Постанова № 12016335, 28.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2010 № 22/746

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Косенко М.В. (довіреність № 17/08 від 01.12.2009 р.)

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 163 від 10.02.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2010

у справі № 22/746 ( .....)

за позовом ТОВ "Інфоджет"

до Фізичної особа - підприємець ОСОБА_3

про повернення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОДЖЕТ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про зобовязання відповідача повернути позивачу грошові кошти, набуті без достатніх правових підстав, у розмірі 66500,00 грн., а також про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 734,16 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2009 р. позов задоволено частково.

Рішення мотивоване тим, що кошти, сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 198 від 28.07.2009 р. на рахунок відповідача з призначенням платежу «сплата за розробку ПО зг. рах. № 28-07 від 28.07.2009 р.» необхідно повернути позивачу, оскільки вказані кошти були перераховані на банківський рахунок відповідача помилково, підстава для перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача відсутня, оскільки договір з відповідачем не укладався. Відмова у задоволенні вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 734,16 грн. мотивована тим, що позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та повернути справу на новий розгляд.

Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано той факт, що позивач отримував рахунок № 28-07 від 28.07.2009 р., отже підстава для перерахування коштів в розмірі 66500,00 грн. існує, отже і відсутні підстави для повернення грошових коштів та стягнення 3 % річних.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивач, згідно платіжного доручення № 198 від 28.07.2009 р. перерахував на рахунок відповідача 66500,00 грн. «за розробку ПО зг. рах. № 28-07 від 28.07.2009 р.».

19.11.2009 р. позивач направив відповідачу лист № 02-11/09 від 17.11.2009 р., в якому просить повернути помилково перераховані кошти в сумі 66500,00 грн.

Відповідач зазначив наступне.

Згідно ліцензійного договору № 01-03/09 від 01.03.2009 р., укладеного між ТОВ «Інфоджет» та ТОВ «Імедіа РНД», директором якого являється ОСОБА_3, останнє з моменту набрання чинності договором передає (дозволяє) порталу (позивач у справі) використовувати права, встановлені договором, у відношенні програм для ЕВМ в сукупності використовуваних для функціонування онлайнової з великою кількістю користувачів гри «World of war», розміщеної в мережі Інтернет на момент підписання на виключній основі на визначені договором строк та територію в

мережі Інтернет в доменній зоні .UA і .СО.IL, а ТОВ «Інфоджет» за надання таких прав сплачує визначену договором винагороду.

Але поточний рахунок ТОВ «Інфоджет» мало в ПАТ «Родовід Банк» і постановою Правління Національного банку України від 13.03.2009 р. № 138 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід Банк» (із змінами внесеними постановою Правління НБУ від 18.03.2009 р. № 142) було призначено тимчасову адміністрацію в банку строком на 1 рік (16.03.2009 р. - 15.03.2010 р.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 16.03.2009 р. до 15.09.2009 р., та продовжено з 16.09.2009 р. до 15.12.2009 р. відповідно до постанов Правління Національного банку України від 15.09.2009 р. № 551 та від 15.10.2009р. № 616. Тому переказ коштів з рахунку товариства був практично заблокований.

Згідно з представленою перепискою працівників ТОВ «Інфоджет» та ОСОБА_3 між сторонами існували домовленості щодо можливості переведення коштів з рахунку товариства у ПАТ «Родовід Банк» на рахунок ОСОБА_3 Із цією метою, як стверджує відповідач, ним був підписаний договір «На надання послуг з розробки Програмного продукту» № 1 від 28.07.2009 р. Вказаний договір було направлено на підписання позивачу, однак до цього часу відповідач не отримав підписаний примірник договору.

Крім того, відповідач зазначає, що між ним і позивачем було укладено договір на підставі рахунку-фактури від 28.07.2009 р. № 28-07, платіжного доручення від 28.07.2009 р. № 198 та виконаних дій з оплати, розробки сайту, розміщення та користування грою на домені позивача.

Таким чином, на думку відповідача, кошти в сумі 65500,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 198 від 28.07.2009 р., одержані ним правомірно, отже підстави для повернення коштів відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, неналежним отримувачем визнається особа, яка не має законних підстав на одержання від платника коштів, що внаслідок помилкового списання та/або зарахування надійшли на її рахунок.

Пунктом 2.35. вищезазначеної Інструкції передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як зазначено у п. 6 Указу Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Як вбачається з платіжного доручення № 198 від 28.07.2009 р., підставою для перерахування грошових коштів є рахунок № 28-07 від 28.07.2009 р.

Але, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів виставлення рахунку № 28-07 від 28.07.2009 р. та отримання такого позивачем станом на дату сплати - 28.07.2009 р. суду не представлено, відповідно у позивача відсутнім є обов'язок перерахування коштів в розмірі 66 500 грн. на рахунок відповідача з визначених підстав.

Крім того, посилання відповідача на укладений між сторонами договір «На надання послуг з розробки Програмного продукту» № 1 від 28.07.2009 р., є безпідставним, оскільки докази укладення вказаного договору в матеріалах справи відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на ліцензійний договір № 01-03/09 від 01.03.2009 р., укладений між ТОВ «Інфоджет» та ТОВ «Імедіа РНД», як на підставу для перерахування коштів в розмірі 66500,00 грн., є необґрунтованим, оскільки умови вказаного договору не передбачають можливість здійснення по ньому розрахунку шляхом проведення оплати на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 66500,00 грн. зі строком оплати 28.07.2009 р.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач є неналежним отримувачем грошових коштів та зобов'язаний повернути їх позивачеві.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 734,16 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, розмір 3 % річних становить 734,16 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним розміром 3 % річних, оскільки періодом нарахування 3 % річних є з 22.11.2009 р. (дата отримання вимоги про повернення коштів) до 16.12.2009 р. (дата подання позовної заяви).

Розрахунок трьох процентів річних з простроченої суми

Отже, розмір 3 % річних становить 136,64 грн.

Що стосується твердження суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем невірно зроблено розрахунок 3 % річних, то в цій частині в позові необхідно відмовити, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, суд першої інстанції повинен був самостійно зробити розрахунок 3 % річних відповідно до вказаного позивачем періоду.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить скасувати частково в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 3 % річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог 666 грн. 34 коп., та 233 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. у справі № 22/746 скасувати частково, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «Родовід Банк» м. Київ, МФО 321712, ідент. номер НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОДЖЕТ» (01103, м. Київ. вул. Кіквідзе, 12, п/р 26005005001191 в АТ «Родовід Банк» МФО 321712, ідент. код 36087091) 66500 (шістдесят шість тисяч пятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 136 (сто тридцять шість) грн. 64 коп. 3 % річних, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 34 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 р. у справі № 22/746 залишити без змін.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Справу № 22/746 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

30.07.10 (відправлено)