Постанова № 12016267, 27.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010                                                                                           № 54/20

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Звягінцев М.С..

від відповідача-1 – Дворський М.В.

від відповідача-2 – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Національна горілчана компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2010

у справі № 54/20 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Національна горілчана компанія"

до                                                   ТОВ "Видавництво "Економіка"

                                                  ТОВ "Фінансово-Аналітична група "Про Консалтинг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання відомостей недостовірними та зобов"язання спростувати недостовірні відомості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-Аналітична група "Про Консалтинг" (відповідач-2) про визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, відомостей, опублікованих у статті "Рынок алкоголя: как избежать тенизации", та зобов'язання спростувати поширені недостовірні відомості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року припинено провадження у справі № 54/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-Аналітична група "Про Консалтинг" про визнання відомостей недостовірними та зобов'язання спростувати недостовірні відомості.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" (19632, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Степанки, Смілянське шосе, 8 км., буд. 2, ідентифікаційний код 32718137) державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 коп., сплачене платіжним дорученням № 253 від 05.11.2009 р., у зв’язку з припиненням провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" (19632, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Степанки, Смілянське шосе, 8 км., буд. 2, ідентифікаційний код 32718137) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп., сплачені платіжним дорученням № 254 від 05.11.2009 р., у зв’язку з припиненням провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2010 року та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема, в винесеній судом ухвалі вбачається причинно-наслідковий зв’язок між розширенням судом меж позовних вимог та залучення неналежного відповідача, окрім цього, залучення автора статті «Деньги на огненной воде» не вплинуло би на розгляд справи жодним чином. Інформація щодо монопольного ринку України були надані виключно в інформаційних цілях.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 01.07.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.07.2010 року.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

          У зв’язку з тим, що в засідання суду 27.07.2010 року відповідач-2, представника не направив та не повідомив суд про причини його неявки, колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній документами.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року припинено провадження у справі № 54/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-Аналітична група "Про Консалтинг" про визнання відомостей недостовірними та зобов'язання спростувати недостовірні відомості.

Ухвала суду мотивована тим, що автором статті, в якій було поширено оспорювану інформацію, є фізична особа та зважаючи на те, що спори за участю фізичних осіб непідвідомчі господарським судам, провадження у справі № 54/20 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-Аналітична група "Про Консалтинг" (відповідач-2) про визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, відомостей, опублікованих у статті "Рынок алкоголя: как избежать тенизации", та зобов'язання спростувати поширені недостовірні відомості.

Отже, предметом спору в даній справі є визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, відомостей, опублікованих у статті "Рынок алкоголя: как избежать тенизации", та зобов'язання спростувати поширені недостовірні відомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України „Про судоустрій України місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 21 ГПК України).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про інформацію" поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Як визначено ст.ст. 91, 277 ЦК України, фізичні та юридичні особи, особисті немайнові права яких порушені внаслідок поширення про них недостовірної інформації, мають право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно з п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді.

Згідно ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на те, що автором статті, в якій було поширено оспорювану інформацію, є фізична особа та зважаючи на те, що спори за участю фізичних осіб непідвідомчі господарським судам, то суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі № 54/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, як вбачається з долученого до матеріалів справи пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка", Інфографіка «Крупнейшие водочные компании Украины» була створена в рамках виконання єдиного редакційного завдання по написанню серії статей в рубрику «Бизнес досьє. Рынок алкоголя: как избежать тенизации». Таким чином оскаржувана Інфографіка виконує роль вступного слова до матеріалу, що складається з п'яти статей. І хоча фактично вказану Інфографіку можливо використати окремо від контексту, однак в такому випадку вона не буде мати цілісного смислового навантаження, та суцільності і послідовності подання інформаційного матеріалу. Крім того, автором оскаржуваної Інфографіки є Моісеєва Марина Геннадіївна, чія робота як автора та кореспондента газети «ДЕЛО» полягала у збиранні статистичної інформації, обробленні такої інформації групуванні та власне створенні інформаційного наповнення Інфографіки.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2010 року у справі № 54/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Матеріали справи № 54/20 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.07.10 (відправлено)