Постанова № 12016355, 28.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2010                                                                                           № 37/142

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача - Євстіфєєв Ю. В. – представник за довіреністю від 09.07.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет запчастин «Автек»

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010

у справі № 37/142 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінг Компані»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет запчастин «Автек»

про                                                   стягнення 266517,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 222120,2 грн. за поставлений за договором поставки № 190209 від 19.02.2009 року, але неоплачений товар, пені в сумі 37084,96 грн. та штрафу в сумі 22212,02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року у справі № 37/142 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 210510,55 грн. основного боргу, 25335,32 грн. пені, 21051,06 грн. штрафу, 2568,97 грн. витрат по сплаті державного мита, 215,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4564,34 грн. витрат, сплачених за послуги адвоката, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов’язків по оплаті, проставленого позивачем за умовами договору поставки № 190209 від 19.02.2009 року товару.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення, основного боргу, пені та штрафу суд першої інстанції ґрунтує на тому, що в розрахунках позивача наявні помилки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Супермаркет запчастин «Автек» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010р. та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при вирішення спору по суті не врахував, що відповідно до положень ч. 2. ст. 662 ЦК України позивач як продавець товару повинен разом із товаром передати відповідачу його приналежності та документи, в даному випадку – технічний паспорт, сертифікат якості, чого позивачем зроблено не було, а отже, строк виконання відповідачем свого обов’язку по оплаті спірної заборгованості не настав, з огляду на що в задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.

При чому як слідує зі змісту апеляційної скарги відповідач не заперечує проти факту поставки позивачем спірного товару.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутності представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідач апеляційну скаргу підтримав, просив спірне рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

19.02.2009 року позивач та відповідач уклали договір поставки № 190209 (далі Договір), відповідно до умов якого протягом терміну дії даного договору, продавець передає, а покупець приймає та оплачує автохімію, автокосметику та аксесуари до автомобільної техніки (товар), зазначений у видатковій накладній.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування товару, його асортимент, види та ціна одиниці товару визначається у видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач формує та направляє позивачу замовлення в письмовій формі, електронною поштою або факсом, які мають силу оригіналу документу.

У відповідності до п. п. 2.4. та 2.5. Договору, поставка товару відбувається протягом 1 робочого дня з дати складання позивачем видаткової накладної; датою постачання вважається дата підписання відповідачем видаткової накладної.

Згідно з п. 2.6 Договору передача товару здійснюється на умовах CРТ Інкотермс –2000 (склад відповідача, вул. Вокзальна, 88, смт. Городянка, Київська область).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 259901,26 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладених № К-00000103 від 26.02.09 р. на суму 138480,75 грн., № К-00000162 від 05.03.09 р. на суму 5045,03 грн., № К-00000195 від 19.03.09 р. на суму 56516,09 грн., № К-00000262 від 07.04.09 р. на суму 36173,82 грн., № К-00000253 від 07.04.09 р. на суму 22021.51 грн., № К-00000274 від 13.04.09 р. на суму 464,06 грн. та № К-00000539 від 28.05.09 р. на суму 1200,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вказаним накладними ним в апеляційній скарзі підтверджений.

Пунктами 3.1., 3.2. та 3.3. Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури, факсова копія якого має силу оригіналу документу; покупець зобов’язаний перерахувати оплату за поставлений продавцем товар на поточний рахунок продавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від моменту поставки товару покупцю; датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач товар оплатив частково в сумі 49390,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку (т. 1 а.с. 93-98).

Таким чином несплаченою залишилась заборгованість в сумі 210510,55 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 210510,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 210510,55 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до положень ч. 2. ст. 662 ЦК України позивач, як продавець товару, повинен разом із товаром передати відповідачу його приналежності та документи, а в даному випадку – технічний паспорт, сертифікат якості, чого позивачем зроблено не було, а тому, строк виконання відповідачем свого обов’язку по оплаті спірної заборгованості не настав, з огляду на що в задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що він відмовився у встановленому чинним законодавством порядку від договору, або відмовлявся приймати спірний товар у зв’язку з ненаданням позивачем всіх необхідних документів, або звертався до суду з відповідним позовом щодо спонукання позивача виконати обв’язки за Договором, з огляду на що посилання відповідача на те, що строк виконання ним свого обв’язку по оплаті спірного товару ще не настав, колегією суддів до уваги не приймаються.

Також, колегія судів звертає увагу відповідача на те, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача товар на виконання вимог Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов’язання по його оплаті, оскільки товар не були позивачем відповідачу подарований, і відповідач мав певні обов’язки перед постачальником товару.

Крім того, слід зазначити наступне.

Умовами Договору сторони погодили що підставою для здійснення оплати товару є його поставка, яка в свою чергу визначається датою підписання видаткової накладної (п. 2.5, 3.2 Договору).

Спірні накладні відповідачем підписані без будь – яких зауважень, а отже і товар прийнятий без зауважень, що породжує обов’язок відповідач його оплатити.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення.

Як слідує з розрахунку позивача доданому до заяви про уточнення позовних вимог він нараховує пеню за період з 25.08.2009 року по 31.05.2010 року.

Проте, частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обмеживши період її нарахування шестимісячним терміном.

Пунктом 5.3 Договору обумовлено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, продавець матиме право, крім стягнення передбаченої п. 5.2. пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми боргу.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач штрафу, який обчислюється від суми невиконаних зобов’язань по оплаті товару.

Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 25335,32 грн. та штрафу в сумі 21051,06 грн. є законним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. за надання юридичних послуг адвокатом, слід зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною , якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем на підтвердження вказаних витрат надано договір на надання правової допомоги №25/09 від 07.11.09 р., яким визначено, що адвокат Довжук Д.А. зобов’язався надати ТОВ „КІНГ КОМПАНІ” юридичні послуги, перелічені в пунктах 1. та 2. цього договору. Позивачем також надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3328 від 29.05.08 р. Довжук Д.А., довіреність № 25/ю від 07.11.09 р. та платіжні доручення № 717 від 16.11.09 р. на суму 3000,00 грн. та № 718 від 16.11.09 р. на суму 2000,00 грн.

Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

За договором на надання правової допомоги №25/09 від 07.11.09 р. адвокат Довжук Д.А. зобов’язався надавати позивачу юридичні послуги, визначені в пунктах 1. та 2. цього договору, а позивач зобов’язався сплатити винагороду в розмірі 5000,00 грн.

В матеріалах справи неявні докази сплати позивачем адвокату Довжук Д.А. винагороди за надання правової допомоги, як це передбачено ст.33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).

З огляду на наявні в матеріалах справи докази суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на адвокатські послуги за рахунок відповідача, в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог –в сумі 4564, 34 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, і, відповідно, рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року по справі № 37/142 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет запчастин «Автек» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі №37/142 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі №37/142 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №37/142.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.07.10 (відправлено)