Постанова № 12016323, 22.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2010                                                                                           № 31/99

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Тіщенко Д.А.,

відповідача: Мажоров С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд”

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010

у справі № 31/99 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Буд-фактор"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд”

про                                                   стягнення боргу 643965,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Буд-фактор” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд” (відповідач) про стягнення 643 965,25 грн. заборгованості, пені, інфляційних втрат, три відсотка річних за договором № 3/03 від 08.09.2008, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних умов щодо розрахунків та оплати за виконані роботи на об’єкті ТЦ „Метро Кєш єнд Кєри” у м. Маріуполь.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Альткомкиївбуд” на користь ПП „Буд-Фактор” пені – 49175,70 грн., 16867,20 грн. три процента річних, 73192,39 грн. інфляційних, 6439,65 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині вимог позову про стягнення боргу за відсутністю предмету спору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі №31/99. Апелянт вважає, що рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що судом першої інстанції при нарахуванні пені не враховано п. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2010 порушено апеляційне провадження з призначенням розгляду справи на 22.07.2010.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також зазначив, що Господарським судом міста Києва було порушео процесуальні права сторін, а саме положення ст. 78 ГПК України, оскільки суд прийняв незаконне рішення замість винесення ухвали про припинення провадження у справі у зв’язку із відмовою ПП „Буд-фактор” від позову.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ПП „Буд-фактор” звернулося до суду першої інстанції з заявою про відмову від позовних вимог 03.06.2010, тобто після прийняття Господарським судом міста Києва рішення.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у виступі просив рішення Господарського суду від 02.06.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2008 між позивачем в якості підрядника та відповідачем в якості замовника було укладено договір №3/03, за умовами якого позивач за завданням відповідачазобов’язувався власними силами та засобами здійснити роботи на об’єкті –ТЦ „Метро Кєш єнд Кєри” у м. Маріуполь у відповідності до технічної документації та будівельних норм і правил (п. 1.1 договору).

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду на виконання певних проектних та вишукувальних робіт.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В п. 1.4 договору зазначено, що замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Пунктом 3.1 договору передбачено, щовартість виконаних робіт визначається сторонами в твердій договірній ціні і відображається в протоколах узгодження договірної ціні, які є невід’ємною частиною до договору.

Відповідно до п. 3.2.2 договору поточні та кінцеві розрахунки здійснюються відповідачем протягом 5 днів з моменту підписання актів прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), отримання рахунку на оплату, податкової накладної.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, а саме копії: акта приймання виконаних підрядних робіт по кошторису № „Врізка в існуючу мережу” від 30.11.2008 (форма КБ-2в), акта приймання виконаних підрядних робіт по кошторису № „Пристрій проколу під автомобільною дорогою на водопроводі В-1” від 30.11.2008 (форма КБ-2в), відомостей ресурсів до цих об’ємів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (а.с. 33-44), що за спірним договором позивачем були виконані роботи на суму 499266,00 грн.

Крім того, наявною в матеріалах справи постановою Донецького Апеляційного господарського суду від 11.05.2010 по справі № 30/44пд (а.с. 125-126), підтверджується факт виконання сторонами умов договору № 3/03 від 08.09.2008, зокрема, в частині виконання робіт відповідачем та їх прийняття позивачем як замовником.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з претензії № 207 від 12.10.2009 (а.с. 48-50), яку було направлено 12.10.2009 на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком № 0220136174 (а.с. 51), позивач просив ТОВ „Альткомкиївбуд” сплатити заборгованість за договором від 08.09.2008 № 3/03.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача повідомив, що відповідач сплатив заборгованість в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження в частині вимог позову про стягнення боргу в сумі 499266,00 грн. за відсутністю предмету спору, у зв’язку з тим, що вказана сума була сплачена відповідачем після подання позову до суду і до прийняття рішення по справі.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В ч.1. п.1. ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Ст. 625 ЦК України передбачено, що: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Дії відповідача є порушенням грошового зобов’язання, оскільки відповідач погасив суму основної заборгованості вже після порушення провадження у справі, а тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір інфляційних втрат в сумі 73192,39 грн. та 3% річних в сумі 16867,20 грн., оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 54240,24 грн. пені (відповідно до уточнень до позовної заяви), нарахованої за період з 03.02.2009 по 02.02.2010 відповідно до п. 6.6 договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаним періодом нарахування пені, оскільки, враховуючи п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.6 договору, за несвоєчасне виконання зобов’язань, згідно з п.п. 3.2.2 даного договору, замовник сплачує підряднику неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, перевіряючи правильність нарахування пені, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов’язання в період з 03.02.2009 по 03.08.2009, за перерахунком суду ця сума становить 29189,96 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне положення встановлено і ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Отже, враховуючи оплату заборгованості відповідачем під час розгляду справи та, як зазначив місцевий господарський суд, загальновідомий економічний стан господарюючих суб’єктів, колегія суддів вважає справедливим та співмірним зменшити розмір пені на 10%.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 26270, 97 грн. (29189,96 грн. – 2918,99).

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року у справі №31/99 – зміні.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита у розмірі 6185,16 грн., виходячи з такого розрахунку: 499266,00 грн. (основний борг) + 29189,96 грн. (сума пені у повному обсязі без зменшення судом 10%) + 73192,39 грн. (інфляційна складова боргу) + 16867,20 грн. (3 % річних) = 618515,55 грн.; 618515,55 грн. х 1 % / 100%= 6185,16 грн.

Також, позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., виходячи з такого розрахунку: 618515,55 грн. х 236 грн. / 643 965,25 грн. = 226,67 грн.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 2 ст.103, п. 1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року у справі №31/99 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альткомкиївбуд” (01030, м. Київ, вул. Пирогова,2 кв.98; код ЄДРПОУ – 34290829) на користь Приватного підприємства „Буд-Фактор” (83076, м. Донецьк, вул. Я.Галана, 3, ЄДРПОУ – 32270329) 26270, 97 грн. (двадцять шість тисяч двісті сімдесят гривень 97 коп.) – пені, 16867, 20 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 20 коп.) три процента річних, 73192, 39 грн. (сімдесят три тисячі сто дев’яносто дві гривні 39 коп.) грн. інфляційних, 6185,16 грн. (шість тисяч сто вісімдесят п’ять гривень 16 коп.) – державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 226, 67 грн. (двісті двадцять шість гривень 67 коп.).

Припинити провадження у справі у частині вимог позову про стягнення боргу за відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”

Матеріали справи № 31/99 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді