Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2010 № 4/39
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не зявились;
від відповідача: Білокриницький О.В. дов. №0110 від 27.04.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2010
у справі № 4/39 ( .....)
за позовом ПАТ "Індустріально-експортний банк"
до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 104405,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство „Індустріально-експортний банк” (далі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (далі відповідач) 104405,00 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів №28/2808-0928 від 23.09.2008р., мотивуючи це тим, що позивач є вигодонабувачем за вказаним договором страхування, на чию користь відповідач зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування у звязку з настанням страхового випадку, що мав місце 17.12.2008р. Однак, в порушення умов договору та вимог законодавства в сфері страхування, відповідач у встановленому порядку та строки не здійснив відповідних страхових виплат.
Під час судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача 104405,00 грн. страхового відшкодування, 7 830,38 грн. інфляційної складової боргу, 2 651,60 грн. 3% річних.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність повного обсягу документів, необхідних для здійснення виплати страхового відшкодування. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування без врахування формули, наведеної в договорі добровільного страхування транспортних засобів №28/2808-0928 від 23.09.2008р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №4/39 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 102060,00 грн. страхового відшкодування, 7654,53 грн. індексу інфляції, 2592,06 грн. 3% річних, 1123,06 грн. державного мита та 230,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд зазначав про те, що:
- з огляду на існування заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, позивач, як вигодонабувач та заставодержатель, має право вимагати отримання суми страхового відшкодування;
- відповідач не надав позивачу офіційної відмови у виплаті страхового відшкодування, що є порушенням вимог чинного законодавства про страхування;
- претензія позивача з вимогою виплати суму страхового відшкодування залишена відповідачем без належного реагування;
- матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 102 060,43 грн.;
- зважаючи на прострочення відповідача, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних також підлягають задоволенню, але в сумі, визначеній судом.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №4/39 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 98427,55 грн. страхового відшкодування, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Суліма В.В.
02.07.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 05.07.2010р. представник відповідача подав доповнення до апеляційної скарги, в якому навів додаткові пояснення по суті позовних вимог, а також повідомив суд про те, що він здійснив виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 98427,55 грн. (платіжне доручення №572 від 25.05.2010р.), з урахуванням чого відповідач вважає, що на даний час спір між сторонами відсутній, у звязку з чим провадження у справі має бути припинено.
Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача, посилаючись на його необґрунтованість.
Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки сплата страхового відшкодування відбулась вже після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного відповідачем рішення та подання апеляційної скарги, що свідчить про наявність спору між сторонами на час вирішення спору Господарським судом міста Києва і не впливає на обставини, встановлені судовим рішенням у справі №4/39.
В судовому засіданні 05.07.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з необхідністю витребування від відповідача додаткових доказів по справі було оголошено перерву до 12.07.2010р., про що повідомлено представників сторін під розписку.
12.07.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій було викладено клопотання про відкладення розгляду справи на місяць у звязку з тим, що повноважний представник позивача перебуває у відпустці.
Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача, просив суд в задоволенні клопотання відмовити.
Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також приймаючи до уваги, що позивачем не наведено обставин, існування яких унеможливлювало вирішення спору за наявними у справі матеріалами, апеляційний суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
В судовому засіданні 12.07.2010р. представник відповідача надав документи на вимогу суду, а також підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №4/39 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 98427,55 грн. страхового відшкодування, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
23.09.2008р. між Акціонерним товариством „Індустріально-експортний банк” (скорочена назва Акціонерне товариство „Індекс-Банк”), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Індустріально-експортний банк” (далі позивач, Банк), та ОСОБА_1 (далі Позичальник) було укладено кредитний договір №442/708414 (далі Кредитний договір).
У відповідності до умов Кредитного договору (п.п.1.1, 1.2), Банк зобовязався надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в сумі 18 119,24 доларів США із строком користування з 23.09.2008р. по 22.09.2015р. включно. Кредит надається Позичальнику на купівлю автомобіля SKODA OСTAVIA у ТОВ „Касан” для особистих потреб (том справи 1, аркуші справи 14-17).
23.09.2008р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником було укладено договір застави транспортних засобів (далі Договір застави), згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в заставу Банку транспортний засіб (SKODA OСTAVIA ТOUR 1,9 ТDI, 2008 року випуску, НОМЕР_1, що знаходиться на обліку в Липовецькому ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області), який належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Липовецьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області 19.09.2008р. (том справи 1, аркуші справи 22-24).
В п.п.3.2.2 п.3.2 Договору застави передбачено обовязок ОСОБА_1 протягом 10 днів з дати укладання цього договору застрахувати за свій рахунок предмет застави в повному обсязі за пакетом „Повне КАСКО” на користь Банку в страховій компанії, акредитованій Банком, на весь строк дії цього Договору.
23.09.2008р. на виконання вищевказаного пункту Договору застави між ОСОБА_1, як Страхувальником, та відповідачем, як Страховиком, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №28-2808-0928 (далі Договір страхування), відповідно до п3.1.4, пп.3.1.6.1 п.3.1 якого страхова сума на транспортний засіб становить 109900,00 грн., а вигодонабувачем визначено АТ „Індекс-Банк” (позивача).
17.12.2008р. застрахований транспортний засіб було викрадено і по даному факту 27.12.2008р. слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу №04-19061.
Постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.12.2008р. досудове слідство по кримінальній справі №04-19061 зупинене.
Згідно з пп.3.1.5.1 п.3.1 Договору застави викрадення відноситься до страхових ризиків (випадків), в разі настання яких відповідач зобовязався виплатити страхове відшкодування.
В п.2.3 Договору застави передбачено, що Банк набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмету застави у випадку, якщо кредит та/або проценти та/або штрафні санкції, які були забезпечені заставою, не будуть сплачені у строки, передбачені Кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених Кредитним та цим договором. Кредит, проценти та штрафні санкції, які були забезпечені заставою, не сплачуються у строки, передбачені Кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором.
Станом на 10.12.2009р. заборгованість позичальника за Кредитним договором становила 162781,56 грн.
З урахуванням заборгованості ОСОБА_1 (позичальника) за Кредитним договором, до відповідача, як вигодонабувача та заставодержателя, перейшло право вимагати виплати суми страхового відшкодування.
Офіційної відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач не надав позивачу.
19.11.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №24/4-4730, в якій вимагав виплати страхового відшкодування. Однак у встановленому порядку та строки сума страхового відшкодування виплачена не була.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку виплатити позивачу страхове відшкодування, окрім вимог про стягнення з відповідача основного боргу (суми страхового відшкодування), позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.
В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
В ст. 990 Цивільного кодексу України визначені умови та порядок здійснення страхової виплати, згідно з частиною 1 якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
В ході судового розгляду було встановлено, що 17.12.2008р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (том справи 1, аркуш справи 99-100).
В матеріалах справи наявне численне листування відповідача з громадянкою ОСОБА_1 та позивачем, в якому, зокрема, йдеться про необхідність надання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Однак належні та допустимі доказів на підтвердження надіслання цих листів в матеріалах справи відсутні.
04.04.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Генеральний договір про співробітництво №ТМА-06/2008, предметом якого є взаємодія та узгоджене співробітництво сторін в рамках акредитації щодо страхування майнових інтересів страхувальників та повязаних з їх кредитуванням або кредитуванням третіх осіб ризиків банку, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також сплату страховиком винагороди на користь банку (п.1.1 Генерального договору) (том справи 1, аркуші справи 72-79).
У відповідності до пп.3.1.16.3, 3.1.16.4 п.3.1 вказаного Генерального договору строк здійснення страхової виплати повинен становити не більше 7 календарних днів з моменту складання страхового акту. Відстрочення страхової виплати у випадку відкриття кримінальної справи, тощо не повинен перевищувати 2 місяців.
Як уже зазначалось вище, кримінальну справу за фактом викрадення застрахованого відповідачем транспортного засобу було порушено СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.12.2008р., що підтверджується відповідною постановою, копія якої наявна в матеріалах справи (том справи 1, аркуш справи 29).
Визначення розміру страхового відшкодування по ризикам страхування транспортного засобу наведене в розділі 9 Договору страхування, згідно з п.9.5 якого в разі викрадення транспортного засобу розмір страхового відшкодування розраховується за формулою: СВ= ДВ Х (100% - ЗЕ%) х ПЗС + ОПНЕ + ВДКО Фр НЧСП ВЗПО, де:
СВ сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті;
ДВ дійсна вартість транспортного засобу;
ЗЕ експлуатаційний знос транспортного засобу з початку експлуатації до настання стразового випадку;
ПЗС пропорційність зобовязань страховика;
ОПНЕ оплата послуг незалежного експерта;
ВДКО витрати за довідки компетентних органів щодо причини та обставин настання страхового випадку;
Фр безумовна франшиза, зазначена в Договорі. Безумовна франшиза вираховується завжди;
НЧСП несплачені частини страхового платежу;
ВЗПО відшкодування збитків причетною особою.
Згідно з п.9.10 Договору страхування з 00 годин дня наступного за днем виплати страхового відшкодування страхова сума за Договором зменшується на розмір страхового відшкодування.
Відповідно до пп.3.1.9.1 п.3.1 Договору страхування безумовна франшиза у випадку викрадення застрахованого транспортного засобу становить 5,0% від суми страхової виплати.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі страхового акту №19503Т від 21.11.2008р. та згідно з розпорядженням від 10.12.2008р. відповідачем було виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2344,57 грн. (том справи 1, аркуші справи 106-108, 143).
Дійсна вартість транспортного засобу складає 109900,00 грн.; пропорційність відповідальності відповідача перед страхувальником - 97,87%; розмір експлуатаційного зносу транспортного засобу 03,49%.
Таким чином, відповідно до формули, наведеної в п.9.5 Договору страхування, в даному випадку розмір страхового відшкодування становить 98427,55 грн. (109900,00 х (100% - 3,49%) х 97,87% + 0 + 0 5377,77 0 0).
Однак, вищенаведені умови Договору страхування не були прийняті до уваги місцевим господарським судом, оскільки при визначенні суми страхового відшкодування суд першої інстанції не застосував відповідну формулу, а лише вирахував із вартості транспортного засобу суму безумовної франшизи, що призвело до невірного розрахунку страхового відшкодування, яке підлягало сплаті позивачу.
Станом на дату звернення з позовом до суду та прийняття оскаржуваного рішення відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування відповідачу у розмірі 98427,55 грн. При цьому докази офіційної відмови у виплаті страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, враховуючи умови пп.3.1.16.4 п.3.1 Генерального договору про співробітництво, укладеного між позивачем та відповідачем, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування з 28.02.2009р.
У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (том справи 1, аркуші справи 67-69) просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7830,38 грн. та 3% річних у розмірі 2651,60 грн. за період прострочення з 28.02.2009р. по 02.01.2010р. При цьому розрахунок названих вимог здійснювався позивачем виходячи з того, що сума основного боргу (страхового відшкодування) становить 104405,00 грн., однак, як уже зазначалось вище, страхова виплата, яка підлягала сплаті на користь позивача, становить 98 427,55 грн.
Таким чином, згідно з розрахунком суду, за прострочення виплати страхового відшкодування з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7382,07 грн. інфляційних втрат та 2499,79 грн. 3% річних.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних та допустимих доказів на спростування вищевикладеного суду надано не було.
Таким чином, за результатами перегляду справи доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково підтвердились, у звязку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, що свідчить про неповне зясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від має бути скасоване в частині визначення сум страхового відшкодування, інфляційної складової заборгованості та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.
У звязку з частковим задоволенням вимог позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача у сумі 110,08 грн. (з них: 65,73 грн. державне мито за звернення з позовом до суду, 11,52 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 32,83 грн. державного мита за подання апеляційної скарги) на відповідача у сумі 1848,63 грн. (з них: 1083,09 грн. державне мито за звернення з позовом до суду, 224,48 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 541,06 грн. державного мита за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. по справі №4/39 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524, р/р №26507000000016 в ПАТ „Фольксбанк”, МФО 325213, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575, р/р №3739784000000 в ПАТ „Індекс-Банк” м. Київ, МФО 300614) 98427,55 грн. (девяносто вісім тисяч чотириста двадцять сім гривень 55 копійок) страхового відшкодування, 7382,07 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дві гривні 07 копійок) інфляційних втрат, 2499,79 грн. (дві тисячі чотириста девяносто девять гривень 79 копійок) 3% річних, 1083,09 грн. (одну тисячу вісімдесят три гривні 09 копійок) державного мита та 224,48 грн. (двісті двадцять чотири гривні 48 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству „Страхова компанія „Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524, р/р №26507000000016 в ПАТ „Фольксбанк”, МФО 325213) з Державного бюджету України (р/р №31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 02,10 грн. (дві гривні 10 копійок), перераховані згідно з квитанцією №381330008 від 13.05.2010р. Оригінал квитанції №381330008 від 13.05.2010р. знаходиться в матеріалах справи №4/39.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575, р/р №3739784000000 в ПАТ „Індекс-Банк” м. Київ, МФО 300614, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524, р/р №26507000000016 в ПАТ „Фольксбанк”, МФО 325213) 32,83 грн. (тридцять дві гривні 83 копійки) державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
6. Матеріали справи №4/39 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
19.07.10 (відправлено)
Судове рішення № 12015879, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 12.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 4/39. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: