Постанова № 12016357, 27.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010                                                                                           № 37/45-17/72

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Щербина Д.В.,

від відповідача          Лебедюк Ю.А.,

від третьої особи-1 Ященко Р.Ю.,

від третьої особи-2 не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2010

у справі № 37/45-17/72 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

до                                                   Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

треті особі на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,           1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

          2. Національна комісія регулювання електроенергетики України

про                                                   стягнення 897,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (відповідача) безпідставно отриманих кошів в розмірі 897,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 у справі № 37/45 позов задоволено. Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 897 грн. коштів, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 у справі № 37/45 апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 у справі № 37/45 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2010 у справі №37/45 постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 у справі № 37/45-17/72 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 897,00 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 11, 204, 525, 1212 Цивільного кодексу України, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442 «Про затвердження Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ», та процесуального права – ст.ст. 4-7, 27, 33, 43 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та її розгляд призначено на 20.07.2010.

Ухвалою суду від 20.07.2010 за клопотанням позивача розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.07.2010.

У судове засідання 27.07.2010 представник третьої особи-2 не з’явився, причин неявки суду не повідомив. Зважаючи на те, що всі учасники судового процесу повідомлялись належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без представника третьої особи-2.

Представник відповідача у судовому засіданні, підтримавши вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи-2 підтримав правову позицію відповідача про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, встановив наступне.

25.03.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» як покупцем та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» як постачальником було укладено договір № 06/08-106 (далі по тексту - договір) на постачання природного газу для ТЕЦ-6 (а.с. 9-11 т. І).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач як постачальник зобов’язувався передавати у власність покупцю, а позивач як покупець зобов’язувався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 договору.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач передає позивачу для ТЕЦ-6 газ в обсязі 30866,000 тис.куб.м. протягом періоду з 1 квітня 2008 року до 30 квітня 2008 року.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з 01.04.2008 і діє в частині поставки газу до 30.04.2008 включно, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 25.04.2008 до договору поставки природного газу (а.с.12 т. І), зокрема, пункт 11.1 договору було викладено в такій редакції: «Цей договір набирає чинності з 1 квітня 2008 року, і діє в частині поставки газу до 31 травня 2008 р. включно, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення».

Додатковою угодою № 2 від 26.05.2008 до договору поставки природного газу, строк дії договору було встановлено до 30.06.2008 (а.с. 47 т. І).

Додатковою угодою № 4 від 20.06.2008 до договору поставки природного газу, строк дії договору було встановлено до 30.09.2008 (а.с. 174 т. І).

Відповідно до частини першої статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2010 у справі №37/45 вказано, що попередніми судовими інстанціями не надано належної правової оцінки п. 6.4 договору, а також при встановленні повної сплати позивачем відповідачу, отриманого у травні 2008 р. природного газу не зазначено доказів - актів передачі-приймання природного газу та платіжних документів (банківських виписок, платіжних доручень, тощо) на підставі яких вони дійшли цього висновку, та не з’ясовано наявності у позивача перед відповідачем заборгованості за газ та витрати по його транспортуванню територією України, поставлений у минулі періоди за даним договором.

Виконуючи вимоги, вказані у постанові касаційної інстанції, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

В матеріалах справи містяться, підписані і скріплені печатками АК «Київенерго» та ДК «Газ України», та погоджені з ВАТ «Київгаз», акти передачі-приймання природного газу:

від 30 квітня 2008 року на суму 32505833,60 грн. (а.с. 67 т. І);

від 31 травня 2008 року на суму 28326233,16 грн. (а.с. 68 т. І);

від 31 червня 2008 року на суму 29051370,91 грн. (а.с. 70 т. І);

від 31 липня 2008 року на суму 14222220,97 грн. (а.с. 62 т. І);

від 31 серпня 2008 року на суму 29523223,26 грн. (а.с. 74 т. І);

від 31 вересня 2008 року на суму 32944019,82 грн. (а.с. 76 т. І).

При цьому, акти передачі-приймання природного газу від 31 травня 2008 року, від 31 червня 2008 року, від 31 липня 2008 року, від 31 серпня 2008 року, від 31 вересня 2008 року підписані ДК «Газ України» із запереченнями відносно визначення цільової надбавки у розмірі 8 % до витрат на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України» та загальної вартості переданого у відповідному місяці природного газу.

Такі заперечення обґрунтовуються ДК «Газ України» з посиланням на податкове роз’яснення Державної податкової адміністрації України від 02.06.2008 № 5255/6/15-0916 (а.с. 148-149 т. І), наданому на запит НАК «Нафтогаз України» від 06.05.2008 № 7/4-91-1944 щодо надання роз’яснення стосовно визначення бази для нарахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ.

У вказаному роз’ясненні Державної податкової адміністрації України від 02.06.2008 № 5255/6/15-0916 зазначено, що витрати на зберігання та реалізацію природного газу Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» є складовою частиною діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тому на них нараховується збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

У зв’язку з вказаним роз’ясненням ДПА України, відповідач здійснив нарахування цільової надбавки у розмірі 8 % не лише на ціну природного газу, а і на витрати НАК «Нафтогаз» на реалізацію природного газу. Тому, відповідач визначив поставку газу у запереченнях до актів передачі-приймання до договору поставки природного газу ТЕЦ-6 Київенерго № 06/08-106 від 25.03.2008 наступним чином:

у травні 2008 р. на загальну суму 28492267,92 грн. (заперечення до акту від 31.05.2008 – а.с. 69 т. І);

у червні 2008 р. на загальну суму 29298920,21 грн. (заперечення до акту від 30.06.2008 – а.с. 71 т. І);

у липні 2008 р. на загальну суму 14343409,78 грн. (заперечення до акту від 31.07.2008 – а.с. 73 т. І);

у серпні 2008 р. на загальну суму 29774466,72 грн. (заперечення до акту від 31.08.2008 – а.с. 69 т. І);

у вересні 2008 р. на загальну суму 33217789,50 грн. (заперечення до акту від 30.09.2008 – а.с. 69 т. І).

Таким чином, згідно вищезазначених актів приймання-передачі природного газу загальна вартість природного газу становить 166572901,72 грн. (32505833,60 грн. + 28326233,16 грн. + 29051370,91 грн. + 14222220,97 грн. + 29523223,26 грн. + 32944019,82 грн.), а згідно до даних актів та письмових заперечень до актів відповідачем визначено вартість природного газу у сумі 167632687,73 грн. (32505833,60 грн. + 28492267,92 грн. + 29298920,21 грн. + 14343409,78 грн. + 29774466,72 грн. + 33217789,50 грн.). Різниця на суму 1059786,01 грн. (167632687,73 грн. - 166572901,72 грн.) у вартості поставленого природного газу виникла у зв’язку з нарахуванням відповідачем цільової надбавки у розмірі 8 % на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію газу.

Як свідчать матеріали справи, згідно платіжних доручень (а.с. 78-141 т. І) позивач станом на 31.10.2008 перерахував відповідачу кошти за отриманий природний газ згідно договору № 06/08-106 від 28.03.2008 на загальну суму 201674393,96 грн.

Як зазначає позивач у письмових поясненнях (а.с. 57- 58), станом на 31.10.2008 у бухгалтерському обліку АК «Київенерго» обліковувалася переплата за спожитий природний газ за договором від 25.03.2008 № 06/08-106 сумою 35101492,24 грн. (166572901,72 грн. - 201674393,96 грн. = - 35101492,24 грн.). У зв’язку з цим, АК «Київенерго» направила на адресу ДП «Газ України» лист від 31.10.2008 № 6230 про зміну призначення платежу, в якому просила переплату за договором № 06/08-106 на суму 35101492,24 грн. зарахувати як оплату за договором № 06/08-2053.

Факт перенесення оплати за договором №06/08-106 на договір № 06/08-2053 згідно листа від 31.10.2008 вх. № 13225/2 у розмірі 35101492,24 грн. підтверджується розрахунком боргу, наданим відповідачем (а.с. 131 т. ІІ).

07.11.2008 платіжним дорученням № 9471, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 14 т. І), позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 897,00 грн. з призначенням платежу: «часткова сплата цільової надбавки в розмірі 8%, нарахованої на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу, отриманого в травні 2008 року за договором №06/08-106 від 25.03.2008.

20.11.2008 позивач звернувся до відповідача з вимогою №Д07/6633 про повернення коштів (а.с. 13 т. І), в якій просив у семиденний строк з дня отримання вимоги на підставі ст. ст. 530, 1212 Цивільного кодексу України повернути помилково сплачені та безпідставно отримані кошти в розмірі 897,00 грн. У вказаній вимозі позивач зазначив, що АК «Київенерго» свої зобов’язання за договором виконала у повному обсязі, прийнявши та повністю оплативши отриманий у травні 2008 р. природний газ. 07.11.2008 компанія помилково перерахувала на рахунок відповідача кошти сумою 897,00 грн. Оскільки додатковою угодою № 1 до договору оплата цільової надбавки у розмірі 8 %, нарахованої на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу у травні 2008 р. не передбачена, кошти, сплачені платіжним дорученням від 07.11.2008 № 9471, є безпідставно отриманими та підлягають поверненню.

24.11.2008 відповідач отримав вимогу позивача №Д07/6633 від 20.11.2008 про повернення коштів, що підтверджується відміткою представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення № 871833 (а.с. 15 т. І).

10.12.2008 відповідач надав відповідь позивачеві на лист від 20.11.2008 №Д07/6633, в якому зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» станом на 01.11.2008 заборгованість АЕК «Київенерго» за договором від 25.03.2008 № 06/08-106 становить 1059786,01 грн. Тому, оплата по платіжному дорученню від 07.11.2008 № 9471 на суму 897,00 грн. зараховується, як оплата за спожитий природний газ за минулі періоди за договором від 25.03.2008 № 06/08-106 (а.с. 29 т. І).

Оскільки відповідач кошти на вимогу позивача не повернув, позивач звернувся до суду про стягнення коштів, сплачених платіжним дорученням №9471 від 07.11.2008 р. в сумі 897 грн., як безпідставно отриманих, у зв’язку з тим, що оплата цільової надбавки у розмірі 8%, нарахованої на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу у травні 2008 року, чинним законодавством та договором не передбачена.

З вищенаведеного слідує, що встановлення наявності чи відсутності заборгованості позивача перед відповідачем, і як, наслідок встановлення обґрунтованості чи безпідставності отримання відповідачем від позивача коштів у сумі 897,00 грн, залежить від правомірності нарахування відповідачем цільової надбавки у розмірі 8 % на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів);

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в редакції, що діяла протягом 2008 р.) встановлено з 1 січня 2008 р. граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат на його реалізацію Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на рівні 934,7 гривні за 1 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 №111, в редакції, що діяла до 24.04.2008, збір справляється на обсяги природного газу, що постачається для промислових та інших суб’єктів господарювання та їх структурних підрозділів, що використовують природний газ, у розмірі 8 відсотків. Згідно із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 346, яка діяла з 24.04.2008 до 31.12.2008, розмір вказаного збору визначено на рівні 12 %.

Також пунктом 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442, визначено, що під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість (тариф).

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 25.04.2008 до договору з 1 травня 2008 р. пункт 5.1. договору викладено в такій редакції: «Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 934,70 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки та витрат, пов’язаних з реалізацією газу, крім того:

- збір до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (8%) - 74,78 грн.;

- витрати, пов’язані з реалізацією природного газу - 87,43 грн.;

- податок на додану вартість за ставкою 20% - 219,38 грн.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами - 96,30 грн., крім того ПДВ за ставкою 20% - 19,26 грн., всього разом з ПДВ 115,56 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1193,21 грн., крім того ПДВ -238,64 грн., всього разом з ПДВ - 1431,85 грн.».

Відповідно до пояснень Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15.05.2009 №3183/13/17-09 (а.с. 198-199 т. І), наданих на запит суду, та письмових пояснень (а.с. 100-101 т.ІІ), наданих суду Національною комісії регулювання електроенергетики України щодо відомостей про ціну природного газу, який поставлявся відповідачем позивачу у травні 2008 року, вартість 1000 куб.м. природного газу, переданого відповідачем позивачу у травні 2008 року має таку структуру:

934,70 грн. (ціна газу) + 74,78 грн. (8% збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ) + 96,30 грн. (тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчим трубопроводами) + 87,43 грн. витрати, пов’язані з реалізацією природного газу) + ПДВ за ставкою 20%. Тобто, вартість 1 тис.куб.м. газу у травні 2008 р. становила 1193,21 грн. + 238,64 грн. ПДВ = 1431,85 грн.

Разом з тим, Національна комісія регулювання електроенергетики України зазначила, що відповідно до абзацу 8 п. 1 Порядку внесення до спеціального фонду Державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість, таким чином, збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природній газ справляється виключно з ціни природного газу для відповідної категорії споживачів.

Ціна 1000 куб. м. природного газу, переданого відповідачем позивачу у травні 2008 року, відповідно до умов договору та додаткової до нього угоди №1 складає 934,70 грн. Збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ у розмірі 8% від 934,70 грн. ціни природного газу (934,70*8/100=74,78 грн.) складає 74,78 грн., які враховані у вартість природного газу і оплачені позивачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що нарахування цільової надбавки в розмірі 8% на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу (витрати - 87,43 грн. на 1000 куб. м.), отриманого в травні 2008 року за договором, не передбачено ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору.

На виконання вказівок, викладених у постанові касаційної інстанції, щодо надання правової оцінки п. 6.4. договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.4. договору № 06/08-106 від 25.03.2008 у платіжних дорученнях покупець (позивач) повинен обов’язково вказувати номер та дату договору, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за даним договором постачальник (відповідач) зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ та витрати на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Отже, виходячи із наведеної умови договору, відповідач має право у випадку наявності на момент платежу заборгованості позивача перед відповідачем по договору, зарахувати кошти, які надійшли від позивача, незалежно від призначення такого платежу, в рахунок боргу минулих періодів. Таким чином, обов’язковою умовою реалізації такого права, наданого відповідачу договором, є наявність заборгованості позивача.

Відповідач по справі вказує, що на момент платежу за платіжним дорученням №9471 від 07.11.2008 за позивачем рахувалась заборгованість за договором в розмірі 1059786,10 грн.

Як встановлено вище, згідно актів приймання-передачі природного газу загальна вартість природного газу становить 166572901,72 грн., а позивач рахує вартість поставленого газу згідно актів, але з урахуванням визначення вартості газу у письмових запереченнях до актів у сумі 167632687,73 грн., включаючи до вартості поставленого природного газу цільову надбавку у розмірі 8 % на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію газу.

Враховуючи те, що різниця у вартості поставленого природного газу на суму 1059786,01 грн. виникла у зв’язку з нарахуванням відповідачем цільової надбавки у розмірі 8 % на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію газу, а, як встановлено вище, збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природній газ справляється виключно з ціни природного газу для відповідної категорії споживачів, і нарахування цільової надбавки на витрати НАК «Нафтогаз України» не передбачено ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору, тому підстави вважати, що у позивача існує заборгованість за договором № 06/08-106 від 25.03.2008 відсутні. Такий висновок, підтверджується тим, що згідно актів приймання-передачі природного газу загальна вартість природного газу становить 166572901,72 грн., яку позивач перерахував відповідачеві згідно платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах.

Посилання відповідача на акт звірки розрахунків за договором за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 (а.с. 18-23 т. І) в якості підтвердження заборгованості позивача у розмірі 1058889,01 грн. (1059786,01 грн. - 897,00 грн. (оспорювана сума) = 1058889,01), обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції як належний доказ, оскільки акт підписаний лише відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості позивача станом на 07.11.2008, тобто на дату здійснення платежу у розмірі 897,00 грн. як сплати цільової надбавки, нарахованої на витрати НАК «Нафтогаз України».

Щодо доводів відповідача про сплату позивачем платіжним дорученням № 5639 від 21.08.2009, суд першої інстанції вірно зазначив, що платіж в сумі 1058889,01 грн. не є погашенням боргу за договором, що підтверджується призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні: «часткова сплата цільової надбавки в розмірі 8%, нарахованої на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу», а цільова надбавка сплачується виключно з ціни природного газу без урахування в її тілі витрат НАК «Нафтогаз України» на його реалізацію.

Отже, правові підстави для сплати 897,00 грн. позивачем відповідачу цільової надбавки в розмірі 8%, нарахованої на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу, отриманого в травні 2008 року за договором № 06/08-106 від 25.03.2008, відсутні.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки ні договором, ні законодавством не передбачено сплати цільової надбавки, що нараховується на витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу, спірні грошові кошти є отриманими відповідачем без будь-якої правової підстави.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги повернення позивачеві коштів у розмірі 897,00 грн., сплачених відповідачу платіжним дорученням № 9471 від 07.11.2008.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 у справі №37/45-17/72 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 у справі №37/45-17/72 - без змін.

Матеріали справи №37/45-17/72 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.08.10 (відправлено)