Постанова № 12015871, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 54/146-20/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Ситник О.В. дов. від 18.01.2010р. № 09\01\10

від відповідача 1 - Давиденко О.П. дов. від 7.04.2010р. № 8-016\670 –

від відповідача 2 - не з’явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національна телекомпанія України

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010

у справі № 54/146-20/384 ( .....)

за позовом                               Концерн радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Київської філії

до                                                   Національна телекомпанія України

                                                  Державний комітет телебачення та радіомовлення України

про                                                   стягнення 346526,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Київської філії (надалі позивач) заявлений позов до Національної телекомпанії України та Державного комітету телебачення та радіомовлення України (надалі відповідачі), про стягнення з 346526,90 грн. заборгованості, яка виникла у зв’язку із невиконанням з боку відповідачів грошового зобов’язання за Державним контрактом від 26.3.2007р. № 198-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009р. у справі №54/146, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009р. № 54/146 позовні вимоги до Національної телекомпанії України задоволено повністю, у позові до Державного комітету телебачення та радіомовлення України відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009р. у справі №54/146 касаційну скаргу Національної телекомпанії України задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009р. у справі №54/146 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Національної телекомпанії України на користь Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Київської філії 60235,45 грн. заборгованості. У позові до Державного комітету телебачення та радіомовлення України відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статті 34 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, зважаючи на умови укладеного між позивачем та відповідачем 1 Державний контракт, з огляду на встановлення тієї обставини, що відповідачем-1 не сплачено борг, який виник у межах дії згаданого Державного контракту (до 21.09.2007р.) у розмірі 60 235,45грн. за надані телекомунікаційні послуги. У задоволенні решти позовних вимог до відповідача 1 відмовлено з огляду на те, що останнім за період вересень - грудень 2007р. розподіл фактичних обсягів послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями, не надавався у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007р., і відповідно у позивача згідно до п. 4.2 Державного контракту були відсутні підстави для складання Актів виконання за надані послуги і зведень на оплату за підсумками роботи Технічних засобів, а відповідно, відсутні і підстави для надання відповідачу-1 у період з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. телекомунікаційних послуг, у зв’язку з чим, суд І інстанції дійшов висновку, що надання позивачем відповідачу-1 телекомунікаційних послуг з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. включно було здійснено позивачем з порушенням п.п. 2.2.1, 4.2 Державного контракту.

У задоволенні позову до Державного комітету телебачення та радіомовлення України Господарський суд м. Києва відмовив зважаючи на ті обставини, що відповідач 2 не є стороною Державного контракту №198-42 від 26.03.2007р., не виступає в якості третьої особи чи гаранту, а відтак, невиконання відповідачем-1 своїх зобов’язань за контрактом по сплаті телекомунікаційних послуг не породжує наслідку виникнення зобов’язання відповідача-2 по оплаті таких послуг.

Відповідач 1 – Національна телекомпанія України не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2010 р. у справі № 54\146-20/384 просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Київської філії відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач 1 наголошує на тому, що суд І інстанції дійшов невірних висновків, що зобов’язаною стороною за Державним контрактом №198-42 від 26.03.2007р. та замовником послуг є відповідач 1. Посилаючись на вимоги статті 13 Господарського кодексу України та статті 1 Закону України „Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” та положення п. 2, 4 та 9 Порядку використання у 2007р. коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, затвердж. Постановою КМУ № 413 від 7.03.2007р., наголошує на тому, що замовником послуг є саме відповідач 2 – Державний комітет телебачення та радіомовлення України.

- посилаючись на вимоги статті 239 Цивільного кодексу України та умови договору доручення № 167-08 від 12.03.2007р. та довіреності № 177\29\3-3 від 19.01.2007р. відповідач 1 наголошує на тому, що він діяв від імені та за рахунок відповідача 2.

- при цьому, апелянт посилаючись на вимоги ч. 2 статті 51 Бюджетного кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України, наголошує на тому, що відповідач 1 є неприбутковою телеорганізацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, видатки якої є видатками державного бюджету України та передбачаються в кошторисі, які затверджує відповідач 2. І відповідно здійснення відповідачем 1 наданих позивачем телекомунікаційних послуг, наданих позивачем згідно контракту, ставиться в залежність від плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Від відповідача 2 - Державного комітету телебачення та радіомовлення України надійшов відзив, у якому останній також заперечує щодо прийнятого 17.02.2010 р. рішення у даній справі та просить його скасувати а в позові відмовити повністю. При цьому, наголошує на тому, що Державний комітет телебачення та радіомовлення України свої зобов’язання за договором доручення та Державним контрактом №198-42 від 26.03.2007р. виконав, а зобов’язальною особою за Державним контрактом №198-42 від 26.03.2007р. є саме відповідач 1 - Національна телекомпанія України.

Позивач - Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Київської філії надав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 без задоволення. У запереченні позивач зауважує на тому, що сторонами за Державним контрактом №198-42 від 26.03.2007р. є саме позивач та відповідач 1, жодних посилань на інші договори, контракти, згаданий державний контракт не містить, посилання на відповідальність інших осіб – відсутнє. Також позивач наголошує на тому, за весь період дії державного контакту зауважень або заперечень за надані послуги від відповідача 1 не надходило, від наданих послуг останній не відмовлявся.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 17.05.2010р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом з щорічної відпустки судді Кондратової І.Д., яка входить до постійного складу даної колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 54\146-20\384 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р. відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 21.06.2010р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (відпусткою судді Кондратової І.Д., яка входить до постійного складу даної колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 54\146-20\384 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кропивна Л.В., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. відповідно до статті 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 13.07.2010р.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/8 від 12.07.2010р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом з щорічної відпустки судді Кондратової І.Д., яка входить до постійного складу даної колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 54\146-20\384 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

У судове засідання 13.07.2010р. з’явився представник позивача, який усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції. Представник відповідача 1 усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача 2 у судове засідання 13.07.2010р. не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, колегія суддів встановила наступне:

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.01.2007р. між Національною телекомпанією України (відповідач-1) та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (відповідач-2) укладено Державний контракт на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2007р., за умовами якого відповідач-2 розміщує, а відповідач-1 приймає державне замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм у 2007 р. загальним обсягом мовлення 5535,5 год. на рік.

В подальшому, 12.03.2007 р. між відповідачем-1, в якості повіреного, та відповідачем-2, в якості довірителя, укладено договір доручення №167-08 (далі –договір-доручення), відповідно до умов якого повірений зобов’язується від імені і за рахунок довірителя виконати такі юридичні дії, а саме: укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році.

Згідно з умовами п. 1.2. договору-доручення Державний комітет телебачення і радіомовлення України як Генеральний державний замовник з виробництва і розповсюдження телепрограм делегував Національній телекомпанії України свої повноваження в частині закупівлі для державних потреб послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм в межах компетенції, визначеної цим договором.

Відповідно до п.3.1. договору-доручення повірений зобов’язаний укласти державний контракт відповідно до вимог, що ставляться:

- найменування послуг: розповсюдження (трансляції) телепрограм;

- обсяг послуг: телемовлення обсягом –4008,3 години;

- строки надання послуг: з 1 січня 2007 року до 21 вересня 2007 року;

- вартість послуг: 23000000,00грн.;

- порядок розрахунків: щомісячно, згідно з надходженням коштів від довірителя.

Відповідно до п.3.2.2 договору-доручення повірений зобов’язаний виконати доручення відповідно до вказівок довірителя у строк до 21 вересня 2007 року, а у разі належного бюджетного фінансування зазначених послуг вартістю 31360683,00грн. з обсягом телемовлення 5535,5 годин виконати доручення у строк до 31 грудня 2007 року.

26.03.2007р. між Державним підприємством "Київський радіотелевізійний передавальний центр", в якості виконавця, та Національною телекомпанією України, в якості замовника (відповідач-1) укладено державний контракт №198-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік, відповідно до умов якого виконавець (позивач), за допомогою технічних засобів, зазначених в додатку № 1 до контракту, надає замовнику (відповідач-1), телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, а саме, забезпечує здійснення трансляції телепрограм, а відповідач зобов’язується оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому договором.

Згідно Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №751 від 20.07.2006р. “Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення” Державне підприємство “Київський радіотелевізійний передавальний центр” було реорганізовано шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Згідно п.2. зазначеного наказу правонаступником Державного підприємства “Київський радіотелевізійний передавальний центр” є Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.

У зв’язку з реорганізацією підприємств Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення з 01.04.2007р. всі права та обов’язки виконавця по контракту перейшли до Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, про що сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 06.04.2007р. до контракту.

Повноваження Київської філії представляти інтереси Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення передбачено п.4.1. Положення про Київську філію Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення із змінами від 30.03.2007р.

Згідно п. 1.1 Контракт укладений відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 226 “Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням”, “Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле - та радіопрограм”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 і постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 р. № 413 “Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.

Відповідно до умов п.2.1.3 Контракту позивач зобов’язався забезпечити здійснення трансляції телепрограм в повному обсязі до 21 вересня 2007р., а в разі належного фінансування до 31 грудня 2007р. на виконання п.4 Постанови Кабінету міністрів України від 07.03.2007р. №413 “Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.

Згідно п.3.1. ціна Контракту становить 751480,10грн. в тому числі ПДВ, що відповідає вартості 4008,3 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загального фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача-2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007 рік у сумі 751480,10грн., що відповідає 4008,3 годинам мовлення.

Відповідно до п. 3.2 Контракту у разі належного бюджетного фінансування ціна Контракту становить 1037801,10грн., в тому числі ПДВ, що відповідає вартості трансляції 5535,5 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною цього Контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідач-2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. у сумі 1037801,10грн., що відповідає 5535,5 годинам мовлення.

Додатком №1 до Державного контракту сторони визначили перелік технічних засобів позивача, задіяних для розповсюдження (трансляції) програм НТКУ та їх вартість в 2007р.

Оплата та порядок розрахунків за Контрактом №198-42 від 26.03.2007р. передбачені у п.п. 4.6, 4.7 Контракту, відповідно до яких оплата наданих послуг здійснюється відповідачем-1 за цінами Додатку №1 з урахуванням фактично відпрацьованого часу та фактично задіяних технічних засобів. Щомісячна оплата здійснюється відповідачем-1 протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Відповідач - 1 за умовами Контракту зобов’язався прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах викладених в Контракті.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги наголошує на тому, що на виконання умов Контракту ним було надано відповідачу-1 телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм у період з вересня по грудень 2007 року загалом на суму 346526,90грн., що підтверджується залученими актами за період з вересня 2007р. по грудень 2007р. та виставленими рахунками.

Однак, відповідач - 1 надані позивачем телекомунікаційні послуги згідно згаданих Актів у вказаний період не оплатив, що і слугувало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості в сумі 346526,90грн.

Відповідач-1 надав суду письмові пояснення по справі, з урахування Постанови Вищого господарського суду від 10.11.2009р. у справі №54/146, відповідно до яких зазначає, що Державним контрактом передбачено законне право замовника зменшити обсяг закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків –скоротити строк дії цього договору та зменшити його ціну. При цьому, застосування цих умов безпосередньо пов’язано лише з фактом неналежного бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб. Фактично контракт діяв до 21.09.2007р.

Відповідно до письмових пояснень відповідача-2, останній зазначає, що зобов’язаною особою за Державним контрактом є саме Національна телекомпанія України, а тому майнові вимоги, що випливають з його виконання, повинні заявлятись до Національної телекомпанії України.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне:

Відповідно до умов п.2.1.3 Контракту позивач зобов’язався забезпечити здійснення трансляції телепрограм в повному обсязі до 21 вересня 2007р., а в разі належного фінансування до 31 грудня 2007р. на виконання п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007р. №413 “Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.

Згідно п.3.1. ціна Контракту становить 751480,10грн. в тому числі ПДВ, що відповідає вартості 4008,3 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загального фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача-2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007 рік у сумі 751480,10грн., що відповідає 4008,3 годинам мовлення.

Відповідно до п. 3.2 Контракту у разі належного бюджетного фінансування ціна Контракту становить 1037801,10грн., в тому числі ПДВ, що відповідає вартості трансляції 5535,5 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною цього Контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідач-2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. у сумі 1037801,10грн., що відповідає 5535,5 годинам мовлення.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2. Контракт набуває чинності з дати його підписання сторонами, розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007р. і діє до 21.09.2007р. У разі належного бюджетного фінансування в обсягах, зазначених у п.3.2. Контракту, Контракт розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007р. і діє до 31.12.2007р.

З огляду на викладене, суд І інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що безпосередньо умовами Контракту сторони передбачили залежність строку дії цього контракту від належного або неналежного бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.

Пунктом 4.7.Контракту встановлює здійснення щомісячної оплати відповідачем-1 протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

І відповідно, здійснення оплати відповідачем-1 наданих позивачем телекомунікаційних послуг згідно Контракту ставиться в залежність від плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.10.2007 р. між відповідачем-2 та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору-доручення №167-08 від 12.03.2007р., у п. 1 якої визначено, що у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007р. сторони домовились зменшити ціну Контракту та п. 3.1 Договору –доручення викласти в редакції, відповідно до якої: обсяг послуг телемовлення - 3690,77 годин; строки надання послуг –з 1 січня 2007 року до 31 серпня 2007 року, вартість послуг - 20950000,00 грн., порядок розрахунків – щомісячно, згідно з надходженням коштів від довірителя (відповідача –2).

Згідно п.3 згаданої додаткової угоди відповідач-1 зобов’язався укласти з позивачем додаткову угоду про зміну ціни Державного контракту №198-42 від 26.03.2007 р. та відповідний додаток до зазначеного Державного контракту.

Передана позивачеві для підписання додаткова угода №2 від 02.10.2007р. до Державного контракту №198-42 від 26.03.2007р., відповідно до умов якої ціна контракту становить 691933,00грн. з ПДВ, що відповідає вартості трансляції 3690,77 годин мовлення, останнім підписана не була, письмова відмова – відповідачу 1 надіслана не була.

За наведених обставин виник спор у даній справі щодо питання про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 вартості наданих у вересні - грудні 2007 року позивачем телекомунікаційних послуг з розповсюдження (трансляції) вироблених для державних потреб телепрограм відповідно до Державного контракту №198-42 від 26.03.2007р.

У пункті 6 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 (надалі –Положення), зазначено, що вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік. Згідно пункту 11 Положення встановлено, що фінансування державного замовлення здійснюється через генерального державного замовника та державних замовників за рахунок коштів державного бюджету.

Суд І інстанції встановив, що фактично позивач та відповідач-1 не досягли згоди щодо внесення відповідних змін до Контракту, зокрема зменшення бюджетного фінансування, а заінтересована сторона (відповідач-1) не передала спір про внесення змін до Державного контракту №198-42 від 26.03.2007 р. на вирішення суду у відповідності до ст.188 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного на момент укладання Державного контракту) істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Зазначені істотні умови договору про державну закупівлю містять інші законодавчі акти, які регулюють відповідні питання після втрати чинності названого закону.

Отже, Державним контрактом передбачено законне право замовника зменшити обсяг закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків - скоротити строк дії цього договору (до 21.09.2007) та зменшити його ціну. При цьому, застосування цих умов безпосередньо пов'язано лише з фактом неналежного бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.

Як було встановлено судом І інстанції та вбачається з матеріалів справи, видатки з державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році надходили не в повному обсязі. Про наведене свідчать обставини, пов'язані з укладанням відповідачем-2 (Держкомтелерадіо України) та відповідачем-1 (Національною телекомпанією України) додаткової угоди №1 від 02.10.2007 р. до Договору доручення №167-08 від 12.03.2007 р., а також поданий відповідачем-1 в судовому засіданні Звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 2007 р. (копія знаходиться в матеріалах справи). Зокрема, дані, зазначені у названому звіті підтверджують, що видатки з державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році були затверджені на рік у сумі 20 950 000,00 грн., надійшло коштів за звітний період – 20943 581,01 грн. та стільки ж становили фактичні видатки.

Відповідно до Плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. Національної телекомпанії України за бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році”, який наданий відповідачем-2, було затверджено кошторис асигнувань на суму 23000000грн., фактично профінансовано – 20950 000,00грн. (з них повернуто до Державного бюджету у 2007році –6418,99грн.). Таким чином, надходження коштів за звітний період склало 20943581,01грн.

Відповідач-1 наголошуючи на тому, що у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на виконання умов Додаткової угоди № 1 до Договору-доручення №167-08 від 12.03.2007р. скерував позивачеві для підписання Додаткову угоду №2 від 02.10.2007 р. до Державного контракту №198-42 від 26.03.2007р. про зменшення вартості послуг за Державним контрактом, не надав доказів на підтвердження цієї обставини. Позивач заперечував проти факту отримання від відповідача повідомлень про недофінансування та додаткової угоди для підписання.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно п. 2.2.1 Державного контракту Замовник (відповідач-1) був зобов’язаний виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за завітним місяця для складання Актів здавання –приймання послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями.

При цьому, сторони погодили (п. 4.2) Державного контракту, що виконавець (позивач) щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником (відповідачем - 1) розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику.

А згідно п.4.7. Контракту щомісячна оплата здійснюється замовником (відповідачем - 1) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця послуг (позивача) в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Судом І інстанції встановлено, що фактично відповідачем-1 за період вересень - грудень 2007р. розподіл фактичних обсягів послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями, не надавався у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007р. Таким чином, у позивача відповідно до п. 4.2 Державного контракту були відсутні підстави для складання Актів виконання за надані послуги і зведень на оплату за підсумками роботи Технічних засобів, а відповідно, відсутні і підстави для надання відповідачу-1 у період з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. телекомунікаційних послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що надання позивачем відповідачу-1 телекомунікаційних послуг з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. включно було здійснено позивачем з порушенням п.п. 2.2.1, 4.2 Державного контракту, а отже на власний розсуд і ризик останнього.

При цьому, слід зауважити наступне: матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача-1, щодо надання останнім інформації про наявність бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р. на період з 21.09.2007р. по 31.12.2007р., з метою уникнення настання негативних наслідків у вигляді неотриманого прибутку за надані телекомунікаційні послуги. Нездійснення відповідачем-1 повідомлення позивача про недофінансування та не підписання сторонами додаткової угоди до Державного контракту, не є підставою для стягнення з відповідача-1 коштів понад загальну вартість замовлених за Державним контрактом послуг (з урахуванням того, що такий обсяг послуг визначається у Контракті “належним” або “неналежним” фінансуванням. При цьому докази “належного” фінансування у матеріалах справи відсутні).

Оскільки умовами п.п. 7.1, 7.2. Контракту встановлено дію контракту на правовідносини між сторонами до 21.09.2007р., а лише у разі належного бюджетного фінансування - до 31.12.2007р., а також приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази зменшення бюджетного фінансування, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду І інстанції, що Державний контракт №198-42 від 26.03.2007р. припинив свою дію на правовідносини між позивачем та відповідачем-1 –21.09.2007р.

Однак, за умови встановлення того факту, що на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем-1 не сплачено борг, який виник у межах дії Державного контракту (до 21.09.2007р.) у розмірі 60 235,45грн. (ціна Контракту згідно з п. 3.1 договору 751480,10грн. з ПДВ –691 244,65грн. фактично перерахованих коштів відповідачем-1 на виконання умов Державного контракту згідно довідки позивача = 60235,45грн. заборгованості), позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості в сумі 346526,90грн. за надані телекомунікаційні послуги підлягають задоволенню частково, в межах строку дії Державного контракту (до 21.09.2007р.) у розмірі 60235,45грн. В іншій частині, відсутні правові підстави для задоволення позову, пред’явленого позивачем до відповідача-1.

Апеляційна інстанція, визнає правильним висновок суду І інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, пред’явлених до відповідача 2 та вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що зобов’язаною стороною за Державним контрактом №198-42 від 26.03.2007р. та замовником послуг є відповідач 2 з огляду на наступне:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст Державного контракту №198-42 від 26.03.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, та умови згаданого контракту, яким обов’язок замовлення, прийняття та оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги покладено саме на відповідача-1, зважаючи на ті обставини, що відповідач-2 не є стороною цього контракту, не виступає в якості третьої особи чи гаранту, а відтак, невиконання відповідачем-1 своїх зобов’язань за контрактом по сплаті телекомунікаційних послуг не породжує наслідку виникнення зобов’язання відповідача-2 по оплаті таких послуг, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду І інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 2.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі №54\146-20\384 - без змін.

3.          Справу №54\146-20\384 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.07.10 (відправлено)