Постанова № 12016238, 21.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2010 № 36/414

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -не зявилися

від відповідача -не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2009

у справі № 36/414 ( .....)

за позовом Фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Севастопольської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.009 р., зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлений про визнання незаконним та скасування рішення XIV сесії Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009 року «Про відмову в поновленні строку дії рішення міської Ради від 10.07.2008 р. № 2284 та передачу в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель», зобовязання Севастопольської міської ради розглянути по суті та, відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року у справі № 36/414 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення ХІV сесії Севастопольської міської ради №6770 від 14.04.2009 року «Про відмову в поновленні строку дії рішення міської Ради від 10.07.2008 р. № 2284 та передачу в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель», зобовязано Севастопольську міську раду розглянути по суті питання про надання земельної ділянки площею 0, 3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель у користування. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що, оскільки в основу оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009 року покладено факт пропуску позивачем шестимісячного строку, встановленого рішенням Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007 року, що спростовується матеріалами справи, то позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення визнанню недійсним.

Відмову в задоволенні вимог в частині зобовязання Севастопольської міської ради, відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування, суд першої інстанції обґрунтовує тим, що суд не має правових підстав вказувати суб'єкту владних повноважень (відповідачу), яке саме рішення він має прийняти.

28.01.2010 року Севастопольська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. у справі № 36/414 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач не виконав п. 2 рішення Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007 року, а саме не додержав встановлений строк надання узгодженого проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки, і, на підставі п. 5 даного рішення, воно втратило силу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 року апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суд України від 25.05.2010 року касаційну скаргу задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 року справі №36/414 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для перегляду за апеляційною скаргою.

Ухвалою від 04.06.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Севастопольської міської ради прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В звязку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладався

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Севастопольської міської ради № 2284 від 10.07.2007 року (а.с. 20) надано згоду Фізичній особі субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,39 га по Фіолентовському шосе (в районі ЗЗБВ) для будівництва та обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель.

Відповідно до п. 2 зазначеного рішення позивачу необхідно було в шестимісячний термін з дня прийняття зазначеного рішення надати в міську раду розроблений і погоджений в установленому порядку проект землеустрою по відводу земельної ділянки.

Із змісту п. 5 зазначеного рішення вбачається, що в разі ненадання в Севастопольську відповідачу протягом шести місяців погодженого проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, зазначене рішення втрачає чинність.

На виконання зазначеного рішення позивач замовив у Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним питанням»проект землеустрою.

Після виготовлення проекту землеустрою позивач 11.01.2008 року звернувся до відповідача з клопотанням № К-70/1 від 11.01.2008 року, в якому просив затвердити проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе (в районі ЗЗБВ) з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель з подальшою передачею її в оренду строком на 50 років (а.с.21). До вказаного клопотання позивачем було додано проект землеустрою.

Листом № К-70/1 від 25.01.2008 року (а.с.22) відповідач повідомив позивача, що до отримання розяснень Кабінету Міністрів України та Державного агентства з земельних ресурсів України щодо застосування положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких реалізація права оренду на землю комунальної та державної власності здійснюється виключно на аукціоні, відсутній механізм реалізації відповідних повноважень ради.

Відповідно до довідки Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 5-2/3881 від 20.08.2008 року земельній ділянці привласнено адресу: Фіолентовське шосе, 3-В. (а.с. 23).

Листом № К-70/1 від 27.10.2008 року (а.с. 24) відповідач додатково запропонував позивачу надати погодження з ДАІ, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній магістралі загальноміського значення.

Відділ ДАІ УМВС України в м. Севастополі листом від 12.11.2008 року за № 15/К-73 повідомив позивача про погодження проекту відведення земельної ділянки (а.с. 25).

Листом № П-70/1 від 27.11.2008 року відповідач повідомив позивачу, що матеріали з відведення земельної ділянки направлені на розгляд постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань регулювання земельних і водних відносин (а.с. 26).

Позивач листом № 02 від 20.01.2009 року повідомив відповідачу, що встановлений законом місячний строк для розгляду його звернення закінчився, і попросив проінформувати його, коли буде ухвалене рішення по його проекту землевідведення (а.с. 27).

Листом № К-441/1 від 09.02.2009 року відповідач відповів позивачу, що надані матеріали направлені на розгляд постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань регулювання земельних і водних відносин, а про кінцеве рішення позивачу буде повідомлено додатково.

14.04.2009 року Севастопольська міська рада прийняла рішення № 6770 „Про відмову в поновленні строку дії рішення міської Ради від 10.07.2008 р. № 2284 та передачі в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель”, яким відмовила позивачу в поновленні строку дії рішення Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007 року та в передачі в оренду земельної ділянки площею 0,39 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель, у зв'язку з невиконанням строку дії рішення (а.с. 29).

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням звернувся до суду з позовом про визнання його незаконним, скасування та зобовязання відповідача розглянути по суті та, відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування.

Проте, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є обєктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив наступне:

- Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Основного Закону України);

- територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");

- відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції;

- за правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002). Зокрема, згідно з цим законом (280/97-ВР) до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини першої статті 26);

- Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин;

- отже, положення частини першої статті 143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин;

- відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності;

- Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям "інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції;

- за Конституцією і законами України публічно-правові спори в Україні розглядають і вирішують Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції в порядку кримінального та адміністративного судочинства (статті 13, 15 Закону України "Про Конституційний Суд України", стаття 17 Кодексу);

- Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, враховуючи викладене вище, слід зазначити, що вирішення даного спору не відноситься до компетенції господарських судів, даній спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що провадження по справі підлягає припиненню пі підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГРК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, враховуючи викладене вище рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року у справі 36/414 підлягає скасуванню, провадження по справі підлягає припиненню.

Враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» поверненню з державного бюджету підлягає державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року у справі № 36/414 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року у справі № 36/414 скасувати.

3. Провадження по справі припинити.

4. Повернути Фізичній особі субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету сплачене державне мито в сумі 170 (сто сімдесят) грн., перераховане квитанцією № 202/239 від 12.10.2009 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

5. Повернути Фізичній особі субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету сплачені витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., перераховані квитанцією № 203/241 від 12.10.2009 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

6. Повернути Севастопольській міській раді (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) з державного бюджету сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., перераховані платіжним дорученням № 3 від 22 січня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 36/414.

Головуючий суддя

Судді

27.07.10 (відправлено)