Постанова № 12015846, 07.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2010 № 35/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Завірюхін М.В. (дов. б/н від 11.01.2010 р.)

Чернявський В.В. голова правління

від відповідача -ОСОБА_1 ген. директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2010

у справі № 35/38 ( .....)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ"

до Громадської організації "Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві "Європейський Київ"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” (далі за текстом позивач, ОСББ „Осокорки-Київ”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації „Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві “Європейський Київ” (далі за текстом відповідач, ГО „Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві “Європейський Київ”) про визнання угоди №24747809 про організацію консьєржної служби у будинку від 01.01.2006 р. з додатками недійсною повністю, як таку, що не відповідає вимогам закону та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2010 р. у справі № 35/38 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оспорювана угода має бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону, оскільки генеральний директор ГО „Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві “Європейський Київ” ОСОБА_1 перевищив повноваження під час підписання оспорюваної угоди, крім того, відповідач, як юридична особа, не міг набути цивільних прав та обовязків в рамках підписання цієї угоди через відсутність у нього (генерального директора) таких повноважень на підписання будь-яких документів.

07.07.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

На підставі клопотання відповідача, яке надійшло через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 07.07.2010 р. в судовому засіданні апеляційної інстанції здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2010 р. у справі №35/38 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. у справі №35/38 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2006 року між Громадською організацією Фундацією сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” було укладено Угоду №24747809 (далі за текстом - Угода), відповідно до умов якої сторони домовились організовувати в будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 3 консьєржну службу у відповідності до вимог чинного законодавства з використанням обладнання системи відео нагляду та контролю (п.1 Угоди).

Відповідно до п. 3 Угоди сторони домовились, що витрати по організації консьєржної служби у будинку несе позивач, а відповідач щомісячно компенсує позивачу його витрати на утримання консьєржів та поточне обслуговування обладнання, згідно з затвердженим сторонами розрахунком.

Угоду з боку відповідача було укладено та підписано Генеральним директором ОСОБА_1

Відповідно до п.6.1 Статуту відповідача органами управління фундації є загальні збори членів, рада, виконавча дирекція та ревізійна комісія.

Згідно положення вказаного статуту, особою, яка без доручення діє від імені фундації, представляє її інтереси та робить заяви у всіх місцевих, громадських та комерційних організаціях є Президент Фундації (п.6.14 Статуту).

Відповідно до п.6.17 Статуту Виконавча дирекція Фундації є адміністративно-виконавчим органом, що керує поточною роботою фундації та несе відповідальність за виконання покладених на фундацію завдань, рішень загальних зборів та ради Фундації.

Розпорядженням організації №1 від 01.01.2004 р. „Про фінансове забезпечення статутної діяльності Фундації „Європейський Київ” та підприємств, що нею засновані” на ОСОБА_1 покладено виконання обовязків Генерального директора Фундації „Європейський Київ” та передбачено постійне здійснення ним заходів по перерозподілу та керуванню фінансовими платежами всіх фізичних та юридичних осіб, які сплачують (надають) кошти (роблять внески) на розрахунковий рахунок для покриття витрат, повязаних з її статутною діяльністю, постійне здійснення заходів по перерозподілу та керуванню коштами між Фундацією та підприємствами, що нею засновані, забезпечення ним надання всім підприємствам, що засновані Фундацією, безоплатних послуг в організації консьєржної служби в будинках ЖБК, ОСББ та ОСН.

На думку позивача, підписавши від імені Фундації спірну Угоду, відповідач вийшов за межі повноважень, наданих йому статутом. Керуючись ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати Угоду №24747809 від 01.01.2006 р. про організацію консьєржної служби у будинку з додатками, укладену між Громадською організацією „Фундацією сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” недійсною повністю, як таку, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобів звязку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільною законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 653 Цивільного Кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Укладання господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязковим для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Виходячи зі змісту ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладанні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана Угода № 24747809 від 01.01.2006 є угодою про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодекс України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст.905 Цивільного кодексу України).

Колегією суддів встановлено, що спірна Угода має всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів (предмет, ціну та строк дії договору). Будь-яких змін до умов оскаржуваної Угоди щодо предмету, ціни чи строку дії сторонами не вносилось.

Твердження позивача про те, що спірна Угода укладена з боку Генерального директора Виконавчої дирекції Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” без належних повноважень є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п.1, п.2 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спірної Угоди тривали взаємовідносини та виконувались обовязки за весь період дії Угоди. Даний факт встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі №30/261 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 р. №30/261, які є чинними.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги щодо визнання Угоди №24747809 від 01.01.2006 про організацію консьєржної служби у будинку з додатками, укладену між Громадською організацією „Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” та Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” недійсною повністю як таку, що не відповідає вимогам закону необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, порушень матеріального та процесуального права при постановленні місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не встановлено, а тому Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни зазначеного рішення суду не вбачається.

У звязку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. у справі № 35/38 залишити без змін.

Матеріали справи № 35/38 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

16.07.10 (відправлено)