Постанова № 12016105, 06.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010                                                                                           № 18/574

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гарт-С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2009

у справі № 18/574 ( .....)

за позовом                               ТОВ "ВВН"

до                                                   ТОВ "Гарт-С"

про                                                   стягнення 48232,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Богуславський О.В. – дов. від 08.09.2009

від відповідача Дудар С.К. – дов. від 18.11.2009

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВН” (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 48232,72 грн. за поставлену продукцію.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2009 у справі № 18/574 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВН” 48232,72 грн. заборгованості, 482,33 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 48232,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином не виконано та вартість поставленого позивачем товару не оплачена.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарт-С”, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 10.02.2010 (з врахуванням уточнень від 13.04.2010), в який просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2009 у справі № 18/574 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом при прийнятті рішення не враховано всіх обставин, що мають значення для справи, у їх сукупності. Зокрема, суд не встановив момент та строк, з якого у ТОВ «Гарт-С» (як покупця) виникає обов’язок по оплаті поставленого ТОВ «ВВН» (як постачальником) товару (з врахуванням того, що між сторонами 14.03.2008 було укладено господарський договір поставки № 22/03, у відповідності до якого передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 14 календарних днів від факту реалізації товару). Також, на думку апелянта , у переліку видаткових накладних, на підставі яких місцевим судом винесено рішення, відсутні накладні №№ ВВ-0006494 від 07.10.2008, ВВ-0006552 від 09.10.2008, ВВ-0006598 від 10.10.2008, ВВ-0006669 від 14.10.2008, ВВ-0006673 від 14.10.2008 та ВВ-0006724 від 15.10.2008, а тому сума заборгованості, що підлягає стягненню на підставі рішення Господарського суду м.Києва у справі № 18/574, є необґрунтованою, оскільки мала б бути зменшена на 14082,05 та становити 34150,67 грн.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін, як законне та обгрунтоване.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 22.06.2010 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.07.2010.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем у 2008 році поставлялась відповідачу продукція, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (копії яких наявні в матеріалах справи та які прийняті місцевим судом в якості належних доказів поставки на підставі ст.34 ГПК України) та підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків (за період з 01.01.08 по 31.03.10).

Факт отримання вказаної продукції відповідачем не заперечується та підтверджується підписом та печаткою підприємства (код ЄДРПОУ 24654657) на названих накладних.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 поставив відповідачу товар на суму 369006,57 грн. та станом на 01.10.2009 у відповідача існувала кредиторська заборгованість перед позивачем на суму 48232,72 грн. у зв’язку з неоплатою товару, отриманого по наступних видаткових накладних:

-          № ВВ-0006494 від 07.10.2008 на суму 3166,66 грн.;

-          № ВВ-0006550 від 09.10.2008 на суму 35940,26 грн.;

-          № ВВ-0006551 від 09.10.2008 на суму 8027,59 грн.;

-          № ВВ-0006552 від 09.10.2008 на суму 6132,07 грн.;

-          № ВВ-0006598 від 10.10.2008 на суму 3301,39 грн.;

-          № ВВ-0006667 від 14.10.2008 на суму 973,22 грн.;

-          № ВВ-0006668 від 14.10.2008 на суму 1033,04 грн.;

-          № ВВ-0006669 від 14.10.2008 на суму 1096,82 грн.;

-          № ВВ-0006671 від 14.10.2008 на суму 658,30 грн.;

-          № ВВ-0006672 від 14.10.2008 на суму 672,41 грн.;

-          № ВВ-0006673 від 14.10.2008 на суму 515,30 грн.;

-          № ВВ-0006724 від 15.10.2008 на суму 12906,76 грн.

З метою отримання оплати позивачем була пред’явлена відповідачу вимога (т.1, а.с.7) про оплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 48232,72 грн. у семиденний строк з дня отримання вимоги.

Вказана вимога 14.10.2009 була направлена позивачем на адреси відповідача поштою (чеки «Укрпошти» та описи вкладення – т.1, а.с.9) та залишена останнім без відповіді та задоволення.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Отже, місцевий суд дійшов правильних висновків щодо укладення господарського договору між сторонами у спрощений спосіб та щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий по вищевказаним видатковим накладним товар у розмірі 48232,72 грн.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, оскільки ним у повному обсязі не було здійснено оплату отриманого від позивача товару.

Сума боргу відповідача перед позивачем станом на час подання позову складає 48232,72 грн.

Вказана обставина відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Відповідач (апелянта) в обґрунтування своїх заперечень проти позову стверджує, що сторонами було укладено господарський договір № 22/03 від 14.03.2008 на поставку товарів окремими партіями за накладними відповідно до специфікації, а тому умови поставки та умови виникнення та виконання грошового зобов’язання є визначеними у даному договорі, зокрема, щодо строку виконання зобов’язання – оплата поставленого товару здійснюється протягом 14 календарних днів від факту реалізації товару (пп. 6.1.1 договору).

Позивачем не заперечується факт укладання між сторонами договору поставки № 22/03 від 14.03.2008, однак, позивач стверджує, що за даним договором поставка товарів ним не здійснювалась, оскільки у видаткових накладних (за якими фактично здійснювалась поставка товару та його отримання відповідачем) посилання на даний договір відсутнє, а договору № ВВ-0000180 від 21.06.2007 (який вказаний у видаткових накладних в якості підстави поставки) взагалі не існує (так як мала місце помилка в програмі, що автоматично складає та оформлює накладні).

Доводи апелянта про те, що поставка товару здійснювалась позивачем на підставі господарського договору № 22/03 від 14.03.2008 судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що в наявних в матеріалах справи видаткових накладних, оформлених позивачем (за якими фактично здійснювалась поставка товару та його отримання відповідачем) відсутнє посилання саме на цей договір як на підставу здійснення господарської операції.

Крім того, чинним законодавством суб’єктам господарювання не заборонено укладати декілька господарських договорів одночасно, в тому числі як у формі єдиного документа, так і у спрощений спосіб. А відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з приводу неправильності оформлення видаткових накладних на отриманий товар.

Отже, по спірних господарських операціях документами, що підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, є видаткові накладні.

Таким чином, апелянтом (відповідачем) в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували по суті висновки суду першої інстанції (щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 48232,72 грн. за отриманий товар) та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 48232,72 грн. є підставними й обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2009 у справі № 18/574.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2009 у справі № 18/574 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВН” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” – без змін.

2. Матеріали справи № 18/574 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді