Постанова № 12015870, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 50/758

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Дорошко Олександр Віталійович – адвокат.

від відповідача: Келембет Михайло Валерійович – юрист, Крихальов Андрій

Анатолійович – юрист.

від третьої особи: Мальцева Тетяна Миколаївна – юрист.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету статистики України

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2010

у справі № 50/758 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас"

до                                                   Державного комітету статистики України

третя особа           Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про                                                   стягнення 610283,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду від 12.02.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас" до           Державного комітету статистики України про стягнення 610283,00 грн.задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить рішення суду ск4асувати, у позові відмовити посилаючись на його необґрунтованість.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що позивач пропустив строк позовної давності на відшкодування витрат пов’язаних з відшкодуванням поліпшень орендованого майна.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегією встановлено наступне.

20.08.2001 між товариством з обмеженою відповідальністю "Томас" (далі позивач, орендар за договором) та Державним комітетом статистики України(далі відповідач, орендодавець за договором) був укладений договір №6-ор/2001 оренди нерухомого майна(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивачу було надано у платне користування нежиле приміщення площею 795,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4, яке знаходилося на балансі відповідача.

Згідно з п. 9.1. договору його укладено строком на 3 роки, а саме з 20.08.2001 до 31.12.2004.

Додатковою угодою до договору від 02.01.2003 сторонами було викладено п. 9.1. договору в такій редакції: «цей договір діє з 20.08.2001 по 31.12.2004 включно». Тобто, загальний строк договору становив 3 роки 4 місяці 11 днів.

Відповідно до п. 9.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором.

За відсутності заяв сторін щодо припинення або зміни умов договору, дію даного договору, у відповідності з вимогами п. 9.5. договору та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», було продовжено до 11.05.2008 .

Відповідно до п. 4.4. договору орендар був зобов'язаний своєчасно здійснювати поточний, капітальний та інші види ремонтів орендованого нежитлового приміщення з дозволу орендодавця.

Відповідно до п. 5.3. договору оренди орендар має право з дозволу орендодавця проводити реконструкцію і технічне переустаткування орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому проектна документація на проведення означених робіт підлягає погодженню з орендодавцем.

За рішенням господарського суду м. Києва у справі №40/240 від 22.12.2008, яке набрало законної сили 08.04.2009, підтвердженого рішеннями вищестоящих судів України договір оренди №6-ор/2001 припинив свою дію. За цим же рішенням суду позивач був виселений з орендованого приміщення та зобов’язаний передати дане приміщення відповідачу.

Постановою державного виконавця від 30.10.2009 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 40/240 від 05.10.2009 встановлено, що згідно акту державного виконавця від 29.10.2009 боржником(ТОВ «Томас») рішення суду(у справі № 40/240) виконано в добровільному порядку. Тобто, ТОВ «Томас»добровільно виселилося з орендованого приміщення та передало дане приміщення Державному комітету статистики України.

Діючи згідно з вищезазначеними умовами договору позивач листом №2 від 30.01.2003 звернувся до відповідача для отримання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт в орендованому приміщенні за власні кошти та 10.02.2003 листом № 18/03-2-115 отримав від орендодавця письмовий дозвіл на проведення за власний рахунок ремонтно-будівельних робіт на суму 636 982,00 грн.(лист-дозвіл в матеріалах справи).

Отримавши дозвіл відповідача, позивач здійснив в орендованому приміщенні ремонтно-будівельні роботи за власні кошти на загальну суму 610 283,00 грн.

У висновку спеціаліста №13-10/92-09 від 02.11.2009 Державного підприємства „Київська обласна багатопрофільна лабораторія НДЕКЦ"(в матеріалах справи) зазначено, що в иконані ремонтно-будівельні роботи в орендованому приміщенні по вул. Еспланадній, 4 в м. Києві відповідають затвердженому кошторису і складають - 610 283,00 грн. (шістсот десять тисяч двісті вісімдесят три гривні 00 копійок).

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 610 283,00 грн. вартості невід’ємних поліпшень, зроблених ним під час оренди приміщення площею 795,60 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Еспланадна 4.

Рішенням Господарського суду від 12.02.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас" до Державного комітету статистики України про стягнення 610283,00грн.задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що орендоване приміщення було повернуто позивачу у поліпшеному вигляді, позивач з дозволу відповідача здійснив ремонт приміщення на суму 610283,00грн., суд в обґрунтування своєї позиції посилався на ст.27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” посиланням на п.п.1, 3 ст. 778 ЦК України. Крім того, місцевим судом зазначено, що у позивача право звернення до суду з позовом виникло з 08.04.2009, з моменту вступу рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 в законну силу.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, статтею 786 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. При цьому перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Колегією встановлено, що між сторонами вже розглядався спір на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 6-р/2001 від 20.08.2001. У рішенні Господарського суду № 40/240 від 22.12.2008 встановлено, що вказаний договір припинився 01.01.2008, у зв'язку з чим орендаря (ТОВ «Томас») було виселено з займаного приміщення. (Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 рішення Господарського суду міста Києва по справі №40/240 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 13.07.2009 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду. Усіма наведеними судовими інстанціями було прямо встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення № 6-р/2001 від 20.08.2001 припинився 01.01.2008 .

Відповідно до ч.2ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рамках справи 37/723, за позовом Держкомстату до ТОВ «Томас» про стягнення неустойки за затримку в поверненні орендованого приміщення господарський суд м. Києва рішенням від 02.12.2009 та Київський апеляційний господарський суд постановою від 10.02.2010 підтвердили факт припинення договору оренди 01.01.2008 .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, договір оренди нежитлового приміщення № 6-р/2001 від 20.08.2001 р. припинився лише 08.04.2009 р. - коли набрало законної сили рішення господарського суду м. Києва по справі № 40/240. Колегія відмічає, що даним рішенням суд не розривав договір оренди, а зобов'язував орендаря звільнити приміщення на підставі того, що договір оренди вже припинився сам по собі - внаслідок спливу строку його дії (31.07.2007) та небажання однієї із сторін його продовжувати.

Колегія відмічає, що що виставлення рахунків на оплату за користування приміщенням не можна розцінювати як згоду відповідача на продовження договору, оскільки позивач зобов’язаний сплачувати кошти за фактичне користування майном. Здійснення таких платежів не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився.

Крім того, рахунки виставлялись та сплачувались навіть після прийняття рішення господарським судом м. Києва про виселення орендаря та навіть після набрання цим рішенням законної сили.

Отже, договір оренди нежитлового приміщення № 6-р/2001 від 20.08.2001 р. припинився 01.01.2008 р., а тому строк позовної давності за вимогою ТОВ «Томас» про відшкодування витрат на поліпшення приміщення закінчився 01.01.2009 р. (ст.789 ЦК України), тобто значно раніше, ніж позивачем була подана позовна заява до господарського суду (17.11.2009).

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи, що відповідач заявляв про застосування судом позовної давності (а.с.25 Т.2), а також те, що договір оренди нежитловного приміщення №6-р/2001 від 20.08.2001 припинив свою дію 01.01.2008, а позивач звернувся до Господарського суду з позовом 17.11.2009, тобто з пропуском річного строку позовної давності з урахуванням положень ст. 786 ЦК України та ч.4ст.267 ЦК України, колегія суддів вважає, що у позові ТОВ „Томас” до Державного комітету статистики про стягнення 610283,00 грн. слід відмовити.

За таких обставин, враховуючи положення пунктів 1, 2 ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2010 по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин справи, з прийняттям нового рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладається, зокрема, при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції на позивача. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції судові витрати також підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного комітету статистики України задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 по справі №50/758 скасувати.

3.Прийняти у справі №50/758 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас" відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас" (юридична адреса: вул. Струтинського, 8, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30057192) на користь Державного комітету статистики України (поштова адреса: вул. Шота Руставеллі, 3, м. Київ, 01023, код ЄДРПОУ 00013633) 3051(три тисячі п’ятдесят одну ) грн. 42 коп. витрат за подання апеляційної скарги.Видати наказ.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 50/758 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді