Постанова № 12016296, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 42/82

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Радченко Ю.О. - представник, дов.№ 164 від 01.06.2010;

від відповідача -не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи-не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товарситва "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунального підприємства "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2010

у справі № 42/82 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товарства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Комунального підприємства "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради

третя особа           Комунальне підприємтво "Головний інформаційно-обчислюваний центр"

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 492064,50 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційних скарг 15.06.2010, 06.07.2010 відкладався на 06.07.2010 та 13.07.2010, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 42/82 позов задоволено частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 356 477,70 грн. боргу, 7 888,20 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 878,26 грн. три проценти річних з простроченої суми, 3 662,44 грн. витрат по оплаті державного мита, 175,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що, як встановлено судом, 14.03.2006 між сторонами укладено договір № 06443/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі; заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої після жовтня 2008р., задоволенню не підлягають, оскільки згідно із п.3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію; згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають; матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг водопостачання та водовідведення вартістю, з урахуванням перерахунку, в загальному розмірі 1 004 251,79 грн. та оплату відповідачем одержаних послуг у розмірі 647774,09 грн., враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договром, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст.622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню збитки внаслідок інфляції, три проценти річних з простроченої суми; позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки у договорі не визначено, з якої суми рахувати пеню.

          Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 42/82 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції норми ст.4 ГПК України, оскільки позивачем було надано усі належні докази на підтвердження заборгованості, яка склалася за відповідачем згідно із умовами договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 на послуги з водопостачання і водовідведення та норм ст.84 ГПК України.

          На думку скаржника, висновок суду щодо неврахування обсягів спожитої відповідачем питної води, яка використана для приготування гарячої води та скинутих стоків, суперечить чинним нормативно-правовим актам та умовам договору, у тому числі ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.п.1.1, 3.1.1 укладеного між сторонами договору.

          Скажник посилається на відсутність договірних відносин між ним та АК "Київенерго", відповідно до яких остання купувала б у позивача питну воду для виготовлення гарячої води.

          Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 15.06.2010 позивачем надані документи, пояснення до розрахунку позовних вимог.

          Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 42/82 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і розглянути справу всебічно із залученням в якості третьої особи КП "ГІОЦ" Київської міської державної адміністрації.

          Підстави апеляційної скарги відповідача обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку скаржника, суд, розглядаючи справу, безпідставно не залучив в якості третьої особи КП "ГІОЦ" та не встановив кількість коштів, які були перераховані позивачу у справі за спірний період.

          Скаржник посилається на порушення ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України, ст.ст. 43, 56 ГПК України та вважає, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та договір, платіжні вимоги-доручення не можуть бути допустимим доказом об’єму наданих послуг та їх вартості.

          У письмових поясненнях третя особа повідомила, що перебуває у договірних стосунках із відповідачем на умовах договору № 1101 від 02.01.09, за умовами якого КП ГІОЦ здійснює, на замовлення відповідача, приймання комунальних платежів від населення, що проживає у будинках, які обслуговує відповідач, здійснює облік коштів, що надійшли на транзитний розподільчий рахунок КП ГІОЦ та виконує розщеплення отриманих коштів на окремі складові, по видах житлово-комунальних послуг, з подальшим перерахуванням кожної складової частини коштів на рахунки виробників послуг, до яких відноситься і позивач.

          Також третьою особою надано таблицю перерахування коштів на рахунок позивача, сплачених мешканцями відповідача та копію дислокації до договору № 1101 від 02.01.09.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи письмові пояснення третьої особи, надані позивачем документи, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 462 726,67 грн. основного боргу – заборгованості за спожиті послуги протягом періоду з 01.07.2009 по 01.12.2009 згідно з договором № 06443/2-01 від 14.03.2006; у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання – 10 239,37 грн. інфляційних втрат, 2 438,10 грн. три відсотки річних, 16 660,36 грн. пені та судових витрат.

          Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

          14.03.2006 між сторонами укладено договір № 06443/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

          Згідно із п.1.1 договору № 06443/2-01 позивач, за договором постачальник, зобов’язався надавати відповідачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та, на підставі пред’явленого відповідачем дозволу, приймати від нього стічні води у систему каналізації м.Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м.Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на1 умовах цього договору.

          Згідно із пп.2.1.1 п.2.1 договору № 06443/2-01 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

          Відповідно до пп.2.2.2, 2.2.3 п.2.2 договору № 06443/2-01 оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у 10-денний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача; в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

          Згідно із розрахунком позивача, за період з 01.07.2009 по 01.12.2009 відповідачем спожито послуг з водопостачання на загальну суму 1 110 500,76 грн., яку оплачено відповідачем на загальну суму 647 774,09 грн., у зв’язку із чим заборгованість склала 462 726,67 грн.

          Надання позивачем відповідачу послуг відповідно до договору № 06443/2-01 підтвержується наявними у справі платіжними вимогами-дорученнями, розшифровками рахунків відповідача, актами про зняття показань з приладів обліку.

          Крім того, 25.10.2006 сторонами укладена додаткова угода до договору № 06443/2-01 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої. Зазначена угода підписана з протоколом розбіжностей та додатком.

          Згідно із протоколом розбіжностей редакція відповідача пункту 5.14 додаткової угоди полягала у виключенні слів щодо користування на праві власності, оперативній власності, а залишені слова: "знаходиться в його оперативному управлінні" та замінено слово: "Абонент" на "Управитель". У решті зміст пункту 5.14 додаткової угоди сторонами викладено однаковий.

          У зазначеному протоколі сторони погодили умову про те, що відповідно до п.2 ст.631 ЦК України додаток до договору вважається укладеним з моменту підписання, а не зазначеного в преамбулі та вважати даний протокол невід’ємною частиною договору; цей протокол підписано 14.12.2006.

          До згаданої додаткової угоди додано підписаний директором відповідача додаток "Перелік бойлерів, які не обслуговуються тепловими мережами АК "Київенерго".

          Також на лист позивача відповідачем із листом від 18.03.09 № 253 надано перелік бойлерів по КП "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради, які знаходяться на обслуговуванні експлуатуючої організації, із зазначенням приладів обліку холодної води, що використовуються для приготування гарячої води.

          Відповідно до інформації Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про сплату та зарахування грошових коштів на рощзрахунковий рахунок позивача за холодну воду та водовідведення холодної води, водовідведення гарячої води та холодну воду для підігріву, сплачених мешканцями відповідача за період з 01.07.2009 по 31.11.2009 всього було зараховано суму 603 142,90 грн., тобто не більше ніж вказано позивачем.

          Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чинолм відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідачем не надано доказів того, що ним оплачені надані позивачем послуги вчасно та у повному розмірі.

          Хоча пп 2.1.6, 2.2.4 п.п.2.1, 2.2 договору № 06443/2-01 передбачено направлення абонентом представника до постачальника для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі абонент зобов’язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту, однак відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 15.06.2010 зазначених документів відповідач не надав.

          Умовами вказаних пунктів договору передбачено, що у разі нездійснення відповідачем зазначених дій, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом та відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вваажається безпідставною.

          Отже позовні вимоги про стягнення основного боргу є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

          Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Згідно із п.4.2 договору № 06443/2-01 у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

          Оскільки у матеріалах справи відсутні докази часу направлення розрахункових документів до банківської установи відповідача (пп.2.2.2 п.2 договору), є підстави для нарахування пені за прострочення платежу після 5-го числа наступного місяця ( пп.2.2.3 п.2.2 договору), враховуючи зазначені періоди, перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція вважає правильною суму пені 16 660,36 грн.          

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та річних, встановлено, що річні нараховані правильно а сума інфляційних втрат позивачем нарахована без врахування порядку, встановленого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., тому судом перераховано інфляційні втрати та встановлено, що правильною є сума 8 569,99 грн., яка і підлягає стягненню.

          Із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги по постачанню питної води для потреб гарячого водопостачання, поставленої після жовтня 2008р. та, відповідно, за прострочення цих платежів, пені, інфляційних втрат, річних, апеляційна інстанція не погоджується як із такими, що не відповідають матеріалам справи; також немає підстав погодитись із висновком щодо наявності підстав для відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення пені, адже умовою пп.4.2 договору № 06443/2-01 передбачено, що пеня сплачується за прострочення оплати за надані послуги, крім того, у разі необхідності суд не був позбавлений права у порядку ст.65 ГПК України зобов’язати позивача надати розшифрований розрахунок суми пені.

          Із доводами апеляційної скарги відповідача немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Оскільки позивачем були надані послуги відповідачу згідно із укладеним ними договором № 06443/2-01, то у відповідача настав обов’язок оплатити надані послуги вчасно та у повному об’ємі.

          Ухилення відповідача від участі в перевірці кількості та вартості наданих позивачем послуг всупереч умовам договору, та ненадання заперечень щодо кількості та вартості послуг, не звільняє відповідача від обов’язку оплатити надані послуги.

          Посилання відповідача на те, що платіжні вимоги-доручення не може бути допустимим доказом об’єму наданих послуг та їх вартості, немає підстав прийняти до уваги, оскільки складення таких документів сторонами передбачено у договорі № 06443/2-01, також, як вже зазначалось, у матеріалах справи наявні розшифровки по кодах відповідача, акти про зняття показань з приладів обліку, крім того, умовами договору передбачена безпосередня участь відповідача у здійсненні обліку кількості та вартості послуг, які надаються позивачем та проявлення ініціативи у складенні актів звіряння розрахунків.

          Перебування у договірних стосунках із третьою особою не звільняє відповідача від обов’язку виконання укладеного із позивачем договору № 06443/2-01 та від відповідальності за порушення його зобов’язань.                    

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених чинним законодавством та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, відсутність підстав у задоволенні апеляційної скарги відповідача та зміни рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

          2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради залишити без задоволення.

          3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі №42/82 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, код ЄДРПОУ 26385486) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 462 726,67 грн. основного боргу, 8 569,99 грн. інфляційних втрат, 2 438,10 грн. 3% річних, 16 660,36 грн. пені, 4 903,95 грн. державного мита, 235,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

4. Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, код ЄДРПОУ 26385486) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 620,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу №42/82 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.07.10 (відправлено)