Постанова № 12016149, 20.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2010                                                                                           № 20/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників сторін:

від позивача           Гавриленко О.О.,

від відповідача-1          Колодич М.М., Юрченко Т.Л.,

від відповідача-2          не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бізнес-Гранд»

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010

у справі № 20/83 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн»

до                                                   1. Приватного підприємства «Бізнес-Гранд»

                                                  2. Приватного підприємства «Арес Інвестмент»

про                                                   стягнення 221615,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (позивач) звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» (відповідач-1) та Приватного підприємства «Арес Інвестмент» (відповідач-2) 221615,85 грн., в т.ч. 169956,63 грн. основного боргу, 42489,16 грн. штрафу 25 % за порушення відповідачем-1 строку оплати, визначеного в мировій угоді, 8147,02 грн. пені, 1023,04 грн. 3 % річних за весь час порушення строків оплати вартості товарів. Як підставу для стягнення заборгованості у сумі 221615,85 грн. позивач вказав мирову угоду, яка укладена між позивачем і відповідачем-1 та затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі № 18/1751.

16.03.2010 позивач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням (про уточнення позовних вимог), згідно якого позивач просив суд стягнути з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» (відповідача-1) 221615,85грн. заборгованості (169956,63 грн. основного боргу, 8147,02грн. пені, 42489,16грн. штрафу, 1023,04 грн. 3% річних) та понесені позивачем судові витрати. Від позовних вимог до Приватного підприємства «Арес Інвестмент» (відповідач-2), позивач відмовився.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі № 20/83 позовні вимоги, пред’явлені до Приватного підприємства «Бізнес-Гранд», задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» 169956,63 грн. основного боргу, 42489,16 грн. штрафу, 8147,02 грн. пені, 1023,04 грн. 3% річних, 2216,16 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог, пред’явлених до Приватного підприємства «Арес Інвестмент», припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Підставами для скасування рішення відповідач-1 вважає неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача-1 та її розгляд призначено на 22.06.2010.

У судовому засіданні 22.06.2010 у розгляді справи відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.07.2010.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представники відповідача-1 надали пояснення та підтримали вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники процесу повідомлялись належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, встановив наступне.

Господарським судом Черкаської області розглядалась справа №18/1751 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» до Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» про стягнення 179126,69 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов дистриб’юції № 44Д від 10.10.2008, в т.ч.: 169956,63 грн. основного боргу, 8147,02 грн. пені, 1023,04 грн. 3 % річних.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» змінило підставу позову у справі № 18/1751, що розглядалась Господарським судом Черкаської області, та просило стягнути заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних № ГД00004812 від 27.02.2009 на суму 75836,30 грн., № ГД 000007028 від 19.03.2009 на суму 45131,60 грн. та № УГГД0000467 від 19.03.2009 на суму 104825,03 грн.

Наведені вище обставини встановлені ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 у справі №18/1751.

24.09.2009 представники Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» подали до Господарського суду Черкаської області заяву про затвердження мирової угоди на наступних умовах:

1. Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» станом на 24 вересня 2009 р. має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» на загальну суму 169956,63 грн., а саме: видаткова накладна №ГД000004812 від 27.02.2009 – сума боргу 20000,00 грн.; видаткова накладна №ГД000007028 від 19.03.2009 – сума боргу 45131,60 грн.; видаткова накладна №УГГД0000467 від 19.03.2009 – сума боргу 104825,03 грн.

2. Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» суму основного боргу згідно з наступним графіком: 23.10.2009 – 69956,63 грн.; 27.11.2009 – 50000,00 грн.; 25.12.2009 – 50000,00 грн.

3. За умови повного виконання Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» вищевикладеного у п. 2 цієї мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» відмовляється від будь-яких раніше виставлених майнових претензій щодо Приватного підприємства «Бізнес-Гранд».

4. У випадку порушення Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» строку оплати, визначеного в п. 2 мирової угоди, більш ніж на 2 календарних днів, Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» зобов’язане виплатити повну суму основного боргу, визначену в п. 1 цієї мирової угоди, а також виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» штраф у сумі 25 % від суми основного боргу, визначеної в п. 1 мирової угоди, впродовж 3 банківських днів з моменту (дати) отримання вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (а.с. 14).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 у справі №18/1751 затверджено мирову угоду, укладену 24.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (м. Київ) та Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» (м. Черкаси), згідно умов якої Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» зобов’язане сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» до: 23.10.2009 – 69956,63 грн.; 27.11.2009 – 50000,00 грн.; 25.12.2009 – 50000,00 грн. Провадження у справі припинено. Стягнуто з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» 1699,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» 265,73 грн. зайво сплаченого державного мита (а.с. 7-9).

30.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» як кредитором та Приватним підприємством «Арес Інвестмент» як поручителем укладено договір поруки № 10 (а.с. 13).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки № 10 від 30.09.2009 поручитель, безоплатно, повністю поручається перед кредитором за виконання боржником, зобов’язань боржника згідно мирової угоди від 24 вересня 2009 р., укладеної між боржником та кредитором та затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області 24.09.2009 по справі № 18/1751. Під боржником згідно договору сторони розуміють - Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» (ід.код 22797750, місцезнаходження: 18015, Черкаська обл., Придніпровський район, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, 55), яке є стороною в мировій угоді, укладеній з кредитором. Згідно з п. 2.1 договору строк дії договору встановлено з моменту (дати) підписання до 30.09.2010.

17.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» надіслало Приватному підприємству «Бізнес-Гранд» вимогу № 515 про сплату 169956,63 грн. основного боргу, 42489,16 грн. штрафу, 8147,02 грн. пені, 1023,04 грн. 3% річних, а всього – 221615,85 грн. (а.с.10). Надіслання позивачем відповідачеві вимоги № 515 від 17.12.2009 підтверджується оригіналом опису вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення від 17.12.2009 (а.с. 11) та копією фіскального чеку №8667 від 17.12.2009 (а.с. 12).

Враховуючи те, що відповідач-2 виступив в якості поручителя за виконання відповідачем-1 умов мирової угоди від 24.09.2009, а відповідач-1 умови мирової угоди не виконав, тому позивач у позові просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість на загальну суму 221615,85 грн.

В письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, представник відповідача-1 посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі № 20/83 прийнято з порушенням правил предметної та територіальної підсудності.

Колегія суддів, з’ясовуючи питання чи порушено судом першої інстанції правила предметної або територіальної підсудності, дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва, приймаючи до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» до відповідачів: Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» (м. Черкаси) та Приватного підприємства «Арес Інвестмент» (м. Київ) діяв у відповідності до ст.ст. 15, 17 ГПК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

При цьому, частиною 3 ст. 15 ГПК України передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідачі Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» (м.Черкаси) та Приватне підприємство «Арес Інвестмент» (м. Київ) у зв’язку з укладенням договору поруки № 10 від 30.09.2009 виступають перед позивачем як солідарні боржники, позивач, користуючись правом вибору, наданим ч. 3 ст. 15 ГПК України, правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва.

Та обставина, що в процесі розгляду справи, позивач відповідно до ст. 22 ГПК України відмовився від позовних вимог до відповідача-2 - Приватного підприємства «Арес Інвестмент» (м. Київ), не може вплинути на зміну підсудності даної справи, оскільки справа прийнята Господарським судом з дотриманням правил підсудності.

Частиною 3 ст. 17 ГПК України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

При перегляді в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі №20/83, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції обґрунтовано розглянув даний спір по суті, а не припинив провадження у справі. Такий висновок обґрунтовується наступним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Частина 2 ст. 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, з вищенаведеної норми слідує, що не може повторно подаватись на вирішення суду не лише спір між тими ж сторонами, про той же предмет, але і підстави виникнення такого спору мають бути тотожними.

Як слідує із змісту ухвали Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 предметом спору у справі №18/1751 є стягнення боргу на підставі видаткових накладних №ГД000004812 від 27.02.2009, №ГД000007028 від 19.03.2009, №УГГД0000467 від 19.03.2009, а предметом позовних вимог у даній справі № 20/83 є стягнення боргу на підставі, укладеної між сторонами та затвердженої судом, мирової угоди.

Тому, дослідження та здійснення аналізу судом першої інстанції положень договору дистриб’юції № 44Д від 10.10.2008, в т.ч. щодо правомірності нарахування пені, а також видаткових накладних, в т.ч. щодо правомірності строків виконання зобов’язань, колегія суддів вважає помилковим, адже позовні вимоги у даній справі №20/83 заявлені на підставі мирової угоди, а не на підставі договору чи видаткових наклданих.

Згідно з абз. 9-11 пп. 3.9.6 п. 3.9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 № 02-5/289 наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Як слідує із матеріалів справи, ухвала Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 у справі №18/1751, пунктом першим резолютивної частини якої затверджено мирову угоду, не містить усіх даних, що зазначені у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в п. 1 резолютивної частини ухвали відсутні дані про місцезнаходження стягувача та боржника, їх ідентифікаційні коди, а також в ухвалі відсутні дата набрання її чинності; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, позивач у відповідності до норм чинного законодавства звернувся до суду з позовом для захисту свого порушеного права, спричиненого невиконанням відповідачем мирової угоди.

Згідно положень ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання (абз. 5 пп. 3.9.6 п. 3.9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289).

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат (абз. 7 пп. 3.9.6 п. 3.9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289).

Отже, з вищенаведеного слідує, що лише ті умови мирової угоди, які викладені в резолютивній частині ухвали суду є затвердженими судом, а всі інші умови, які хоча і включені сторонами до мирової угоди, однак, за відсутності їх викладення у резолютивній частині є незатвердженими.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору (абз. 8 пп. 3.9.6 п. 3.9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289).

Як встановлено вище, пунктом першим резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 у справі №18/1751 затверджено мирову угоду, укладену 24.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (м. Київ) та Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» (м.Черкаси), згідно умов якої Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» зобов’язане сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» до: 23.10.2009 – 69956,63 грн.; 27.11.2009 – 50000,00 грн.; 25.12.2009 – 50000,00 грн. Інші пункти резолютивної частини даної ухвали стосуються розподілу судових витрат та повернення позивачеві зайво сплаченого державного мита.

Таким чином, господарським судом затверджено умови мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем-1, лише щодо сплати суми основного боргу у розмірі 169956,63 грн. та встановлено строки її сплати частинами (розстрочено виконання зобов’язання). Викладені в мировій угоді умови щодо нарахування штрафу у розмірі 25% від суми основного зобов’язання у разі його невиконання, та відмови позивача від будь-яких раніше виставлених майнових претензій щодо відповідача у разі виконання ним мирової угоди не містяться у резолютивній частині ухвали Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 у справі №18/1751, а тому колегія суддів вважає, що такі умови мирової угоди судом не затверджувались. Додатковим підтвердженням такого висновку є також сума державного мита – 1699,57 грн., яка стягнута ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.09.2009 у справі №18/1751, виходячи із суми основного боргу у розмірі 169956,63 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно положень статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строки виконання зобов’язань зі сплати основного боргу у розмірі 169956,63 грн., які викладені в мировій угоді та затверджені судом, настали, але відповідач-1 не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення вказаної суми заборгованості, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 169956,63 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 42489,16 грн. штрафу, 8147,02 грн. пені, 1023,04 грн. 3 % річних, то колегія суддів, на підставі вище встановлених обставин, дійшла висновку, що в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки господарським судом не затверджувались умови мирової угоди щодо стягнення з відповідача-1 будь-яких штрафних санкцій.

У зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог до відповідача-2, суд першої інстанції правомірно припинив провадження на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України в частині пред’явлених позовних вимог до нього.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі №20/83 підлягає частковому скасуванню. При цьому, апеляційна скарга Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» не підлягає задоволенню, оскільки рішення скасовується з інших підстав, ніж вказано в апеляційній скарзі.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п.2 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі №20/83 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги, пред’явлені до Приватного підприємства «Бізнес-Гранд», задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» (м. Черкаси, вул.Б.Хмельницького, 55, код ЄДРПОУ 22797750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 36081058) 169956,63 грн. (сто шістдесят дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість гривень 63 коп.) основного боргу, 1699,57 грн. відшкодування витрат зі сплати державного мита та 180,99 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» 42489,16 грн. штрафу, 8147,02 грн. пені, 1023,04 грн. 3% річних відмовити.

4. Видати наказ.

5. Провадження у справі в частині позовних вимог, пред’явлених до Приватного підприємства «Арес Інвестмент», припинити».

Матеріали справи № 20/83 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді