Постанова № 12015890, 07.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2010 № 23/201

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Королюк М.Г. (дов. №51/01-1914 від 29.06.2010 р.)

від відповідача -Романчук Д.М. (дов. б/н від 26.02.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Автобан-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2010

у справі № 23/201 ( .....)

за позовом ВАТ "Ковельсільмаш"

до Дочірнього підприємства "Автобан-Україна"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 77603,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Ковельсільмаш” (далі за текстом позивач, ВАТ „Ковельсільмаш”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Автобан-Україна” (далі за текстом відповідач, ДП „Автобан-Україна”) про стягнення заборгованості за договором №50/01-250 від 07.11.2008 р. в сумі 77603,48 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконав умов Договору №50/01-250 від 07.11.2008 р. щодо оплати наданих за договором послуг за проживання його працівників у санаторії-профілакторії позивача у травні та червні 2009 року.

30.11.2009 р. позивачем було надано місцевому господарському суду заяву про збільшення позовних вимог, якою він просив стягнути з відповідача 77603,48 грн. основної заборгованості, 1996,41 грн. інфляційних втрат та 1047,06 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. у справі №23/201 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Автобан-Україна” на користь Відкритого акціонерного товариства “Ковельсільмаш” 77603,48 грн. основного боргу, 1285,25 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 907,24 грн., 797,96 грн. витрат по сплаті держмита та 233,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство “Автобан-Україна” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. у справі №23/201, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна мотивована тим, що послуги зазначені в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-191А від 26.05.2009 р., №ОУ-194а від 31.05.2009 р., №ОУ-234А від 15.06.2009 р. позивачем відповідачу не надавались, дані акти відповідачем не підписані, відсутні будь-які докази, які належним чином підтверджують факт надання позивачем послуг відповідачу за договором №50/01-250 від 07.11.2008 р. за період травень-червень 2009 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2010 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. у справі №23/201 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Відкритого акціонерного товариства „Ковельсільмаш”.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2010 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 р. у справі №23/201 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.11.2008 року між ВАТ „Ковельсільмаш” та ДП „Автобан-Україна” було укладено договір №50/01-250 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати персоналу відповідача послуги з проживання, а відповідач зобов'язався оплатити надані йому послуги.

Пунктом 8.1 Договору сторони встановили строк дії договору №50/01-250 від 07.11.2008 р. з моменту його укладення до 31.12.2008 року.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили ціну наданої позивачем послуги з проживання однієї особи відповідача за добу перебування в санаторії у розмірі 60 гривень.

Укладеною 21.04.2008 р. додатковою угодою №1 до Договору сторони змінили пункти 3.1 та 8.1 договору, відповідно встановивши ціну перебування однієї особи у розмірі 66 гривень за добу та продовживши строк дії договору до 31.12.2009 року.

Відповідно до пунктів 3.2 та 3.6 Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг шляхом попередньої оплати 70% вартості місячного проживання та остаточно розраховуватись щомісячно за виставленими відповідачем рахунками.

Для розрахунку місячних обсягів послуг з проживання відповідачу на початок місяця необхідно надати заявку з вказаною кількістю персоналу та режимом проживання (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1, п.4.2 Договору облік наданих послуг здійснюється щодобово за накладними з підписом відповідальної посадової особи відповідача, обсяги наданих послуг щомісяця затверджуються актами про надані послуги з проживання, підписаними сторонами.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача у санаторії-профілакторії (філія позивача) з 01.05.2009 р. по 10.06.2009 р. проживали направлені відповідачем відповідно до укладеного договору фізичні особи. За означений проміжок часу позивачем надано відповідачу послуги загальною вартістю 85988 гривень. Відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, його заборгованість на час винесення рішення складає 77603,48 грн. На підтвердженням надання послуг позивачем за період з 01.05.2009 року по 10.06.2009 року на суму 85988 гривень останнім надано акти здачі-прийняття виконаних робіт від 10.05.2009 р., від 31.05.2009 р. та від 10.06.2009 р. Вказані акти від імені відповідача підписано його посадовою особою - головним інженером ОСОБА_1

Представник Відповідача у судовому засіданні факт проживання у санаторії-профілакторії персоналу заперечив, пославшись на відсутність належним чином підписаних відповідачем актів прийому-передачі та на відсутність у головного інженера повноважень на підписання відповідних документів.

Колегією суддів встановлено, що особа, яка підписала акти здачі-прийняття виконаних робіт за травень-червень місяці 2009 року є посадовою особою відповідача (копія наказу №40-к про переведення Лябаха М.О. на посаду головного інженера від 31.03.2006 року наявна в матеріалах справи). Проте, як вбачається з наданої відповідачем в судовому засіданні апеляційної інстанції копії посадової інструкції головного інженера, затвердженої в.о. директора ДП „Автобан-Україна” Васильєвим М.В. 07.04.2009 р., головний інженер не наділений повноваженнями на підписання будь-яких документів, як то договорів, угод, актів тощо.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочини від імені юридичної особи підписуються уповноваженими установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства особами та скріплюються печаткою цієї юридичної особи.

Враховуючи вимоги наведеної правової норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що підписані головним інженером ДП „Автобан-Україна” акти здачі-прийняття виконаних робіт не можуть бути прийняті як належні докази надання позивачем послуг за відповідний період часу відповідачу згідно укладеного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2009 року (відповідно до реєстру №14 відправки заказної кореспонденції) позивачем було відправлено на адресу відповідача для підписання акт №ОУ-191А на суму 19830,00 грн. та рахунок-фактуру №СФ-195а на відповідну суму; 11.06.2009 року (відповідно до реєстру №3 відправки заказної кореспонденції) позивачем було відправлено на адресу відповідача для підписання акт №ОУ-194а на суму 43200,00 грн. та рахунок-фактуру №СФ-194а на відповідну суму; 16.06.2009 року (відповідно до реєстру №8 відправки заказної кореспонденції) позивачем було відправлено на адресу відповідача для підписання акт №ОУ-234А на суму 22968,00 грн. та рахунок-фактуру №СФ-234П на відповідну суму.

Вказані акти відповідачем не підписано та не оплачено рахунки-фактури.

17.06.2009 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію (відповідно до реєстру №9 відправки заказної кореспонденції) з вимогою оплатити заборгованість, яка була залишена останнім без відповіді.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що ним згідно п.3.2 Договору було проведено попередню оплату місячного проживання у червні місяці у розмірі 8394,52 грн., проте, в даному місяці була відсутня необхідність в послугах позивача, а тому вказаний авансовий платіж підлягає поверненню відповідачу, як безпідставно набутий.

При цьому, ВАТ „Ковельсільмаш” в позовній заяві посилається на те, що відповідачем проведено оплату на суму 10000 грн., чим підтверджено факт надання послуг.

Відповідно до виписки з банківського рахунку позивача за 03.06.2009 р., відповідачем здійснено перерахування 5000 грн. на рахунок позивача, з призначенням платежу: сплата за послуги з проживання в червні місяці 2009 р., згідно додаткової угоди №1 від 21.04.2009 р., а також позивачем здійснено перерахування 5000 грн. на рахунок позивача, з призначенням платежу: часткова сплата за послуги з проживання згідно рахунку-фактури №СФ-157А від 31.12.2008 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що здійснений відповідачем платіж у червні 2009 року є платою за фактично отримані послуги.

Відповідно до ч.2 ст.33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Так, в матеріалах справи відсутні накладні за підписом відповідальної особи з відображенням обліку наданих послуг з проживання персоналу відповідача (п.4.1 Договору).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідачем не надавались позивачу заявки з вказаною кількістю персоналу та режимом проживання для розрахунку місячних обсягів послуг з проживання, як то передбачалось п.3.3 Договору. Сума попередньої оплати обумовлювалась п.3.2 Договору та визначалась сторонами в розмірі 70% вартості місячного проживання; попередню оплату відповідач мав провести згідно виставленого рахунку-фактури.

Враховуючи відсутність заявок для визначення місячного обсягу послуг та виставлених рахунків-фактури для проведення відповідачем попередньої оплати в розмірі 70% вартості місячного проживання, як того вимагають п.3.2, п.3.3 Договору, у суду немає підстав вважати виписку з банківського рахунку позивача щодо перерахування йому ДП „Автобан-Україна” 5000 грн. (сплата за послуги з проживання в червні місяці 2009 р., згідно додаткової угоди №1 від 21.04.2009 р.) належним доказом попередньої оплати, в розумінні ч.2 ст. 34 ГПК України.

Отже, посилання ВАТ „Ковельсільмаш” на проведення відповідачем оплати в сумі 10000 грн. не знайшли свого документального підтвердження в ході судового розгляду, а виписка з банківського рахунку позивача, яка також має посилання на часткову сплату за послуги з проживання згідно рахунку-фактури №СФ-157А від 31.12.2008 р., в розмірі 5000 грн., не свідчить про оплату послуг відповідачем за оспорюваний період в межах Договору №50/01-250 від 07.11.2008 р. та додаткової угоди №1 до Договору від 21.04.2008 р.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження надання відповідачу послуг за Договором №50/01-250 від 07.11.2008 р. за період травень-червень 2009 р., а тому підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 77603,48 грн. відсутні.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1047,06 грн. та збитки від інфляції в сумі 1996,41 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 77603,48 грн. основного боргу, в звязку з недоведенням позивачем виникнення та наявності заборгованості у Дочірнього підприємства “Автобан-Україна” перед ВАТ „Ковельсільмаш” за період травень-червень 2009 р., вимоги щодо нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, за подання апеляційної скарги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача - Відкрите акціонерне товариство „Ковельсільмаш”, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Автобан-Україна” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року у справі №23/201 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ковельсільмаш” (45007, Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, ідентифікаційний код 00238138) на користь Дочірнього підприємства „Автобан-Україна” (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, ідентифікаційний код 32593472) 403 (чотириста три) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 23/201 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді