Постанова № 12016314, 19.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2010                                                                                           № 35/94

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Ер та ЕМ Консалтинг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2010

у справі № 35/94 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Безпека Бізнесу. Бар"єр"

до                                                   ТОВ "Ер та ЕМ Консалтинг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 85927,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Безпека Бізнесу. Бар’єр” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕР та ЕМ Консалтинг” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання послуг з охорони об’єкту №29 від 25.04.2009 в розмірі 82 200,77 грн. - основного боргу, 5 930,23 грн. - пені та судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕР та ЕМ Консалтинг» на користь Приватного підприємства «Безпека Бізнесу. Бар'єр» 79 741,94 грн. (сімдесят дев’ять тисяч сімсот сорок сім гривень 94 коп.) - заборгованості, 797,42 грн. (сімсот дев’яносто сім гривень 42 коп.) - державного мита, 213,53 грн. (двісті тринадцять гривень 53 коп.) - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги Приватного підприємства „Безпека Бізнесу. Бар’єр” без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, були порушені норми матеріального та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 року по справі №35/94, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

16.07.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94, в якому він просив залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує , що господарським судом міста Києва, при дослідженні наданих позивачем доказів, винесено законне та обґрунтоване рішення.

У в судовому засіданні 19.07.2010 року представник позивача просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕР та ЕМ Консалтинг” залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕР та ЕМ Консалтинг» (далі Замовник - відповідач) та Приватним підприємством «Безпека бізнесу. Бар’єр» (далі Виконавець-позивач) було укладено Договір про надання послуг з охорони об’єкту №29 (далі Договір).

Відповідно до умов даного Договору (п.1.1.) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання:

- організувати та забезпечити охорону об’єкту, не допустити розкрадання матеріальних цінностей;

- здійснювати контрольно-перепустковий режим та недопущення проникнення сторонніх осіб на об’єкт, що охороняється;

Охорону об’єкту та контрольно-пропускний Виконавець здійснює згідно Інструкції (Додаток №3), яка узгоджується з Замовником та є невід’ємною частиною справжнього договору.

Об’єкт Замовника представляє собою складське приміщення.

Виконання завдань, визначених в договорі, забезпечується одним цілодобовим постом.

Згідно п.3.1 Договору вартість послуг за цим Договором визначається протоколом ціни (Додаток №2), який є невід’ємною частиною даного Договору.

Підставою для проведення взаєморозрахунків і платежів є розрахунок, що надається Виконавцем. Підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору даний Договір укладений терміном з 25.04.2009 по 31.12.2009 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено оплату за послуги по охороні об’єкту, які надавались позивачем за Договором за період з квітня 2009 по грудень 2009 року в розмірі 79 741,94 грн.

Керуючись умовами Договору (п.5.3 Договору) позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 185,19 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Оскільки, відповідно до вимог ст.ст. 11, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України, однак права і обов'язки сторін, що виникли в результаті надання та прийняття послуг за вказаними вище рахунками та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) не ґрунтуються на Договорі №29 про надання послуг з охорони об’єкту від 25.04.2009.

Разом з тим, рахунки-фактури та акти приймання-передачі робіт (підписані та скріплені печатками сторін) підтверджують факт надання позивачем послуг по охороні та отримання їх відповідачем.

Як правильно встановлено господарським судом міста Києва, щодо надання послуг за грудень 2009 року (акт приймання-передачі робіт не підписаний відповідачем), то в матеріалах справи міститься Акт зняття об’єкту з під охорони від 25.12.2009, підписаний сторонами, та витяги з журналу чергування підтверджують факт існування правовідносин сторін у грудні 2009 року щодо охорони об’єкту.

29.01.2010 згідно фіскального чеку №3505 та опису вкладення у цінний лист позивачем було направлено відповідачу рахунки та акти-приймання-передачі робіт, що розцінюється судом як вимогу оплатити надані послуги.

Оскільки, позивачем не надано доказів того, що надання послуг було здійснено на виконання умов Договору №29 про надання послуг з охорони об’єкту від 25.04.2009, відповідно до п. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 185,19 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕР та ЕМ Консалтинг” в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕР та ЕМ Консалтинг”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судом першої інстанції витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕР та ЕМ Консалтинг” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі №35/94 змінити, частину 2 резолютивної рішення частини викласти у наступній редакції:

„ 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕР та ЕМ Консалтинг» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-В.; р/р №26004301594201 в АБ «Південний» у м. Києві, МФО 320914, код ЄДРПОУ 35133948), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Безпека Бізнесу. Бар'єр» (юридична адреса: 02099,м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, р/р №26009000533101 в ВАТ «СВЕДБАНК» у м. Києві, МФО 300164, код ЄДРПОУ 35199239), 79 741,94 грн. (сімдесят дев’ять тисяч сімсот сорок сім гривень 94 коп.) - заборгованості, 797,42 грн. (сімсот дев’яносто сім гривень 42 коп.) - державного мита, 213,53 грн. (двісті тринадцять гривень 53 коп.) -витрат на інформашйно - технічне забезпечення судового процесу.          

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Матеріали справи №35/94 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.07.10 (відправлено)