Постанова № 12016329, 27.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010                                                                                           № 54/120

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Рєпіної Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ситник О.В.;

від відповідача – не з’явився.;

від третьої особи – Мальцева Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу "Радіоком"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010

у справі № 54/120 ( .....)

за позовом                               Концерн радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ

до                                                   Акціонерне товариство закритого типу "Радіоком"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про                                                   стягнення 61878,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" про розірвання договору оренди № 1а/03 від 01.09.2003 року і стягнення з відповідача 60075,81 грн. заборгованості та 1802,27 грн. штрафу.

10.06.2009 року Акціонерне товариство закритого типу "Радіоком" звернулося до суду із зустрічним позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення про визнання недійсним з 02.092006 року договору № 1а/03 від 01.09.2003 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

25.112009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" про стягнення до Державного бюджету України 36 520,12 грн. основного боргу, З 930,91 грн. пені, 8 399,28 грн. збитків від інфляції за договором оренди № 1а/03 від 01.092003 року. Ухвалою суду від 09.122009 року позовна заява прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі № 54/120 позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ задоволено частково.

Розірвано договір № 1а/03 від 01.09.2003 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Державним підприємством "Київський радіотелевізійний передавальний центр" та Акціонерним товариством закритого типу "Радіоком".

Стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" (01015, м. Київ, вул. Московська, 43/11, ідентифікаційний код 21586228) на користь Концерт радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, корп. 2, ідентифікаційний код 34924992) 51 084 (п'ятдесят одну тисячу вісімдесят чотири) гривні 07 коп. боргу, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 84 коп. державного мита та 97 (дев'яносто сім) гривень 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, корп. 2, ідентифікаційний код 34924992) в доход Державного бюджету України 84 (вісімдесят чотири) гривні 78 коп. державного мита.

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" (01015, м. Київ, вул. Московська, 43/11, ідентифікаційний код 21586228) в доход Державного бюджету України (ВДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968. банк одержувача - ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД -22080300) 39 818 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 16 коп. боргу, 1231 (одну тисячу двісті тридцять одну) гривню 09 коп. пені, 9460 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят) гривень 73 коп. інфляційних втрат.

Стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" (01015, м. Київ, вул. Московська, 43/11, ідентифікаційний код 21586228) в доход Державного бюджету України 505 (п'ятсот п'ять) гривень 10 коп. державного мита.

У зустрічному позові Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" відмовлено повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом покладено на Акціонерне товариство закритого типу "Радіоком".

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року Акціонерне товариство закритого типу "Радіоком" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву і задовольнити зустрічний позов повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна укладено до укладення договору № 1а/03 від 01.09.2003 року, а тому відсутні докази передання майна відповідно вказаного договору. Суд І інстанції помилково не прийняв платіжні доручення про сплату орендної плати позивачу. Розмір заборгованості належним чином не обґрунтовано.

Договір не відповідає певним положенням Типового договору. При пролонгації договору, останній мав відповідати чинному на той час законодавству. З 18.10.2006 року позивач позбавлений права надавати державне майно в оренду. Третя особа не уповноважена звертатися до суду з вимогами про стягнення до Державного бюджету з відповідача. Розрахунок третьої особи зроблено з помилками та без урахування фактичної сплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Радіоком" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2010 року.

В судове засідання 20.07.2010 року представники відповідача не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 27.07.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні 27.07.2010 року представником третьої особи подано заперечення на апеляційну скаргу в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 27.07.2010 року представники відповідача не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2003 року між Державним підприємством "Київський радіотелевізійний передавальний центр", правонаступником якого є позивач, та Акціонерним товариством закритого типу "Радіоком" був укладений договір № 1а/03 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами п. 1.1. договору, позивач за первісним позовом, як орендодавець, передає, а відповідач за первісним позовом, як орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, надалі майно, загальною площею 170,2 кв.м. на першому, другому та третьому поверхах окремо розташованої будівлі ПТС за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, що знаходиться на балансі Київського радіотелевізійного передавального центру. Майно передається в оренду з метою розміщення апаратури зв'язку та обслуговуючого персоналу.

Згідно з п. 10.1. договору він укладений строком на 3 роки і діє з 01.09.2003 року до 01.09.2006 року включно.

Відповідно до п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Додатковою угодою до договору від 04.09.2003 року сторони зменшили площу об'єкту оренди, яка згідно з новою редакцією п. 1.1. договору становить 99,4 кв.м.

Як передбачено п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2003 року 3168,01 грн.

Додатковою угодою до договору від 04.09.2003 року сторони внесли зміни до п. 3.1. договору і визначили орендну плату за базовий місяць розрахунку - серпень 2003 року у розмірі 1816,90 грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву 06.10.2003 р. погодило розрахунок плати за перший/базовий/місяць оренди державного нерухомого майна до договору оренди № 1а/03 від 01.09.2003 р., що повністю відповідає Наказ Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 4 травня 2000 року N 935/95/31 „Про затвердження Порядку надання Фондом державного майна, Його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна".

Відповідно до п. 3.3. договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 30% перераховується орендарем до державного бюджету, 70% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 5.2. договору на орендаря покладений обов'язок своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Правовідносини між сторонами, на момент їх виникнення, регулювалися Цивільним кодексом УРСР та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами і доповненнями.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Об'єктами оренди за Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (ст. 4 Закону).

Статтею 19 Закону передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Для об'єктів, що перебувають у державній власності, Методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Що стосується неодночасного підписання договору та акту передачі, колегія суддів вважає, що фактичне використання відповідачем нерухомого майна та сплата орендної плати підтверджує факт передачі, згідно саме спірного договору відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не сплачувалась орендна плата, починаючи з вересня 2007 року Позивач просить стягнути орендну плату станом на 01.03.2009 року. Крім того, відповідач відповідно до поданого розрахунку частково розраховувався за спірним договором до 01.09.2007 року. За період з вересня 2003 року по лютий 2009 року (включно) відповідачеві було нараховано 155 440,43 грн. орендної плати. Як вбачається із наданих позивачем письмових пояснень щодо зарахування оплат, отриманих від АТЗТ "Радіоком", всього за період з вересня 2003 року по березень 2009 року відповідачем було сплачено 104 356,36 грн. орендної плати, які зараховувались позивачем в рахунок сплати заборгованості за орендною платою.

Посилання відповідача у відзиві на сплату платіжними дорученнями № 1525 від 25.04.2008 року та № 1563 від 24.06.2008 року 3223,74 грн. в рахунок сплати боргу за орендну плату обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки вказані платіжні доручення у призначенні платежу не містять посилання на сплату орендної плати за договором, отже, заборгованість відповідача за первісним позовом становить 51084,07 грн. (155440,43 грн. - 104356,36 грн. = 51084,07 грн.), з огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 51084,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, сума боргу, з якої позивачем розраховується сума процентів річних, складається із невиконаних зобов'язань по внесенню періодичних платежів, однак при розрахунку процентів річних позивач виходить із суми боргу станом на 01.03.2009 року, то відповідно суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що, позовні вимоги про стягнення 1802,27 грн. процентів річних не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено. що одностороння відмова від договору оренди не допускається. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки, судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань по внесенню орендної плати за користування майном, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 51084,07 грн., що підтверджується матеріалами справи та цілком підтримується колегією суддів, то зазначена обставина є підставою для розірвання договору оренди на вимогу позивача.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Акціонерне товариство закритого типу "Радіоком" пред'явило зустрічний позов до Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення про визнання недійсним договору № 1а/03 від 01.09.2003 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з підстав невідповідності договору з моменту його продовження законодавству України.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі:

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в (момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

На момент укладення оспорюваного договору правовідносини між сторонами регулюватися ЦК УРСР та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами і доповненнями.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України встановлено, що до договорів, які були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорю окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже як вірно зазначалось судом першої інстанції, перегляд умов договорів оренди, укладених до 01.01.2007 року, можливий лише за взаємною згодою сторін, що відповідно до ст. 654 ЦК України має вчинятися в тій самій формі, що й сам договір, тобто шляхом підписання відповідної додаткової угоди про внесення змін до нього. Однак матеріали справи не містять, а сторонами в ході розгляду справи не було надано жодних доказів того, що сторонами ініціювалось питання про внесення будь-яких змін до договору. За таких обставин, вищезазначені посилання позивача не приймаються судом до уваги

За змістом ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підприємства з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті можуть бути орендодавцями також структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. Пунктом 1.1. договору було передбачено передачу відповідачеві в оренду нерухомого майна загальною площею 170,2 кв.м. на першому, другому та третьому поверхах окремо розташованої будівлі ПТС. У подальшому додатковою угодою до договору сторони зменшили площу об'єкту оренди, яка згідно з новою редакцією п. 1.1. становить 99,4 кв.м. Таким чином, передача позивачем в оренду нерухомого майна площею менше ніж 200 кв.м. не вимагала отримання дозволу ФДМ України.

Відповідно до ст. 287 ГК України суд зазначає, що пунктом 4 Прикінцевих положень цього кодексу встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання ним чинності. Оскільки право на передачу майна в оренду виникло у позивача за первісним позовом до набрання чинності ГК України, його положення не можуть бути застосовані до регулювання зазначених відносин. Так само не застосовуються положення ЦК України щодо вимог до форми правочину, зокрема, необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів оренди, укладених строком на 1 рік і більше, оскільки згідно зі ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, то виникли після набрання ним чинності.

Стосовно посилань апелянта на невідповідність істотних умов договору Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, як на підставу для його визнання недійсним, слід зауважити, що редакція Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинна на момент укладення між сторонами оспорюваного договору, не містила посилань на необхідність відповідності укладеного сторонами договору оренди в частині істотних умов типовому договору оренди відповідного майна. Разом з тим, укладений договір містить всі істотні умови договору оренди, передбачені ст. 10 вищезазначеного Закону.

Окрім цього, відсутність в договорі деяких положень Типовому договору не є підставою визнання його недійcним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, слід зазначити наступне.

Як вбачається з п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2003 року 3168,01 грн.

Окрім цього, додатковою угодою до договору від 04.09.2003 року сторони внесли зміни до п. 3.1. договору і визначили орендну плату за базовий місяць розрахунку - серпень 2003 року у розмірі 1816,90 грн.

Як передбачено ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Для об'єктів, що перебувають у державній власності, Методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, передбачено, що у разі, коли орендодавцем майна є державне підприємство, орендна плата за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно спрямовується в такому порядку - 70 відсотків орендної плати підприємству, 30 відсотків - до державного бюджету.

Відповідно до п. 3.3. договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 10 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 30% перераховується орендарем до державного бюджету, 70% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Як передбачено пп. 12, п. 4 Положення "Про регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.1994 року, відділення відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об'єктів приватизації, додержанням умов договорів оренди. Отже, РВ ФДМУ по м. Києву контролює у т.ч. і сплату орендарями орендної плати.

Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 540 ЦК України).

Статтею 78 ЗУ „Про державний бюджет на 2007 рік" № 489-У від 19.12.2006 р., ст. 70 ЗУ „Про державний бюджет на 2008 рік" №107-УІ від 28.12.2007 р., ст. 68 ЗУ „Про державний бюджет на 2009 рік" № 835-УІ від 26.12.2008 р., ст. 67 ЗУ „Про державний бюджет на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010 р., встановлено, що контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження (одним з них є Фонд державного майна України), згідно з додатком N 8 до цих Законів.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному в п. 3.3. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положень п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене та виходячи з того, що відповідачем не надано доказів перерахування до державного бюджету суми орендної плати за договором у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача 39 818,16 грн. боргу підлягають стягненню.

Окрім цього, колегія суддів перевіривши правильність зроблених розрахунків про нарахування пені у розмірі 1231,09 грн. та 9460,73 грн. інфляційних втрат, вважає останні обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо твердження Відповідача, про те що в рішенні суд помилково визначає розмір збитків третьої особи згідно розрахунку третьої особи здійсненим станом на 13.04.2010 року (міститься в матеріалах справи), слід зазначити наступне.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також враховуючи ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 3.2, 3.3, 3.5 Договору, регіональне відділення вимагає від Відповідача оплати збитків від інфляції в сумі 9 460,73 грн.

Сплату інфляційних збитків регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву обґрунтовує тим, що це є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто виключається подвійне нарахування інфляційних збитків, оскільки встановлення щомісяця розміру орендної плати шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць є істотною умовою договору. Таким чином, розмір орендної плати коригується лише на індекс інфляції за наступний місяиь. а у випадку прострочення виконання зобов'язання сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення

Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги РВ ФДМ України по м. Києву підлягають задоволенню у сумі 50 509,98 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі № 54/120.

Доводи наведені Акціонерним товариством закритого типу "Радіоком" в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі № 54/120 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 54/120 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Рєпіна Л.О.

29.07.10 (відправлено)