Постанова № 12015924, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010 № 13/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -не з»явились

від відповідача -Биков Д.О. дов. № 454 від 19.04.2010р.

від третьої особи - не з"явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010

у справі № 13/50 ( .....)

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії приватного акцонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

третя особа позивача

третя особа відповідача ОСОБА_1

про стягнення 26092,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» АХА Страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтер Транс Поліс» про стягнення 26092,98 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2010р. у справі № 13/50 позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтер Транс Поліс» на користь Запорізької філії закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» 24990,00 грн. страхового відшкодування, 533,35 грн. пені та судові витрати в розмірі 255,23 грн. витрати по сплаті державного мита та 230,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтер Транс Поліс» до провадження та призначено розгляд справи № 13/50 на 08.06.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 08.06.2010р. представник позивача, відповідача та третьої особи не зявилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. розгляд справи № 13/50 було відкладено на 22.06.2010р. у зв»язку неявкою в судове засідання 08.06.2010р. представників сторін та витребуванням додаткових документів.

Встановлено, що в судове засідання 22.06.2010р. представник третьої особи не зявився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 22.06.2010р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 22.06.2010р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а саме частково скасувати рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 78,05 грн. трьох процентів річних, 224,91 грн. втрат від інфляції, 266,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 78,05 грн. трьох процентів річних, 224,91 грн. втрат від інфляції, 266,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи № 13/50 на 13.07.2010р.

Через відділ документального забезпечення 07.07.2010р. від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи постанову Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. у справі № 13/49 та розглядати справу без участі позивача за наявними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Встановлено, що в судове засідання 13.07.2010 р. представник третьої особи не зявився, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.01.2009р. між ОСОБА_2 (далі - страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту № 142-а/09зп (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля «Nissan X Тгаіl», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1(далі -автомобіль Ніссан).

17.07.2009р. на вул. Базовій в місті Запоріжжя відбулось зіткнення автомобіля «ЗАЗ 110247» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_1, із автомобілем Ніссан під керуванням громадянина ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ніссан був пошкоджений. Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07.08.2009 року, справа №3-2438/09.

Згідно висновку № 82 від 28.07.2009р. вартість відновлювального ремонту оцінена в сумі 70373,33 гри. Фактична вартість заподіяної шкоди завданої власнику а/м Ніссан склала -65064,18 грн., що підтверджується рахунками про вартість ремонтних робіт та матеріалів.

За умовами договору страхування страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі 65064,18 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 248 від 17.08.09.

Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 110247» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно поліса обов'язкового страхування цивільне - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5221261 від 16.04.09

У відповідності до норм ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем направлена на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування № 4976-09 від 11.09.2009р. на суму 24990,00 грн. проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача з виплати страхового відшкодування складає 24990,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В порушення ст. 37 вказаного Закону відповідач не відповів на заяву позивача № 4976-09 від 11.09.2009р. та не здійснив виплату.

Враховуючи викладене, до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача, а тому на думку колегії суддів місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування на суму 24990,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 533,35 грн., втрати від інфляції у сумі 224,91 та три відсотки річних у сумі 78,05 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Місцевим судом вірно встановлено, що відповідач прострочив страхове відшкодування шкоди завданої страхувальнику позивача, а тому з нього підлягає стягненню пеня у сумі 533,35 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо не стягнення трьох відсотків річних у сумі 78,05 грн. та втрат від інфляції у сумі 224,91 грн. з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Зобов»язання виникають з підстав встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

А тому, на думку колегії суддів, у відповідача виникло грошове зобов»язання перед позивачем, щодо сплати 24990 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи, що відповідач страхове відшкодування позивачу не сплатив, у останнього виникло право вимагати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення трьох відсотків річних у сумі 78,05 грн. та втрат від інфляції у сумі 224,91 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовані.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 266,67 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, то колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави "Виконання зобов'язання"свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава "Забезпечення виконання зобов'язань"), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава "Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання").

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Правовідносини, що виникли між сторонами не регулюються ст.ст.692, 1048 ЦК України на яку, як на підставу своєї вимоги, посилається позивач.

Крім цього слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено,санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між позивачем і відповідачем договору не було укладено.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтер Транс Поліс» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2010р. у справі № 13/50 підлягає зміні.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтер Транс Поліс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2010р. у справі № 13/50 змінити, виклавши п. 2 у наступній редакції: “Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16, код ЄДРПОУ 31451838) з будь- якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Запорізької філія закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В, код ЄДРПОУ 26183400) 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. - страхового відшкодування, 533 (п'ятсот тридцять три), грн. пені, 78 (сімдесят вісім) грн. 05 коп. - три процента річних, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 91 коп. - втрат від інфляції та судові витрати в розмірі 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 26 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2010р. у справі № 13/50 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 13/50 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді