Постанова № 12016136, 20.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2010                                                                                           № 1/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: ІваненкоІ.П.,          

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 8

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.04.2010

у справі № 1/164 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго”

до                                                   Київської міської клінічної лікарні № 8

про                                                   стягнення 350737,11 грн.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2010 оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія ”Київенерго” (позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Київської міської клінічної лікарні № 8 (відповідач) 350737,11 грн., з яких 292390, 57 грн. – основного боргу за спожиту активну енергію, 19282,06 грн. – основного боргу за спожиту реактивну енергію, 18903,08 грн. – пені, 16697,21 грн. – інфляційних втрат, 3 464,19 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 позов задоволено частково. Стягнуто з Київської міської клінічної лікарні № 8 на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” 18903, 08 грн. – пені, 16697 (шістнадцять тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 21 коп. –інфляційних втрат, 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 19 коп. –3% річних, 3507 (три тисячі п’ятсот сім) грн. 37 коп. –державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. В частині стягнення 292390,57 грн. – основного боргу за спожиту активну енергію, 19282,06 грн. – основного боргу за спожиту реактивну енергію – провадження припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить рішення суду від 26.04.2010 скасувати та прийняти нове, яким відмовити Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго” у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням та відповідністю обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач зазначає, що розмір, стягнутої судом, пені завищений і судом не взято до уваги обставини, які впливають на зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2010 порушено апеляційне провадження з призначенням розгляду справи на 22.06.2010.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду від 26.04.2010 залишити без змін.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2006 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 50462 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами (п. 1 договору).

Додатком 2Д до договору від 11.07.2006 № 50462 встановлено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача (в установах та організаціях, які фінансуються з державного бюджету, та підприємствах житлово-комунального господарства), а додатком № 5 до договору № 50462 від 11.07.2006 о/р № 50462018 – порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

В п. 4 додатку 2Д до договору встановлено, що споживач щомісячно 20 числа зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок (п. 5 додатку 2Д).

З додатка № 5 до договору вбачається, що порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 276 (ч. 6, 7) Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, а відповідач в свою чергу за поставлену електричну енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в сумі 292390,57 грн., за використану реактивну електричну енергію – 19282,06 грн.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача повідомив, що відповідач сплатив заборгованість в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження в частині стягнення 292390,57 грн. – основного боргу за спожиту активну енергію та 19282,06 грн. – основного боргу за спожиту реактивну енергію, у зв’язку з тим, що вказана сума була сплачена відповідачем після подання позову до суду і до прийняття рішення по справі.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, оскільки відповідач погасив суму основної заборгованості вже після порушення провадження у справі, а тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір інфляційних втрат в сумі 16697,21 грн. та 3% річних в сумі 3464,19 грн., оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 18903,08 грн. пені, нарахованої за період з вересня 2009 по березень 2010 відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 4.2.2 договору.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.4-2.2.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатками “Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача на їх користь пені, передбаченої п. 4.2.2 договору є правомірними та законними.

Проте в частині розміру пені, колегія суддів вважає необхідними задовольнити вимогу частково, зменшивши суму пені.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне положення встановлено і ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги те, що Київська міська клінічна лікарня №8 є комунальною установою і заборгованість лікарні виникла у зв’язку з недостатнім фінансуванням бюджетних коштів, а також враховуючи оплату заборгованості під час розгляду справи, колегія суддів вважає справедливим та співмірним зменшити розмір пені до 1000,00 грн.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Київської міської клінічної лікарні № 8 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2010 року у справі №1/164 – зміні.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції, що позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита у розмірі 3507,37 грн., виходячи з такого розрахунку: 311672,63 грн. (основний борг) + 18903, 08 грн. (сума пені у повному обсязі, оскільки вона розрахована правильно, але зменшена судом з урахуванням обставин справи) + 16697,21 грн. (інфляційна складова боргу) + 3464,19 грн. (3 % річних) = 350737,11 грн.; 350737,11 грн. х 1 % / 100%= 3507,37 грн.

Також, позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., виходячи з такого розрахунку: 350737,11 грн. х 236 грн. / 350737,11 грн. = 236,00 грн.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 2 ст.103, п. 1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №8 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року у справі №1/164 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 8 (04201, м.Київ, вул. Кондратюка, 8, код ЄДРПОУ 05497146) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) – пені, 16697,21 грн. (шістнадцять тисяч шістсот дев’яносто сім гривень 21 коп.) – інфляційних втрат, 3464,19 грн. (три тисячі чотириста шістдесят чотири гривні 19 коп.) – 3% річних, 3507,37 грн. (три тисячі п’ятсот сім гривень 37 коп.) – державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

В частині стягнення 292390,57 грн. – основного боргу за спожиту активну енергію, 19282,06 грн. – основного боргу за спожиту реактивну енергію –провадження припинити.

Видати накази.”

Матеріали справи № 1/164 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді