Постанова № 12015906, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 25/474

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Кузь В.В., довіреність б/н від 27.05.09р.,

від відповідача 1: Білоус О.А., довіреність № 7 від 11.01.10р.,

від відповідача 2: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010

у справі № 25/474 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошарм"

до                                                   1.Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"

                                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехнокомплект"

про                                                   стягнення 85727,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2010р. у справі №25/474 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” 78265,00 грн. та судові витрати в розмірі 1070,15 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010р. у справі № 25/474 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого стягнуто грошові кошти з особи, яка не набувала та не зберігала майно (грошові кошти) позивача, яка не привласнювала кошти позивача, а лише виконувала функції, щодо операційного обслуговування рахунків позивача і жодним чином не порушувала та не оспорювала права і охоронювані законом інтереси позивача. Крім того, судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, що регулюють документообіг електронних розрахункових документів та не врахував положення Договору №0050457 на розрахункове обслуговування за допомогою системи дистанційного обслуговування від 13.01.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним, а тому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач-2 у судове засідання не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

В поясненнях, наданих в судовому засіданні, представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив суд скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010р. у справі №25/474, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 в повному обсязі.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У вересні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Сведбанк” помилково списаних грошових коштів з рахунку в сумі 78265,00 грн., суму пені в розмірі 4962,60 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 2500,00 грн.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” 78265,00 грн. та судові витрати в розмірі 1070,15 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2010р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект” в якості співвідповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія вбачає підстави для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

13 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” (далі позивач, клієнт) та Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк”, що перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” (далі відповідач-1, банк) було укладено Договір №32425 на відкриття та обслуговування поточних рахунків.

За умовами Договору відповідач відкриває позивачу поточний рахунок №2600.0.0050457.01 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності з чинним законодавством України.

Однак, місцевим господарським судом не було взято до уваги, що 13 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” (далі позивач, клієнт) та Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк”, що перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” (далі відповідач-1, банк) було укладено також Договір №0050457, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов”язання забезпечити обслуговування Клієнта за допомогою Комплексу з системою криптозахисту.

Відповідно до пояснень позивача 16.03.2009р. на поточний рахунок останнього надійшли грошові кошти в сумі 72000,00 грн., які були сплачені контрагентом позивача за поставку товару на підставі договору поставки №29-03-2007 від 29.03.2007р.

Позивач у своїх поясненнях зазначив, що після того як ним було перевірено у системі „Клієнт-Банк” залишок коштів на рахунку, виявивилось, що з рахунку, в порушення п.3.1.6. Договору №32425, були зняті кошти в розмірі 78265,00 грн., які були перераховані електронним платіжним дорученням №242 від 17.03.2009р. на поточний рахунок ТОВ „Ремтехнокомплект”, з яким у позивача відсутні договірні відносини.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, у зв”язку із зазначеними обставинами останній звертався до обслуговуючого банку з вимогою блокування коштів, оскільки ним ніколи не надавалися доручення банку на списання 78265,00 грн. на користь відповідача-2.

Проте, в своїх поясненнях відповідач-1 зазначає, що вищезазначений перерахунок коштів є правомірним і здійснювався відповідачем-1 відповідно до умов Договору №0050457 на розрахункове обслуговування за допомогою системи дистанційного обслуговування від 13.01.2009р. укладеного між позивачем та відповідачем-1 на підставі електронного платіжного доручення позивача №242 від 17.03.2009р.

Відповідно до п. 2.2.4 зазначеного Договору відповідач-1 зобов”язався виконувати протягом робочого дня Банку електронні розрахункові документи клієнта, що відповідають вимогам чинного законодавства України та договору, та які надійшли до Банку засобами Комплексу протягом операційного часу Банку, згідно вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх процедур Банку щодо проведення відповідних операцій за допомогою Комплексу.

Під Комплексом в даному Договорі розуміється Комплекс „Клієнт-Банк”, що є сукупністю технічних засобів та програмного забезпечення, впровадженого у Банку, що дозволяють без відвідування Клієнтом Банку за допомогою каналів зв”язку, визначених в документації до Комплексу та через сайт Банку здійснювати операції за Рахунком на підставі електронних документів Клієнта, в тому числі виконувати створення та підписання електронних документів Клієнта, а також отримувати банківські виписки по Рахунку і іншу довідкову інформацію по Рахунку, а також отримувати інші інформаційні послуги по Рахунку Клієнта в порядку і на умовах передбачених Договором.

Також відповідно до Договору електронні розрахункові документи – це електронні документи, інформація в яких представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документи, та які сформовані та передані (відправлені) Клієнтом Банку за допомогою Комплексу та являють собою розпорядження Клієнта Банку здійснити певні операції з коштами, що містяться на Рахунках Клієнта.

На виконання умов Договору №0050457 відповідачем-1 на підставі електронного розрахункового документу, яким є платіжне доручення №242 від 17.03.2009р. з рахунку позивача було перераховано 78265,00 грн. відповідно до реквізитів зазначених у ньому.

Відповідно до п. 4.1 Договору №0050457 позивач та відповідач-1 визнали юридичну чинність всіх електронних документів (в тому числі повідомлень) надісланих та отриманих за допомогою Комплексу та їх рівну юридичну силу документам на паперових носіях, підписаних уповноваженою особою сторін та скріпленою печаткою сторін, при умові їх оформлення у відповідності до вимог Договору, чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань організації та здійснення розрахунків.

Крім того, пунктом 4.6 Договору №0050457 сторони, за взаємною згодою встановили, що відповідальність за правильність оформлення електронних документів за допомогою електронного цифрового підпису та їх достовірність цілковито покладається на Клієнта (позивача). Сторони також домовились, що у випадку встановлення фіктивності (недостовірності) оформленого за допомогою електронного цифрового підпису електронного документу збитки, заподіяні одній із сторін Договору або третім особам в результаті здійсненої на підставі такого фіктивного електронного документу операції, підлягають повному відшкодуванню Клієнтом у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Також, п. 2.4.2 Договору Клієнт (позивач) зобов’язаний забезпечити умови надійного зберігання Комплексу та носіїв електронного цифрового підпису Клієнта та Ключів, що виключають доступ до них сторонніх осіб.

Цим договором передбачено, що електронний цифровий підпис – це вид електронного підпису, отриманого за результатом певного криптографічного перетворення деякого набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Даний підпис накладається за допомогою особистого Ключа Підписувача та перевіряється за допомогою відкритого Ключа. В свою чергу, Ключем є набір даних, який дозволяє Банку ідентифікувати власника Ключа.

Таким чином, колегія суддів вважає, місцевим господарським судом було зроблено неправильний висновок про те, що відповідачем-1 було порушено норми чинного законодавства - безпідставно списано з рахунка позивача грошові кошти, оскільки перерахування коштів було наслідком належного виконання відповідачем своїх зобов’язань по Договору №32425 та Договору №0050457, а грошові кошти були списані з рахунку позивача №26000005045702 на підставі розпорядження позивача, яким є електронне платіжне доручення позивача №242 від 17.03.2009р. Крім того грошові кошти були списані з рахунку позивача внаслідок ненадійного зберігання позивачем Комплексу та носіїв електронного цифрового підпису та ключів, що зробило можливим доступ до Комплексу „Клієнт-Банк” сторонніх осіб, оскільки відповідно до умов Договору №0050457 відповідач-1 не несе відповідальності за наслідки недотримання позивачем вимог щодо самостійного контролю доступу до комплексу.

Правовідносини, що виникають внаслідок безпідставного набуття або збереження майна (набувачем) за рахунок іншої особи потерпілого) без достатньої правової підстави, врегульовані главою 83 ЦК України.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Помилковий переказ, відповідно до ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб”єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ – це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Таким чином, неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем – особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Колегією суддів встановлено, що грошові кошти були перераховані електронним платіжним дорученням №242 від 17.03.2009р. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект” в філії акціонерного банку „Південний”. По факту несанкціонованого списання грошових коштів було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 200 Кримінального кодексу України (копія постанови в матеріалах справи).

Таким чином, судова колегія не може погодитись з висновком про те, що грошові кошти підлягають стягненню саме з відповідача-1, оскільки він не набував та не зберігав майно (грошові кошти) позивача, а виконував функції щодо операційного обслуговування рахунків позивача.

Разом з тим, колегія приходить до висновку про те, що оскільки грошові кошти позивача в сумі 78265,00 грн. без належних правових підстав перебувають на рахунку відповідача-2, вищезазначена сума підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект”.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” про стягнення з відповідача-1 грошових коштів не обґрунтовані та враховуючи те, що грошові кошти позивача в сумі 78265,00 грн. без належних правових підстав перебувають на рахунку відповідача-2, вищезазначена сума підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект”.

Разом з тим, судова колегія погоджується з Господарським судом м. Києва про те, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4962,60 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 2500,00 грн. задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки умовами Договору не встановлений розмір пені за неправомірне списання відповідачем-1 коштів з рахунку позивача, вимоги щодо нарахування та стягнення пені є безпідставними.

Відповідно до ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов’язані з розглядом справи, покладаються: при відмові в позові – на позивача.

Колегією суддів, встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема платіжні доручення, на підтвердження понесених позивачем витрат у зв”язку з наданням послуг адвоката.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 2500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито за подання позовної заяви, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, державне мито за подання апеляційної скарги пропорційно сумі задоволених вимог, покладаються на відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект”.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 р. по справі №25/474 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект” (код ЄДРПОУ 24878472, адреса: 98600, Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Дражинського,23, кв.8, рахунок № 260043122101, МФО 384522, Філія АБ „Південний” в м. Ялта) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврошарм” (ідентифікаційний код 33820243, адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової,11, р/р 260000050457 в ПАТ „Свєдбанк”, МФО 300164) грошові кошти в сумі 78265,00 грн., 782,65 грн. державного мита за подання позовної заяви, 287,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремтехнокомплект” (код ЄДРПОУ 24878472, адреса: 98600, Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Дражинського,23, кв.8, рахунок № 260043122101, МФО 384522, Філія АБ „Південний” в м. Ялта) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (ідентифікаційний код 19356840, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну,30) 391,33 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи № 25/474 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду Вищого господарського суду України протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.07.10 (відправлено)