004 року брокерською товарною біржею „Партнер Плюс” був проведений цільовий аукціон, за підсумками якого об'єкт аукціону проданий ОСОБА_5 за 200 716,70 грн. За результатами проведеного аукціону між Красноперекопською обєднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим в особі її представника - брокера брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване в місті Красноперекопськ, вул. Північна, буд. 13. У подальшому, позивачем була здійснена часткова оплата придбаного майна в сумі 18 247 грн. та 85 000 грн. Однак, наступна оплата об'єкту була припинена, саме нерухоме майно позивачу не передавалося, у зв'язку з чим, остання звернулася до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим з пропозицією вважати договір купівлі-продажу від 13 вересня 2004 року неукладеним та повернути перераховані грошові кошти. Листом від 15 липня 2005 року вих. №24-00/4899(1) Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим відмовила позивачу у поверненні перерахованих коштів, що й стало приводом для звернення до суду.

В процесі розгляду справи позивачем були уточненні позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме він просив визнати договір №66 від 13 вересня 2004 року недійсним, стягнути з Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим шляхом стягнення з казначейського рахунку державного бюджету Красноперекопського управління державного казначейства 81 100,00 грн., стягнути з брокерської товарної біржі „Партнер плюс” 22 147,00 грн., стягнути з відповідачів судові витрати у процентному відношенні, а також витрати на правову допомогу.

Справа не одноразово розглядалась різними судовими інстанціями, остаточно рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року у справі №2-12/321.2-2010 (суддя Іллічов М.М.) позов субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з брокерської товарної біржі „Партнер плюс” на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 22147,00 грн.

В іншій частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, що міститься у матеріалах справи (т.2, а.с. 82-84).

У судове засідання, призначене на 10 серпня 2010 року, представники не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності незявившегося представників сторін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Відповідно до заявки Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 16 березня 2004 року №825/24-0 (т.1, а.с.16) на підставі договору про співробітництво від 02 лютого 2004 року, укладеного між Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим та брокерською товарною біржею „Партнер Плюс” (т.1, а.с.14), останньою 10 вересня 2004 року проведено цільовий аукціон з реалізації майна - комплексу будівель та споруд відкритого акціонерного товариства „Красноперекопське райагропроменерго” з метою погашення заборгованості товариства з податків перед бюджетом.

Проведення цільового аукціону підтверджується відповідним протоколом від 10 вересня 2004 року (т.1, а.с. 18), згідно з яким обєкт аукціону проданий ОСОБА_5 за 200716, 70 грн.

За результатами вказаного аукціону 13 вересня 2004 року між Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим в особі її представника брокера брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як фізичною особою укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Північна, 13, місто Красноперекопськ, за ціною 20716, 70 грн. (т.1, а.с.20).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 вказаного договору гарантійний внесок у сумі 18247,00 грн., зараховується покупцю в рахунок продажної ціни, та 182469, 70 грн. перераховується покупцем на розрахунковий рахунок брокерської товарної біржі „Партнер Плюс”, які повинні протягом 10 днів з дня продажу перераховані останнім на розрахунковий рахунок №34123999800020 в банк державного бюджету міста Красноперекопська, з вирахуванням винагороди та витрат на проведення аукціону.

09 вересня 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 здійснила гарантійний внесок у сумі 18247,00 грн., 20 вересня 2004 року - оплату за обєкт купівлі-продажу за договором від 13 вересня 2004 року у сумі 85000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №38, 42 (т.1, а.с.23). З вказаних платіжних доручень вбачається, що позивач оплату за договором купівлі-продажу від 13 вересня 2004 року здійснила як суб'єкт підприємницької діяльності.

Як вбачається з листування сторін, позивачем наступна оплата обєкту була припинена, само нерухоме майно ОСОБА_5 не передавалося, у звязку з чим остання звернулася до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим з пропозицією вважати договір купівлі-продажу від 13 вересня 2004 року неукладеним та повернути перераховані грошові кошти на її розрахунковий рахунок (т.1, а.с.24).

Листом від 15 липня 2005 року №24-00/4899(1) Красноперекопська об'єднана державна податкової інспекція в Автономній Республіці Крим відмовила позивачу у поверненні перерахованих коштів (т.1, а.с.25), що стало підставою для звернення ОСОБА_5 до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2007 року у справі 3 2/21-5345-2007 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” про розірвання договору та стягнення повернено позовну заяву без розгляду (т.1, а.с.34).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2007 року у справі №2-8/8114-2007 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” про стягнення 102247,00 грн. позовна заява залишена без розгляду (т.1, а.с.35).

Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду від 24 січня 2008 року у справі №2-1467/07 за позовом ОСОБА_1 до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, брокерської товарної біржі „Партнер Плюс”, головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення суми провадження у справі закрито у звязку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (т.1, а.с.11).

Ухвалою від 21 квітня 2008 року господарським судом Автономної Республіки Крим порушено провадження у даній справі за позовною заявою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, яка під час розгляду справи була уточнена (т.1, а.с.78). Позивач просив суд визнати договір №66 від 13 вересня 2004 року недійсним, стягнути з Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим шляхом списання з казначейського рахунку державного бюджету Красноперекопського управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим 81100,00 грн., з брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” 22147,00 грн.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

У свою чергу, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

При цьому, суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна: єдиного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства „Красноперекопське райагропроменерго”, який відноситься до категорії промислових об'єктів. Тобто, у разі реального придбання вказаного майна, позивач не мав би можливості використовувати його як громадянин для задоволення власних побутових потреб.

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У свою чергу, згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого мана укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом першої інстанції було встановлено, що виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу не було завершено, державної реєстрації договору не проведено, більш того, відчужуваний об'єкт - єдиний майновий комплекс відкритого акціонерного товариства „Красноперекопське райагропроенерго” був проданий іншої особі за договором №01/10-06 від 10 червня 2006 року. Тобто, договір купівлі-продажу №66 від 13 вересня 2004 року не має правового значення.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” також визначено, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направило оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що правочин є неукладеним, а отже місцевий суд на цій підставі залишає позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №66 від 13 вересня 2004 року, укладеного між Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим та ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним без задоволення.

Дослідивши всі обставини по справі, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на його користь грошових коштів в сумі 81100,00 грн. у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та поповненнями) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під дефініцією майно законодавець розглядає також грошові кошти, про що вказано у статті 326 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та доповненнями).

Таким чином, під безпідставно набутим майном у даному випадку необхідно також розглядати і кошти, які були зараховані як до державного бюджету так і отримані брокерською товарною біржею „Партнер Плюс”.

Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з Красноперекопської об'єднаної державної податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим шляхом (гасання (стягнення) з казначейського рахунку державного бюджету Красноперекопського управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.

З урахуванням позовних вимог судова колегія дійшла висновку, що позивач просив стягнути кошти з державного бюджету.

Проте нечітке формулювання позивних вимог не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки завданням судочинства відповідно статті 2 Закону України „Про судоустрій України” (від 07.02.2002 року № 3018-Ш із змінами та доповненнями) є захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Верховною Радою України - Законом від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожен, чиї права і свободи порушені, має право на ефективний засіб захисту в національному органі.

Також суд враховує те, що у випадку відмови у задоволенні позову буде порушена точна рівновага між вимогами загального інтересу спільноти і вимогами охорони права заявниці на її майно, про що вказано у рішенні Європейського суду з прав людини по справі „Жовнер проти України” (від 29.06.2004 року § 54)

Як зазначалося вище, до державного бюджету міста Красноперекопськ на підставі договору від 13 вересня 2004 року було перераховано 81000,00 грн. вартості обєкту купівлі-продажу. Позивач просив стягнути вказану суму з Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим шляхом списання з казначейського рахунку державного бюджету Красноперекопського управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим. Цю вимогу слід інтерпретувати як вимогу про стягнення 81000,00 грн. з державного бюджету. Таке нечітке формулювання позовних вимог, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, при їх обґрунтованості не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права. Так, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини кожен, чиї права і свободи порушені, має право на ефективний засіб захисту.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 81000,00 грн. була перерахована суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на виконання договору від 13 вересня 2004 року, який передбачає порядок розрахунку шляхом внесення коштів на рахунок товарної біржі з подальшим перерахуванням до бюджету. Передбачений порядок відповідає затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року №538 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. Та обставина, що грошові кошти до державного бюджету перерахувала товарна біржа, а не позивач, не має значення для вирішення спору. У платіжному дорученні про перерахування коштів до бюджету міститься посилання на договір від 13 вересня 2004 року. Тобто, цей платіж належне ідентифікується.

За цих обставин судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність для стягнення з державного бюджету 81000,00 грн.

Посилання суду першої інстанції на Постанову Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року №609 „Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”, як на підставу відмови у задоволенні позову в цій частині, судова колегія вважає помилковим, оскільки ці норми регламентують порядок виконання судових рішень, щодо стягнення відповідних сум з бюджету.

Проте, стягнення з брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” 22147 грн. суд апеляційної інстанції вважає помилковим, виходячи з наступного.

У суму 22147,00 грн. входить 18247,00 грн. гарантійного внеску, перерахованого позивачем платіжним дорученням №38 від 09 вересня 2004 року.

Відповідно до підпункту 3.7 Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Наказом Державної Податкової Адміністрації України N 294 від 26.06.2002 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2002 р. за N 545/6833), фізична або юридична особа, що виявила бажання зареєструватись як учасник аукціону, сплачує на вказаний в повідомленні про проведення аукціону рахунок реєстраційний внесок, розмір якого встановлюється організатором аукціону, а також уносить гарантійний внесок у розмірі 10 відсотків від початкової ціни лота.

Відповідно до правил торгів, переможець аукціону, який відмовився підписувати протокол проведення аукціону, або договір купівлі-продажу, або відмовився сплачувати за придбаний обєкт продажу, гарантований внесок не повертається.

Позивач ознайомилася з цим положенням, коли підписувала протокол проведення аукціону від 10.09.2004 та оскаржуваний договір купівлі-продажу.

Листом від 14 червня 2005 року ОСОБА_1 відмовилася від договору у звязку з відсутністю коштів (т.1, а.с.24). Отже, позивач не має права на повернення суми гарантійного внеску.

Що стосується іншої суми коштів в розмірі 3900, грн.. (22147,00 грн. - 18247,00 грн.), то вона підлягає стягненню з брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” на користь позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для зміни прийнятого у справі рішення та задоволення апеляційної скарги субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року у справі №2-12/321.2-2010 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з брокерської товарної біржі „Партнер Плюс” (99000, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 51, кв. 38, ЄДРПОУ 31267336, відомостей про р/р не має) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3900,00 грн.

3. Стягнути з державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 81100,00 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя

Судді