Постанова № 12016301, 21.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2010                                                                                           № 1/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Сапса Т.В., дов. № 08-29 від 11.01.2010 року

від відповідача -Гавага О.С., дов. № 28-28/54-Д від 28.12.2009 року

від третьої особи -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.04.2010

у справі № 1/104 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Західенерго"

до                                                   Державне підприємство "Вугілля України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Державне підприємство "Луганськвугілля"

про                                                   стягнення 341595,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі № 1/104 позов Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (далі-позивач) до Державного підприємства “Вугілля України” (далі-відповідач) про стягнення 341 595, 96 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 341 595, 96 грн. збитків, 3 415, 96 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не доведено наявність причинного зв’язку між протиправними діями чи бездіяльністю Державного підприємства “Вугілля України” та збитками.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.07.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 21.07.2010 року, зобовязано позивача надати суду відзив на апеляційну скаргу; надати суду письмові пояснення щодо порядку нарахування плати за користування вагонами (термін нарахування, відображення в переліку ТехПД); порядку нарахування ПДВ провізної плати; належним чином завірену копію довіреності № 15-07/33-Д від 07.07.2009 року, зобов’язано третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання 21.07.2010 року з’явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 21.07.2010 року представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, належним чином завірену копію довіреності № 15-07/33-Д від 07.07.2009 року та розрахунок ціни позову. З приводу наданого суду розрахунку ціни позову представник позивача зазначив, що при нарахуванні ПДВ (20%) на провізну плату останнім було допущено помилку, на яку місцевий господарський суд уваги не звернув, в зв’язку з чим розмір заборгованості з провізної плати, який підлягає стягненню з відповідача становить не 316 165,80 грн., а 316 128 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2010 року підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні з наступних підстав:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 341 595,96 грн. збитків (з урахуванням ПДВ), з яких 316 165, 80 грн. - провізна плата, 21 372, 96 грн. - плата за користування вагонами та 4 057, 20 грн. - плата за оформлення документів. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 02-09/1-ЕН від 17.02.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки вугілля № 02-02-О9/1-ЕН від 17.02.2009 року, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті.

Пунктом 7.1 договору встановлюються граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та вологості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 30.08.2009 року, 01.09.2009 року, 02.09.2009 року на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля, вантажовідправником якого було ЗАТ ГЗФ “Луганська” в загальній кількості 2334100,00 кг.

При прийманні вугілля за якістю позивачем було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, оскільки фактична зольність вугілля значно перевищує гранично допустиму за договором.

Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля №№ 6394 від 30.08.2009 року, 6431, 6453 від 01.09.2009 року, 6465 від 02.09.2009 року, 6489 від 03.09.2009 року, складеними та підписаними уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представниками вантажовідправника, які діяли на підставі довіреності відповідача від 07.08.2009 року № 768/03/03.

При проведенні контрольного випробування спірного вугілля брали участь представники вантажовідправника, що діяли на підставі довіреності ВМС № 677486 від 27.03.09 року.

Пунктом 3.4.5 договору встановлено, що покупець (позивач) має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.

Телеграмами №381 від 01.09.2009 року, № 379 від 02.09.2009 року, №№382, 383 від 03.09.2009 року, №№388 від 05.09.2009 року, №392 від 07.09.2009 року, та факсограмами від 01.09.2009 року № 06/2494, від 02.09.2009 року № 06/2508, від 03.09.2009 року № 06/2512, від 04.09.2009 року № 06/2528, від 07.09.2009 року № 06/2588, від 08.09.2009 року № 06/2600 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

Спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 01.09.2009 р. - 04.09.2009 р., 07.09.2009 р., 08.09.2009 р., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408633 - 36408638, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

У зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості позивачем було понесено збитки на загальну суму 341 595,96 грн., у вигляді сплати Укрзалізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку поставки неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля.

З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 02.11.2009 року № 119-173 з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля, проте, відповідач відповіді на зазначену претензію не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору останнім було понесено збитки в розмірі 341 595,96 грн., з яких 316 165, 80 грн. - провізна плата, 21 372, 96 грн. - плата за користування вагонами та 4 057, 20 грн. плата за оформлення документів.

Способом захисту прав та інтересів, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є, зокрема, відшкодування збитків та майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками, зокрема, є витрати, які особа мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідний обов'язок позивача, доказувати розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, випливає і з огляду на положення ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, завдані відповідачем позивачеві збитки спричинені неналежним виконанням відповідачем умов договору, а саме, порушенням пункту 7.1 договору поставки вугілля № 02-02-О9/1-ЕН від 17.02.2009 року, яким встановлюються граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та вологості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості, підлягають задоволенню, проте не погоджується з розміром стягнутих збитків за провізну плату.

Так, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2010 року, в судовому засіданні 21.07.2010 року представником позивача було надано суду розрахунок ціни позову, з якого вбачається, що при нарахуванні ПДВ (20%) на провізну плату останнім було допущено помилку, а саме, на заборгованість з провізної плати в розмірі 263 440 грн. невірно нараховано ПДВ (20%) в розмірі 52 694, 30 грн.

Таким чином, за перерахунком колегії суддів розмір ПДВ (20%), нарахованого на заборгованість з провізної плати в розмірі 263 440 грн., складає 52 688 грн., а тому розмір заборгованості з провізної плати (з урахуванням ПДВ), який підлягає стягненню з відповідача становить не 316 165,80 грн., а 316 128 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з наданим позивачем уточненим розрахунком, а тому вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків за провізну плату в розмірі 316 128 грн., 21 372, 96 грн. - плата за користування вагонами та 4 057, 20 грн. - плата за оформлення документів, а всього: 341 558, 16 грн. збитків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, заперечення відповідача з приводу недоведеності наявності причинного зв’язку між протиправними діями чи бездіяльністю Державного підприємства “Вугілля України” та збитками, заподіяними позивачу, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Отже, оскільки суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах, і лише невірно визначив розмір збитків з провізної плати, що підлягає стягненню, рішення місцевого господарського суду слід змінити, зменшивши розмір стягуваних збитків з провізної плати до 316 128 грн.

У зв’язку зі зміною рішення судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі № 1/104 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” до Державного підприємства “Вугілля України” змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код 23269555) 341 558 (триста сорок одну тисячу п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 16 коп. збитків, 3 415 (три тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 58 коп. та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код 23269555) на користь Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) 19 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 1/104 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.07.10 (відправлено)