Постанова № 12016288, 27.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010                                                                                           № 26/143

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Бурнашев П.В.

від відповідача – Кисляк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Електрична рушійна сила 2"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2010

у справі № 26/143 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Безпека Бізнесу. Бар"єр"

до                                                   ТОВ "Електрична рушійна сила 2"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 24433,00

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 23137,42 грн. основного боргу, 211,55 грн. 3% річних та 1084,03 грн. збитків від інфляції, а всього 24433,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі № 26/143 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Електрична рушійна сила 2” ( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47В код 33639910 ) на користь приватного підприємства “ Безпека Бізнесу. Бар’єр ” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5б; 02090, м. Київ, вул. Алма – Атинська, 6, код 35199239) 23137 ( двадцять три тисячі сто тридцять сім ) грн. 42 коп. основного боргу, 211 (двісті одинадцять) грн. 55 коп. 3% річних, 1084 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн. 03 коп. збитків від інфляції, 244 (двісті сорок чотири) грн. 33 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто приватному підприємству «Безпека Бізнесу. Бар’єр» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5 б; 02090, м. Київ, вул. Алма –Атинська, 6, код 35199239) з державного бюджету зайве сплачене державне мито в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 69 коп., перераховане платіжним дорученням № 21 від 02.02.2010 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 26/143.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі № 26/143, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду, викладені у Рішенні по справі № 26/143 протиріччить нормам матеріального та процесуального права і не відповідають фактичним обставинам справи.

Вищевказане Рішення було прийнято Судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які Суд визнав встановленими, що призвело до невідповідності висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, та порушенням і неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Судом залишено без належної правової оцінки факт, що жодний із рахунків, копії яких було Позивачем додано до позовної заяви на момент подання позову (тих рахунків, на які Суд посилається в Рішенні як на доказ наявності підстави для проведення «взаємних розрахунків і платежів» сторін Договору) не мають жодного посилання на Договір та жодного відношення до Договору.

Також Судом повністю залишено без правової оцінки факт, що жодний із актів виконаних робіт, копії яких було Позивачем додано до позовної заяви на момент подання позову, не мають жодного посилання на Договір та жодного відношення до Договору.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 20.07.2010 року.

          20.07.2010 року, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі № 26/143 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року розгляд справи відкладено на 27.07.2010 року.

Представником відповідача 27.07.2010 року подано спростування відзиву позивача, в якому останній просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2009 року між приватним підприємством “Безпека Бізнесу. Бар’єр” та товариством з обмеженою відповідальністю “Електрична рушійна сила 2” був укладений договір № 42 про надання послуг з охорони об’єкту.

Відповідно до умов даного договору виконавець зобов’язався організувати та забезпечити охорону громадського порядку на об’єкті, що охороняється, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 47 (гуртожиток), а також здійснювати контрольно –перепустковий режим, згідно інструкції ( додаток № 3 ), яка узгоджується з замовником та є невід’ємною частиною даного договору, а замовник ( відповідач ) зобов’язався своєчасно здійснювати оплату наданих послуг охорони.

Вартість послуг охорони визначається протоколом ціни ( додаток № 2 до договору ), який є невід’ємною частиною даного договору. ( п. 2.1 договору ).

Згідно п. 2.4 договору оплата наданих послуг охорони здійснюється замовником щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги.

П. 2.3 договору передбачено, що підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів є рахунок, що надається виконавцем. Підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами.

Як вбачається з копій актів виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: № ОУ –0000109 від 31.08.2009 року на суму 7320, 00 грн., № ОУ –0000127 від 30.09.2009 року на суму 7320, 00 грн., № ОУ –0000153 від 31.10.2009 року на суму 7320,00 грн. та № ОУ –0000196 від 05.11.2009 року на суму 1177,42 грн., позивач надав відповідачу послуги охорони на загальну суму 23137,42 грн.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як визначено в статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як свідчать матеріали даної справи, відповідачем за договором являється товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2», яке свої зобов'язання в строк, встановлений договором не виконав, за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 23137,42 грн., що підтверджується актами наданих послуг, які були складені та підписані сторонами.

          Отже, з огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення 23137,42 грн. основного боргу, 211,55 грн. 3% річних, 1084,03 грн. збитків від інфляції є обґрунтованим та правомірним.

          Окрім цього, представником позивача, як доказ, що підтверджує надання послуг за договором та відповідного доказу того, що зазначені вище копії рахунків та актів надання послуг має безпосереднє відношення до виконання договору, надано Копії витягів з Журналу оперативного чергового Позивача за серпень, жовтень та листопад 2009 року, де зазначена періодичність перевірки стану охорони на об’єкті Відповідача згідно договору. Копії Декларацій про сплату податку на додану вартість, складених у період з серпня по листопад 2009 року, із зазначенням сум сплаченого Позивачем ПДВ відповідно до актів надання послуг № - № ОУ - 0000109 від 31 серпня 2009року; ОУ- 0000127 від 30 вересня 2009року, ОУ- 0000153 від 31 жовтня 2009 року; ОУ - 0000196 від 05 листопада 2009 року, що підтверджує сплату Позивачем податку на додану вартість, виходячи з вартості договору. Пояснення начальника охорони Позивача, Стадника Олександра Васильовича стосовно надання послуг охорони об’єкту Відповідача саме за договором, а не за будь-яким іншим правочином. Копія Акту зняття об’єкту з під охорони від 06 листопада 2009 року згідно договору, підписаного та засвідченого печатками Позивача та Відповідача, який підтверджує виконання Позивачем умов договору в повному обсязі та належним чином.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що додані до того пояснення копії документів у сукупності із наявними у матеріалах справи письмовими доказами доводять факт надання Позивачем послуг охорони згідно договору у період з 01 серпня 2009 року по 06 листопада 2009 року.

          Заперечення відповідача про те, що надані позивачем послуги ніяким чином не пов’язані з договором є безпідставними, оскільки відповідач ніяким чином не зміг довести на підставі якого іншого договору, якщо такий існує, позивачем були надані послуги.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

          Доводи наведені відповідачем апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2010 року у справі № 26/143 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 26/143 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.07.10 (відправлено)