Постанова № 12015862, 06.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010                                                                                           № 18/140

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Проскуріна Т.В. – директор, Мордхілевич В.Л.- представник, дов. № 05/05 від 05.05.2010;

від відповідачів - 1. Матвеєва В.П.- представник, дов. № Д07/2010/01/04-2 від 04.01.2010;

2. Фрідман О.О.- представник, дов. № 225-КР-269 від 17.03.2010;

3. не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

4. Каплуненко С.В.- представник, дов. № 296 від 16.11.2009;

5. Валіуліна М.М.- представник, дов. № 2 від 25.06.2010;

від третіх осіб - 1. не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

3. Нечипорчук Н.О.- представник, дов. № 042/1/7 9937 від 08.12.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2009

у справі № 18/140 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Масандра-Київ"

до                                                   Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

                                                  Київської міської ради

                                                  Київської міської державної адміністрації,

                                                  Комунального підприємства "Поділ-житло",

                                                  Комунального підприємства "Центральне"

треті особи           Комунальне підприємство "Управління житлового господарства у Подільському районі міста Києва",

          Головне управління державного казначейства України в місті Києві,

          Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   відшкодування майнової шкоди та збитків у розмірі 7477183,55 грн.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 № 01-23/1/6, від 29.06.2010 № 01-23/1/4, від 05.07.2010 № 01-23/1/8 склад колегії суддів змінювався.

          Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 18/140 продовжено на один місяць.

          На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 11.05.2010, 25.05.2010, 01.06.2010, 15.06.2010, 29.06.2010 розгляд апеляційної скарги відкладався на 25.05.2010, 01.06.2010, 15.06.2010, 29.06.2010, 06.07.2010, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 у справі № 18/140 позов задоволено повністю за рахунок першого відповідача; з першого відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки у розмірі 7 689 377,50 грн. 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні позовних вимог до другого відповідача відмовлено повністю.

          Рішення мотивовано тим, що обставина залиття гарячою водою підвального приміщення у будинку № 19/21 по вул. Набережно – Хрещатицька підтверджується актом обстеження місця надзвичайної події № 33 від 25.10.2006 Управління з питань надзвичайних ситуацій Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, крім цього, про причини події також зазначено у листі Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" від 07.12.2006 № Д07/8295; на час залиття підвального приміщення був чинним договір № 210071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2009, проте енергопостачальною компанією не надані додатки №№ 3 і 4 до договору, в яких визначено розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін (п.2.2.1 договору); із врахуванням рішень Київської міської ради № 210/712 від 28.12.1999 (п.2, додаток № 4), розпорядження Київської міської державної адміністрації № 471 від 03.04.2000 (п.п. 1.2. 1.3 п.1), рішення № 67 колегії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2006, - саме перший відповідач зобов’язаний утримувати ділянку теплової мережі, яка прокладена до житлових будинків на вул. Волоській, 2/19, 2/19-в та вул. Іллінській, 16 і 18, у належному технічному стані; внаслідок неналежного утримання першим відповідачем вказаної ділянки теплової мережі сталося наповнення гарячою водою підвальної частини житлового будинку № 2/19-в по вул. Волоській, що призвело до спричинення майнової шкоди позивачеві; згідно з висновком № 665/666 судової будівельно-технічної експертизи від 19.12.2008 розмір матеріального збитку, визначений як вартість відновлювальних робіт внаслідок залиття опоряджувальних покриттів, завданого позивачу, внаслідок залиття підвального приміщення, складає 208 111,00 грн.; на підставі висновку № 17/71 судово-товарознавчої експертизи від 21.12.2008 загальний розмір матеріального збитку у вигляді прямого збитку, завданого позивачу, внаслідок залиття підвального приміщення, через пошкодження його рухомого майна, може складати 2 499 578,38 грн.; на підставі висновку № 10710 судово-економічної експертизи від 31.10.2008 розмір матеріального збитку у вигляді втраченої вигоди (неодержаного прибутку), завданого позивачу внаслідок залиття підвального приміщення, складає 4 934 724,57 грн.

          В апеляційній скарзі перший відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 у справі № 18/140 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до першого відповідача відмовити повністю.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку скаржника, оскаржуване рішення суперечить ст. 129 Конституції України та ст. 1166 ЦК України.

          Скаржник стверджує, що пошкоджена мережа ані на момент аварії, ані після аварії в управлінні та відповідно на балансі першого відповідача не перебувала, тому обслуговування та утримання в належному стані пошкодженої тепломережі не є обов’язком АК "Київенерго" і остання не може нести відповідальність за завдану позивачу шкоду та те, що зобов’язання утримувати спірну тепломережу у належному стані законом покладається на власника та балансоутримувача, що безпідставно не прийнято судом до уваги при ухваленні оскаржуваного рішення та не спростовано ним.

          Скаржник наголошує на тому, що судом не враховано, що залиття підвального приміщення стало можливим через порушення балансоутримувачем будинку на вул. Волоській, 2/19-В спільно з позивачем п.4.1.10 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, а саме, неналежне утримання мереж та непроведення робіт з гідроізоляції підвальних приміщень і герметизації уведень інженерних комунікацій, оскільки у матеріалах справи є лист Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.01.2006 № 5518-09, в якому зазначено, що залиття підвального приміщення сталось внаслідок невиконання позивачем ремонтних робіт з гідроізоляції приміщення. Отже, у заподіянні шкоди та збитків є також і безпосередня вина позивача.

          У наданих скаржником у судовому засіданні 25.05.2010 додаткових поясненнях, останній посилається на те, що в результаті огляду персоналом АК "Київенерго" ділянки прокладення теплових мереж та підвальних приміщень житлових будинків на вул. Волоській, 2/19 та 2/19-В було виявлено та зафіксовано, що вода з пошкодженої мережі через відсутність гідроізоляції потрапила до підвальної частини сусіднього будинку на вул. Волоській, 2/19-В, а потім через зазори і відсутність герметизації в місцях пошкодження трубопроводів, по канальній прокладці, яка не була демонтована власником після відключення від центрального опалення, потрапила до підвалу позивача; про відсутність герметизації та незадовільний стан інженерних вводів свідчать зроблені персоналом Київенерго фотознімки за вказаними адресами; за даними Київенерго станом на 15.11.2006 вже після аварії позивач виконав герметизацію і забетонував ввід інженерних мереж.

          На думку скаржника, звіти, проведені ТОВ "Центр правової допомоги "Правозахист", на підставі яких зроблено висновок експертів судово-економічної експертизи та судово-товарознавчої експертизи, в частині кількості та переліку пошкодженого товару, не підтверджують реальний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди. Скаржник не погоджується із висновком зазначеного звіту про оцінку розміру матеріального збитку, що оцінювана партія товару – вино, горілчані та коньячні вироби, які знаходились в підвальному приміщенні на момент виникнення аварії і залиття, через дефекти зовнішнього вигляду не відповідають вимогам діючих стандартів та не придатні для подальшого використання за прямим призначенням, оскільки загально відомим є факт, що ці продукти харчової промисловості призначені для вживання, і наявність лише дефектів зовнішнього вигляду пляшок, в яких вони містяться, не позбавляє їх харчових властивостей та не перешкоджає вживанню зазначених напоїв, а також не наведено причин, чому зазначені дефекти зовнішнього виду не можуть бути усунені.

          Скаржник посилається на наведення оцінювачем у звіті загального, не конкретного і поверхневого опису пошкодженого майна, що не дає чіткого уявлення та точної інформації про ступінь та характер товарного виду кожної окремої одиниці товару (с.20 розд. VIII звіту) та зазначення в експертному висновку оцінювачем, що при підготуванні даного звіту експерт не проводив лабораторних аналізів щодо показників якості оцінюваного товару та не несе відповідальності за ті показники якості, які неможливо визначити неозброєним оком при звичайному огляді.

          На думку заявника, оскільки призначені у справі судові експертизи при встановленні розміру матеріальної шкоди проводились на підставі оціночних висновків ТОВ "Центр правової допомоги "Правозахист" без проведення експертом безпосереднього дослідження пошкодженого товару, то є підстави сумніватися в об’єктивності зроблених висновків про наявність саме тієї шкоди і саме у тому розмірі, що було встановлено ТОВ "Центр правової допомоги "Правозахист".

          У додаткових поясненнях від 29.06.2010 скаржник посилається на відсутність у матеріалах справи ліцензії на торгівлю алкогольними виробами; ненадання позивачем доказів підстав використання підвалу та розміщення товару, доказів проведення робіт із захисту підвальних приміщень після демонтажу труб та приведення його у належний технічний стан, необхідний для надійного зберігання вин.

          Позивач у письмових відзиві на апеляційну скаргу, запереченнях на додаткові пояснення до апеляційної скарги, заперечуючи доводи скаржника та другого відповідача, посилається, зокрема, на наступні обставини.

          Позивач стверджує, що власником теплоносія у гарячій воді, згідно з листом № 5518-09 від 10.01.2006 Подільської районної у м. Києві Державної адміністрації, є перший відповідач; останнім в 2005р. виконано перепланування нежитлових приміщень, в тому числі і підвальних, з виконанням горизонтальної гідроізоляції підвалу і заміною керамічної плитки на підлозі, про що свідчить розпорядження Подільської районної державної адміністрації № 526 від 13.06.2005 та акт державної комісії про прийняття в експлуатацію приміщень після перепланувань та переобладнання; також підрозділом АЕК "Київенерго" "Енергозбут Київенерго" спільно з позивачем проведено обстеження на предмет теплопостачання будинку позивача, зауважень не виявлено, про що свідчить акт обстеження № 304/702 від 04.04.2007; у висновку № 665/666 від 19.12.2008 експертизою підтверджено факт виконання позивачем вертикальної і горизонтальної гідроізоляції, яка була прийнята в експлуатацію в 1997р.

                    Згідно із актом державної технічної комісії від 18.08.1997 роботи, виконані на фасадах будинку та кільцевий дренаж, прийняті до введення в експлуатацію.

          Позивач зазначає, що пункт 4 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначив виробником/виконавцем теплопостачання у м. Києві акціонерну компанію "Київенерго", також посилається на положення ч.3 ст. 16, ч.2 ст. 21, п.п. 1, 2, ч.2 ст. 21 згаданого Закону та вказує на те, що наслідки аварії усунуті підрозділами АК "Київенерго".

          Згідно зі змістом листа АЕК "Київенерго" № ДО7/8295 від 07.12.2006 норма Правил технічної експлуатації теплопостачальних установок та теплових мереж не була виконана.

          У спосіб, встановлений відповідно до положень п.9 ч.1 ст. 26, розд. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, визначення точки розподілу не вимагає розмежування балансової відповідальності сторін в договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді.

                    Позивач стверджує, що не створював перешкод для виконання експертом своїх обов’язків.

          Посилаючись на п.18 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854, позивач вказує на вимоги до температури, при якій зберігаються алкогольні напої, те що теплоносій у гарячій воді має температуру 65 град. – 70град., різна температура, велика кількість теплоносія, вплив високої температури, утворення пари, конденсату, високої вологості негативно вплинули на кожну одиницю товару, стан етикеток, кольєреток, картонних коробок, порушив цілісність гідроізоляції стелі та стін.

          Позивач стверджує, що відмовившись надіслати свого представника, перший відповідач погодився на дії експерта ТОВ "Правозахист"; у останнього відсутні лабораторія та ліцензія на визначення придатності алкогольних напоїв, а є наявною ліцензія на проведення утилізації (знищення) неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів у ТОВ "Хімекс", якому згідно із Законом України № 762-1У від 15.05.2003, на підставі угоди між позивачем та ТОВ "Хімекс" були доставлені непридатні для реалізації алкогольні напої для подальшого знищення.

          Згідно із п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 508 від 19.04.2004 тара і скляний посуд, де містилась утилізована або знищена продукція, оприбутковуються підприємствами.

          У письмових пояснення та додаткових поясненнях четвертий відповідач повідомляє, що ділянка теплової мережі, яка прокладена від житлового будинку № 2/19В на вул. Волоській у напрямку житлового будинку № 16-18 на вул. Іллінській, ні на момент аварії, ні після аварії не знаходився на балансі ЖЕК-701 Комунального підприємства "Поділ-житло"; розмежування меж балансової належності до договору № 210071 від 01.03.2005 не було погоджено, що підтверджується листом від 01.02.2006 № 45, в якому ЖЕК-701 КП "Поділ-житло" зобов’язується дооформити додатки №3 і №4 до групового договору № 210071 в зв’язку з тим, що не погоджені акти розмежування меж балансової належності тепломереж та відповідальності сторін і схеми межі поділу теплових мереж з РТМ-3 та УТРМ-3; виходячи із того, що договір № 210071 від 01.03.2005 не був приведений у відповідність з чинним законодавством, можна зробити висновок, що цей договір втратив чинність 01.01.2006.

          Також четвертий відповідач вказує на те, що відповідно до п.2.3.5 договору № 210071 від 01.03.2005 саме перший відповідач отримує кошти за поставлену теплову енергію а ЖЕК-701 "Поділ-житло", в свою чергу, як виконавець комунальних послуг, отримує 4 відсотки за нарахування, збір та облік платежів.

          У письмовому поясненні від 06.05.2010 Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві вказано, що у даному випадку матеріальна шкода, у разі її наявності, повинна відшкодовуватись в загальному порядку. передбаченому ч.1 ст. 1166 ЦК України.

          Розглянувши апеляційну скаргу, додаткові пояснення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, першого, другого, четвертого, п’ятого відповідачів, третьої особи, враховуючи доводи відзиву, письмових пояснень, заперечень, міркувань сторін, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем до господарського суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача 7 421 610,55 грн. майнової шкоди, 29 955.00 грн. збитків та судові витрати, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2, 26, 48, 54 Закону України "Про власність", ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

          У порядку ст. 22 ГПК України 09.10.2009 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідачів загальну суму збитків, заподіяних шкодою, у розмірі 7 689 377,50 грн. та судові витрати.

          Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням позивача є м. Київ, вул. Волоська /Борисоглібська/ Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (а.с. 30.1т.).

          До матеріалів справи позивачем надано свідоцтва про право власності від 26.04.2006, згідно із яким нежитлові приміщення з № 1 по № 28, № 17а загальною площею 532,50 кв.м, які розташовані в м. Києві по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька № 2/21/19 (літера Е), належать позивачу на праві приватної власності (а.с. 3, 2т.).

          Однак, оскільки у наданому позивачем документі, а саме в акті документальної ревізії позивача від 13.03.2009 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (а.18) вказано, що згідно із договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.08.2006 позивач продав, а Проскуріна Т.В. купила нежитлові приміщення з № 1 по № 28 № 17а (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 2) загальною площею 532,50 кв.м., які розташовані в м. Києві на вулиці Волоська /Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера "Е", то ухвалою апеляційного господарського суду від 15.06.2010 витребувано від позивача, зокрема, документи, підтверджуючі право зайняття згаданого приміщення.

          Згідно із наданим позивачем договором оренди нежитлового приміщення від 19.06.2006, цей договір укладений між Проскуріною Тетяною Василівною - наймодавцем та позивачем – наймачем, про оренду приміщень загальною площею 532,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Волоська/ Борисоглібська /Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера "Е".

          Відповідно до п.п. 1.2 п.1, п.п. 3.2, 3.3, 3.4 п.3, п.п.4.1 п.4 договору оренди від 19.06.2006, термін орендного користування за цим договором визначається з 19.06.2006 та безстроково; на позивача покладається обов’язок утримання приміщення, проведення поточного та капітального ремонтів, ліквідація наслідків аварій та пошкоджень за власний рахунок; за орендне користування передбачена плата 0 грн. за кв.м за рік.

          Акт приймання – передачі зазначених нежитлових приміщень сторонами складено 19.06.2006.                    

                    Згідно із актом № 33 обстеження місця надзвичайної події Управління з питань надзвичайних ситуацій Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, складеним 25.10.2006 о 2 год. 30 хв., в ході обстеження місця надзвичайної події в житловому будинку по вул. Волоській 2/19 та будинку по вул. Волоська/Борисоглібська/Н.Хрещатинська 2/21/19є, в результаті обстеження виявлено, що в результаті пориву тепломережі, гарячою водою залито підвальні приміщення будинків № 2/19 по вул. Волоській та будинок по вул. Волоська/ Борисоглібська/Н.Хрещатицька 2/21/10є на глибину від 50 кв.м. до 1 метра; прийняті заходи: будівлі знеструмлені, відключено ГВП і ХВП, силами ТРМ – 3 та управління з питань надзвичайних ситуацій вжиті заходи по відкачуванню води, задіяно 3 мотопомпи, електростанція, теплообігрівач; станом на 12-00 – 20.10.2006 воду відкачано; "Київенерго" проводить розслідування причин аварії.

          Листом від 07.12.2006 № ДО7/8295 Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" повідомила позивачу, що причиною залиття підвального приміщення будинку № 19/21 на вул. Набережно-Хрещатицькій стало пошкодження теплової мережі теплоносія від житлового будинку № 2/19в на вул. Волоській у напрямку житлового будинку № 16-18 на вул. Іллінській та внаслідок наповнення водою підвальної частини житлового будинку № 2/19в на вул. Волоській; зазначена теплова траса перебуває на балансі ЖЕК-701 КП "Поділ-житло"; залиття підвального приміщення ТОВ "Масандра-Київ" сталося в ніч з 24 на 25.10.2006 через існуючий канал відключеної мережі теплоносія від житлового будинку № 2/19в на вул. Волоській до будинку № 19/21 на вул. Набережно-Хрещатицькій.

          Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією листом від 10.01.2007 № 5518-09 на адресу Київської міської державної адміністрації та позивача, повідомлено, що теплова мережа від житлового будинку № 2/19 на вул. Волоській у напрямку житлового будинку № 16-18 на вул. Іллінській не знаходиться на балансі ЖЕК – 701 Комунального підприємства "Поділ-житло"; дана теплова траса безгосподарча; залиття підвального приміщення за адресою вул. Набережно-Хрещатицька № 19/21 сталося внаслідок невиконання власником магазину ремонтних робіт з гідроізоляції приміщення.

          Згідно зі звітом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правозахист" (далі – ТОВ "Правозахист"), сертифікат № 3848/05 суб’єкта оціночної діяльності, виданий 06.07.2005 Фондом державного майна України, (а.с. 142, 168, 1т.), дата оцінки: 31.10.2006, дата складання звіту: листопад – грудень 2006р., на думку експерта, справедливий розмір матеріального збитку для підвального приміщення загальною площею 241,8 кв.м, що належить ТОВ "Масандра-Київ", яке пошкоджено внаслідок аварії теплової мережі опалення в будинку поряд і залиття, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, буд. 2/21/19, літ. "Е" дорівнює 102 315,00 грн., дана сума не включає дохід, який міг би бути отриманий ТОВ "Мансарда-Київ" за період проведення відновлювальних робіт приміщення.

          Також відповідно до звіту ТОВ "Правозахист", за результатами оцінки товару, а саме: вино, горілчані та коньячні вироби, що знаходились в підвальному приміщенні на момент виникнення аварії і залиття, дата оцінки: 31.10.2006, дата складання звіту: жовтень – листопад 2006р., оцінювана партія товару – вино, горілчані та коньячні вироби із-за дефектів зовнішнього вигляду не відповідають вимогам діючих відповідних стандартів і не придатні до подальшого використання за прямим призначенням; розмір матеріального збитку станом на 31.10.2006 складає: 7 295 757,00 грн.

          За результатами оцінки майна, а саме: рухомі речі та обладнання, що пошкоджені внаслідок виникнення аварії і залиття, згідно зі звітом ТОВ "Правозахист", складеним 15.12.2006, оцінка за станом 31.10.2006, на думку експерта, справедливий розмір матеріального збитку, нанесеного рухомим речам та обладнанню, що належить ТОВ "Масандра-Київ", які пошкоджені внаслідок аварії теплової мережі опалення в будинку поряд із залиттям, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, буд. 2/21/19, складає: 23 538,55 грн.

          Відповідно до висновку № 1771 судово-товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1771, складеного 21.10.2008, загальний розмір матеріального збитку у вигляді прямого збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Масандра-Київ", внаслідок залиття підвального приміщення будинку № 19/21 по вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва, через пошкодження його рухомого майна, може складати 2 499 578,28 грн.; встановлений розмір дійсний при умові доведення наявності виробів, що не надані для огляду та не представлені документи по їх знищенню на час залиття у затопленому приміщенні та повної втрати споживчих властивостей цих виробів; дослідження по кожному найменуванню виробів викладено у таблицях №№ 1-4 додатку до висновку.

          Згідно із висновком № 10710 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеним 31.10.2008, розмір матеріального збитку у вигляді втраченої вигоди (неодержаного прибутку), завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Масандра-Київ" внаслідок залиття підвального приміщення будинку № 19/21 по вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва, складає 4 934 724,57 грн.

          Відповідно до висновку № 665/666 судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 19.12.2008, причиною залиття підвального приміщення будинку № 19/21 по вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва стало пошкодження теплової мережі теплоносія від житлового будинку № 2/19в на вул. Волоській у напрямку житлового будинку № 16-18 на вул. Іллінській та внаслідок наповнення водою підвальної частини житлового будинку № 2/19в на вул. Волоській; за результатами візуального обстеження, яке проводилось 02.09.2008, встановити причини залиття підвального приміщення будинку № 19/21 по вул. Набережно-Хрещатицькій, що відбулося в 2006р., не вбачається можливим; розмір матеріального збитку, визначений як вартість відновлювальних робіт внаслідок залиття опоряджувальних покриттів, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Масандра-Київ", внаслідок залиття підвального приміщення будинку № 19/21 по вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва, складає 208 111,00 грн.

          Позивачем за проведення судових експертиз сплачено за платіжними дорученнями: від 24.03.2008 № 82 суму 10 000,00 грн., від 01.08.2008 № 221 – 4 008,60 грн., від 29.10.2008 № 29 – 3 000,00 грн.

          Статтею 54, чинного на час згаданої події та подання позову Закону України "Про власність" від 07.02.1991 № 697-ХІІ встановлено, що у разі технологічних та екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість здійснення власником його прав щодо володіння, користування і розпорядження майном, йому відшкодовується у порядку, встановленому законодавством України, вартість майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону, або передається у власність інше рівноцінне майно.

          Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Згідно з п. "а" п.п. 1, п. "б" пп. 2 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, в редакції, станом на 24.10.2006, до повноважень виконавчих органів міських рад віднесено, зокрема, управління об’єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; делеговані повноваження – здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, за технічним станом, використанням та утриманням інших об’єктів нерухомого майна усіх форм власності.

          Київською міською радою прийнято рішення від 28.12.1999 № 210/712 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва зовнішньобудинкових інженерних мереж, споруд та обладнання", пунктом 2 якого передано до сфери управління акціонерній компанії "Київенерго" інженерні мережі згідно з додатком 4.

          Відповідно до додатку № 4 до рішення Київської міської ради від 28.12.1999 № 210/7112 "Перелік інженерних мереж тепло-, енерго-, водопостачання та водовідведення, а також бойлерних з обладнанням, що передаються до комунальної власності територіальної громади м. Києва" у Подільському районі спірні об’єкти комунального призначення передано до сфери управління акціонерної компанії "Київенерго".

          03.04.2000 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження від 03.04.2000 № 471 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва зовнішньобудинкових інженерних мереж, споруд та обладнання", яким зобов’язано Головне управління майном Київської міської державної адміністрації забезпечити, зокрема, передачу акціонерній компанії "Київенерго" в управління зовнішньобудинкових інженерних мереж, споруд та обладнання згідно із додатком 2.

          Як вбачається із додатку 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.04.2000 № 471 "Перелік зовнішньобудинкових інженерних мереж, споруд та обладнання, які приймаються до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються в управління АК "Київенерго", у Подільському районі, до них віднесено і спірні тепломережі.

          Рішенням № 67 Колегія виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2006 вирішила забезпечити передачу на обслуговування усіх безгосподарчих мереж з тепло- та гарячого водопостачання – АЕК "Київенерго": термін: 01.10.2006.

          На запит позивача у листі від 25.05.2010 № ДО7/3670, головним управлінням комунальної власності м. Києва листом від 28.05.2010 за № 042/8/90-3618 повідомлено, що у зв’язку з аварійним станом теплових мереж від теплової камери № 531 до житлового будинку по вул. Волоській 2/19, по вул. Іллінській, 16, 18 та відмовою АК "Київенерго" від прийняття у володіння та користування зазначених теплових мереж, розпорядження КМДА від 03.04.2000 № 471 у цій частині залишилося не виконаним, таким чином, теплові мережі не прийняті до комунальної власності територіальної громади м. Києва та не передані на баланс Київенерго (відповідні акти приймання-передавання теплових мереж від теплової камери № 531 до житлового будинку по вул. Волоській 2/19, вул. Іллінській, 16, 18 не оформлені); ці мережі залишилися у власності територіальної громади Подільського району м. Києва та експлуатуються відповідними житловими організаціями району.

                    Як вбачається із матеріалів справи, станом на 24.10.2006 був чинним договір № 210071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005, укладений між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", за договором постачальником, та, на підставі доручення, Житлово-експлуатаційною конторою № 701 комунального підприємства "Поділ-житло", за договором споживачем.

          Відповідно до п.п. 1.1 п.1 договору № 210071 постачальник зобов’язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

          Постачальник зобов’язався згідно із п.п. 2.2.1 п.2 договору № 210071 безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеного в додатку, а відповідно до п.п. 2.2.6 п.2 – зобов’язався здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу на 6 місяців.

          В матеріалах справи відсутні погоджені сторонами за договором додатки №№ 3 та 4 до договору № 210071.

          Згідно із п.п. 3.2.8 п.3.2 розд. 3 Статуту Комунального підприємства "Поділ-житло", зареєстрованого 10.08.2006 за номером 107/10500005004705 (а.с. 106, 1 Vт.), предметом діяльності підприємства є, зокрема, технічне обслуговування будівель, споруд, окремих будівельних конструкцій та інженерного обладнання будинків.

                    01.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством "Центральне" Подільської районної у м. Києві ради укладено договір № 25003 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 79, IV т.).

          Відповідно до п.п.1 п. 1 договору № 25003 АЕК "Київенерго", за договором постачальник, зобов’язався виробити та поставити теплову енергію Комунальному підприємству "Центральне", за договором споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

          Згідно із п.п. 2.2.1 п.1 постачальник зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеного в додатку 1.

          Сторони за договором № 25003 погодили додатки №№ 3, 4 до цього договору.

          Відповідно до акту розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком № 4 до договору № 25003, межею розподілів балансів належності (відповідальності за технічний стан та експлуатацію) між "Енергопостачальною організацією" та "Споживачем", є зовнішня стіна ТК 531 та відповідні фланці засувок на вузлах приєднання ж/б 2/19в, 18-20 згідно із додатком № 3 до цього договору (а.с. 76-77, IV т.).

                    Отже, матеріалами справи підтверджено, що прорив теплової мережі стався внаслідок її утримання у неналежному технічному стані експлуатуючим на час аварії комунальним підприємством – Комунальним підприємством "Поділ-житло" – четвертим відповідачем та через неналежне здійснення енергопостачальною організацією – першим відповідачем, контролю за її експлуатацією, технічною придатністю до експлуатації та технічним станом.

           Ухилення комунального підприємства та енергопостачальної організації від виконання ними своїх обов’язків не виправдовує невиконання Київською міською державною адміністрацією рішення Київської міської ради від 28.12.1999 № 210/712 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва зовнішньобудинкових інженерних мереж, споруд та обладнання" від 28.12.1999 № 210/712.

          Таким чином, позивачу спричинено майнову шкоду через бездіяльність першого та четвертого відповідачів, тобто з їх вини.

          Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).          

          Згідно із висновком № 665/666 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 19.12.2008, розмір матеріального збитку, визначений як вартість відновлювального ремонту внаслідок залиття опоряджувальних покриттів, завданого позивачу, внаслідок залиття підвального приміщення будинку № 19/21 по вул. Набережно-Хрещатицькій, складає 208 111,00 грн.

          Як вбачається із висновку № 1771 судово-товарознавчої експертизи, складеної 21.10.2008, розрахунок розміру матеріального збитку зроблений шляхом розділення усієї кількості об’єктів на чотири групи:

          1. Звичайні алкогольні напої (таблиця № 1 до висновку;

          2. Колекційні вина (таблиця № 2 додатку до висновку;

          3. Меблеві вироби (таблиця № 3 додатку до висновку);

          4. Вироби, що не надані для огляду та не представлені документи по їх знищенню, але вони зазначені у переліку об’єктів дослідження (таблиця № 4 додатку до висновку).          

          Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 № 1393-Х1У встановлено правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції, з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров’я людини, майно і довкілля.

          Відповідно до п.2 Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2004 № 508, утилізації або знищенню підлягає вилучена з обігу продукція, яку відповідно до вимог нормативно-правових актів та нормативних документів неможливо переробити.

          Оскільки статтею 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування реальних збитків, то позовні вимоги про стягнення збитків у якості вартості виробів, що не надані для огляду експерту та не представлені документи по їх знищенню, є неправомірними, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

          Таким чином згідно із зазначеним висновком судово-товарознавчої експертизи обґрунтованим є загальний розмір матеріального збитку у вигляді прямого збитку, що нанесений позивачу внаслідок залиття: звичайних алкогольних напоїв – 244 354,20 грн., колекційних вин – 2 229 990,17 грн., меблевих виробів – 14 341,69 грн., що разом складає суму 2 488 686,06 грн.

                    Згідно із висновком № 10710 судово-економічної експертизи, складеної 31.10.2008, розмір матеріального збитку у вигляді втраченої вигоди (неодержаного прибутку), завданого позивачу внаслідок залиття підвального приміщення, складає 4 934 724,57 грн., із них: по алкогольних виробах (додаток № 1) – 137 696,74 грн. та по колекційних винах (додаток № 2) – 4 797 027,83 грн.

          Як вбачається із додатків №1 та № 2 до зазначеного висновку № 10710, суми 137 696,74 грн. та 4 797 027,83 грн. були одержані експертом шляхом простого додавання сум торгових націнок на алкогольні напої та колекційні вина, що відповідає і висновку експерта про те, що загальна сума торгової націнки є розміром матеріального збитку (втраченої вигоди).

          Однак, із таким висновком експерта немає підстав погодитись.

          Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Згідно із пп. 2.2 п.2 Статуту позивача, зареєстрованого 14.09.2006 № 10711050008000736, основними напрямками діяльності є , зокрема, торгівля, продаж напоїв в різних закладах, оптова торгівля алкогольними та іншими напоями, роздрібна торгівля напоями.

          Отже, якби право позивача не було порушене, то останній не міг би реально одержати доход у зазначених розмірах, оскільки від одержаних сум націнок підлягають відрахуванню витрати, пов’язані із проведенням діяльності позивача та є для останнього необхідними, як-то: сплата податків, транспортні витрати, витрати на зберігання товару, на заробітну плату, сплата за ліцензії тощо.

          Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 16.06.2010 позивачем надано детальний розрахунок витрат, які позивач повинен був би понести, якби здійснив продаж пошкодженого товару, згідно із яким необхідні витрати позивача склали б загальну суму в розмірі 367 123,88 грн.

          Оскільки витрати у розмірі 367 123,88 грн. є необхідними для позивача і такі витрати останній мав понести у будь-якому випадку, то відсутні підстави їх покласти на відповідачів, у зв’язку з чим позовні вимоги у частині стягнення упущеної вигоди є обґрунтованими у розмірі 4 567 600,69 грн. (4 934 724,57 – 367 123,88 грн.).

          Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 11.05.2010, 25.05.2010 позивачем надані документи.

          На підтвердження можливості реалізації продукції, позивачем надані укладені ним договори купівлі-продажу вина виноградного: від 11.11.1996 із Торгівельно-комерційним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Житньоторзький", від 19.05 1997 із Виробничо-торгівельним підприємством "Гостинний двір", від 10.04.1998 із Торгівельно-комерційним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські ласощі", від 22.06.2002 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр-2000".

          В укладених договорах щодо строку їх дії погоджено умову, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання та пролонгується щорічно за домовленістю сторін.

                    Здатність позивача здійснювати прибуткову діяльність підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2006р. Форма 2-м.

          Посилання першого відповідача на відсутність ліцензії, немає підстав прийняти до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено ноявність ліцензій у позивача та, крім того, немає підстав, зважаючи на зміст статутної діяльності позивача, для висновку про існування перешкод в одержанні позивачем необхідних ліцензій для здійснення своєї господарської діяльності.

                    Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, доход (упущена вигода) у вищезазначеному розмірі.

          Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи.

          Законодавством не віднесено до судових витрат суми, сплачені за проведення інших експертиз, у тому числі суб’єктами оціночної діяльності. Також зазначені витрати немає підстав визнати обов’язковими для позивача, оскільки висновки щодо розмірів матеріальної шкоди могли бути зроблені безпосередньо фахівцями позивача.

          Отже, оскільки замовлення здійснення оцінок розмірів матеріального збитку Товариством з обмеженою відповідальністю "Правозахист" позивачем зроблено на власний розсуд, то немає підстав для покладення витрат на проведення таких робіт на відповідачів.

          Апеляційна інстанція не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо покладення відповідальності лише на першого відповідача та щодо розмірів збитків, які підлягають відшкодуванню на користь позивача у зв’язку із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

          Із доводами апеляційної скарги та додатковими поясненнями до апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          Згідно із п.п. 4.1.10 п.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 не допускаються зазори в місцях проходження всіх трубопроводів через стіни і фундаменти; містки для переходу через комунікації повинні бути справними; уведення інженерних комунікацій у підвальні приміщення через фундаменти і стіни підвалів повинні бути герметизовані й утеплені.

          У листі АЕК "Київенерго" від 07.12.2006 № ДО7/8295 "Про залиття підвального приміщення" на адресу позивача, не було вказано на таку причину залиття підвального приміщення, як невиконання вимог пп. 4.1.10 зазначених Правил.

          У листі Управління теплових розподільчих мереж № 3 Теплові розподільчі мережі Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (а.с. 7, IV т.) вказано, що герметизація вводу тепломережі в будівлю Н.Хрещатицька 19/21 з внутрішнього боку стіни виконана, але мало місця надходження води (теплоносія) через цегляну поверхню стіни підвалу; причиною надходження води (теплоносія) в канал мережі до будівлі № 19/21 стало пошкодження дільниці зовнішньої мережі від ж/б Волоська 2/19 в напрямку ж/б Іллінська, 16-18-20 та переповнення підвалу ж/б 2/19 через недостатньо загерметизовані виводи тепломережі.

          Однак, у матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі недостатність герметизації виводів тепломережі, тому твердження про таку обставину у листі є голослівними.

          Твердження у листі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.01.2007 № 5518-09 про те, що залиття підвального приміщення сталося внаслідок невиконання власником магазину ремонтних робіт з гідроізоляції приміщення, не підтверджено відповідним актом, або будь-яким іншим доказом, також у листі відсутні посилання на підстави для такого висновку.

          Згідно із актом № 304/702 від 04.04.2007, складеним посадовими особами СВП "Енергозбут Київенерго", при обстеженні встановлено, що теплопостачання будинку за адресою вул. Набережно-Хрещатицька, 19/21 здійснюється від автономної системи, встановлені газові котли; раніше, до 1998р., теплопостачання здійснювалось від теплових мереж АК "Київенерго"; на момент обстеження вузел теплового вводу та система теплопостачання від теплових мереж АК "Київенерго" демонтовані.

          Разом із тим, позивачем надані документи про проведення робіт гідроізоляції, зокрема, лист позивача від 07.07.1997 № 63, адресований Головному управлінню по контролю за благоустроєм м. Києва про продовження дії ордера на виконання робіт по гідроізоляції фундаменту будинку до 01.09.1997, локальний кошторис на установлення гідроізоляції існуючих стін будівлі, розрахунок № 1 вартості робіт по проведенню горизонтальної гідроізоляції методом електроін’єктування, акт № 1 від 09.07.1997 на приховані роботи по гідроізоляції стін будівлі, акт № 2 на приховані роботи по гідроізоляції будівлі від 18.07.1997.          

          Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Проте скаржником не підтверджено доказами ані те, що на час залиття гідроізоляція приміщення позивача була в неналежному стані, ані розмір вини, у зв’язку з цим, позивача, у залитті приміщення.

          Додані скаржником фотознімки до додаткових пояснень до апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що мають юридичну силу доказу, оскільки відсутні будь-які ознаки їх причетності до приміщення позивача.

          Незгода скаржника із висновками експертизи про невідповідність оцінюваної партії товару вимогам діючих стандартів та непридатність для подальшого використання, не ґрунтуються на конкретних нормах державних стандартів або іншої нормативної документації, також відсутні посилання на чинні нормативні акти, підтверджуючі можливість реалізації зазначеного товару, тому такі заперечення є голослівними.

          Стверджуючи про поверхневий, загальний, не конкретний опис пошкодженого товару, скаржник не посилається на вимоги державних стандартів, які були порушені експертом, у процесі дослідження товару, або щодо недотримання експертом вимог до методики дослідження, чи інших вимог державних стандартів, технічних умов, іншої нормативної документації. Також скаржник не наводить конкретних доводів, підтверджених посиланням на нормативну документацію, щодо можливості використання знищеної продукції або якоїсь конкретної її частини. У зв’язку з цим доводи скаржника немає підстав визнати переконливими.

          Скаржник не надав доказів наявності підстав для сумнівів у достовірності висновків ТОВ "Центр правової допомоги".

          Крім того, скаржник не був позбавлений права перевірити достовірність інформації про вартість виробів, зазначену у додатках до висновків експертів, за первинними документами.

          Слід вказати на те, що із матеріалів справи вбачається можливість безперешкодного доступу скаржника до приміщення, у якому розміщувався позивач та відсутні докази того, що скаржнику, на його вимогу, не надавались для огляду товари або якась документація позивача. Згідно із копією телеграми (а.с. 18, 1т.) позивачем 14.11.2006 запрошувалось скаржника 15.11.2006 направити свого представника для підрахунку збитків, заподіяних аварією на тепломережі.

          Оскільки договір № 210071, укладений між першим та четвертим відповідачами, не був визнаний судом недійсним, то немає підстав стверджувати про його нечинність з 01.01.2006. Крім того, у будь-якому випадку, на час пошкодження майна позивача, спірна теплова мережа перебувала в користуванні четвертого відповідача.           

          Згідно із ч.2 ст. 78 ГК України орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

                    Посилання четвертого відповідача на безгосподарчий стан спірної мережі є безпідставним, оскільки його статус комунального підприємства зобов’язує забезпечити належний стан використовуваної мережі.

          Матеріалами справи перший та четвертий відповідачі не підтвердили того, що вищезгадана аварія теплової мережі сталася не з їх вини, а з вини інших осіб, тому немає підстав для застосування норми ч.2 ст. 1166 ЦК України та звільняти їх від відшкодування завданої шкоди.

          Оскільки майнова шкода спричинена позивачу в однаковій мірі, як з вини першого відповідача так і з вини четвертого відповідача, то відповідальність належить покласти на них порівну.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції повністю та прийняття нового рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити частково та позов задовольнити частково.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2009 у справі № 18/140 скасувати повністю.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масандра – Київ" (04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/29, код ЄДРПОУ 21590879) 3 632 198,80 грн. збитків, 8 504,30 грн. витрат на проведення судової експертизи, 12 045,33 грн. державного мита, 55,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Стягнути з Комунального підприємства "Поділ-житло" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36, ідентифікаційний код 32557113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масандра – Київ" (04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/29, код ЄДРПОУ 21590879) 3 632 198,80 грн. збитків, 8 504,30 грн. витрат на проведення судової експертизи, 12 045,33 грн. державного мита, 55,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          В позові до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Центральне", відмовити.

          3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          4. Справу № 18/140 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.07.10 (відправлено)