Постанова № 12015845, 07.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2010                                                                                           № 43/456

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Височан О.Ю., дов. б/н від 07.05.2010 року

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гарт-С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2010

у справі № 43/456 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Версаль-Україна"

до                                                   ТОВ "Гарт-С"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 202355,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 року у справі № 43/456 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Версаль-Україна” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРТ-С” (далі-відповідач) про стягнення 202 355, 18 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 135 134, 32 грн. основного боргу, 3 182, 54 грн. 3% річних, 11 927, 53 грн. інфляційних нарахувань, 19 772, 64 грн. пені, 2 025 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позову в частині стягнення 20 000 грн. витрат на послуги адвоката відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 35 400, 87 грн. основного боргу припинено на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 року та прийняти нове. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт реалізації товару на загальну суму 135 134, 32 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2010 року та зобов’язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу, додаток № 5 до договору поставки № 09/11-2 від 09.11.2007 року, докази на підтвердження факту здійснення відповідачем реалізації товару; зобов’язано відповідача надати письмові пояснення щодо здійснення реалізації поставленого товару; докази на підтвердження факту реалізації товару; письмові пояснення щодо надання позивачеві Звітів по реалізації.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 01.06.2010 року справу № 43/456 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді: Пантелієнко В.О., Скрипка І.М.

В судовому засіданні 02.06.2010 року представник відповідача не заперечив факт реалізації товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 року відкладено розгляд справи на 16.06.2010 року, зобов’язано позивача надати суду докази виконання своїх зобов’язань за договором № 09/11-2 від 09.11.2007 року щодо поставки товару (належним чином оформлені копії видаткових накладних); письмові пояснення щодо отримання від відповідача Звітів по реалізації товару та повторно зобов’язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо здійснення реалізації поставленого товару; докази на підтвердження факту реалізації товару (дата реалізації); письмові пояснення щодо виконання відповідачем пункту 6.1.2 Договору № 09/11-2 від 09.11.2007 року щодо надання позивачеві кожні 14 календарних днів Звітів по реалізації на підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати товару.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 16.06.2010 року справу № 43/456 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.

В судове засідання 16.06.2010 року з’явились представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2010 року надав суду належним чином оформлені копії видаткових накладних та письмові пояснення, в яких зазначив, що Звіти по реалізації товару відповідач позивачу не надавав.

В судовому засіданні 16.06.2010 року представник відповідач надав суду копії Звітів на реалізацію товару та письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач жодного разу не висунув відповідачу претензії щодо невиконання або неналежного виконання останнім п. 6.1.2 договору поставки № 09/11-2 від 09.11.2007 року щодо надання позивачеві кожні 14 календарних днів Звітів по реалізації, а тому відповідач стверджує про добросовісне виконання ним зобов’язань за договором.

Крім того, в письмових поясненнях представник відповідача послався на помилкове (без врахування повернення товару та реалізації товару) визначення позивачем дати прострочення зобов’язань і у зв’язку з цим невірне нарахування інфляційних та 3% річних з 01.02.2009 року та пені з 16.03.2009 року на всю суму поставленого товару – 170 535, 19 грн., а тому просить апеляційний суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 182, 54 грн. – 3% річних, 11 927, 53 грн. – інфляційних нарахувань та 19 772, 64 грн. – пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року було відкладено розгляд справи на 07.07.2010 року та зобов’язано позивача надати суду письмові пояснення щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.03.2009 року та письмові пояснення щодо розміру заборгованості, на яку було нараховано пеню з 16.03.2009 року та інфляційні і річні з 01.02.2009 року.

В судове засідання 07.07.2010 року з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 07.07.2010 року представник позивача надав суду:

- письмовий розрахунок суми пені за період з 16.03.2009 року по 16.09.2009 року, відповідно до якого розмір пені за період з 30.06.2009 року по 01.10.2009 року (борг – 170 535, 19 грн.) та з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року (борг – 135 134, 32 грн.) становить 16 115, 87 грн.;

- розрахунок 3% річних з простроченої суми, відповідно до якого розмір 3% річних за період з 30.06.2009 року по 01.10.2009 року (борг – 170 535, 19 грн.) та з 01.10.2009 року по 10.02.2010 року (борг – 135 134, 32 грн.) становить 2 851, 28 грн.;

- розрахунок розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції, відповідно до якого розмір заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 30.06.2009 року по 01.10.2009 року та з 01.10.2009 року по 10.02.2010 року становить 144 459, 54 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні з наступних підстав:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 202 355, 18 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору поставки № 09/11-2 від 09.11.2007 року.

22.01.2010 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з Відповідача 170 535, 19 грн. основного боргу, 11 927, 53 грн. інфляційних нарахувань, 19 772, 64 грн. пені, 3 182, 54 грн. 3 % річних, 20 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.07 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 09/11-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов’язався поставляти відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язався приймати та проводити розрахунки за неї.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується наданими позивачем на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 року копіям видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунок за отриману продукцію за фактом її реалізації кожні 30 днів.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання відповідно до умов Договору належним чином не виконав, за отриману продукцію повністю не розрахувався.

04.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити заборгованість за отриману продукцію в розмірі 71 520 грн.

30.06.2009 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач визнає наявність заборгованості у розмірі 170 535, 19 грн.

Отже, згідно уточнених позовних вимог позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки 109/11-2 від 09.11.2007 року, а саме: 170 535, 19 грн. основного боргу, 11 927, 53 грн. інфляційних нарахувань, 19 772, 64 грн. пені, 3 182, 54 грн. 3 % річних, 20 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2010 року позивачем було подано до Господарського суду уточнення до позовної заяви, в яких останній зменшив суму основного боргу, оскільки відповідачем впродовж жовтня 2009 року було здійснено повернення товару на загальну суму 35 400, 87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 135 134, 32 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за Договором та не надав доказів належної оплати за договором ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, до того ж наявність заборгованості за договором поставки в розмірі 135 134, 32 грн. було визнано відповідачем під час перегляду справи в апеляційній інстанції (письмово в поясненнях від 16.06.2010 року а.с. 152 - 154), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 135 134, 32 грн.

Втім, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було помилково припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 35 400, 87 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України з мотивів часткового погашення відповідачем основного боргу після порушення провадження по справі, оскільки таке погашення відбулось протягом жовтня 2009 року, а отже станом на день звернення позивача до суду з позовом (27.10.2009 року) заборгованість відповідача становила 135 134, 32 грн.

З урахуванням викладеного, місцевому господарському суду слід було відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 35 400, 87 грн. основного боргу.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 11 927, 53 грн. інфляційних нарахувань, 19 772, 64 грн. пені та 3 182, 54 грн. 3 % річних, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 20 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляції підлягають задоволенню, проте не погоджується з їх розміром з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача 170 535, 19 грн. основного боргу та нарахованих на суму основної заборгованості 11 927, 53 грн. інфляційних витрат, 19 772, 64 грн. пені та 3 182, 54 грн. 3 % річних.

В наданих місцевому господарському суду розрахунках позивач просив стягнути з відповідача:

- пеню за період з 16.09.2009 року по 16.09.2009 року, нараховану на борг в розмірі 170 535, 19 грн.;

- інфляційні нарахування за період з лютого 2009 року по серпень 2009 року на борг в розмірі 170 535, 19 грн.;

- 3% річних з 01.02.2009 року по 16.09.2009 року, нараховані на суму боргу в розмірі 170 535, 19 грн.

З наявних в матеріалах справи претензії № 23/2 від 04.03.2009 року, в якій позивач інформував відповідача про заборгованість останнього за договором поставки, що станом на березень 2009 року склала 71 520 грн., та акту звірки взаєморозрахунків від 30.06.2009 року вбачається, що заборгованість в розмірі 170 535, 19 грн., на яку позивачем було нараховано штрафні санкції, рахувалась за відповідачем станом на 30.06.2009 року.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне перерахувати пеню, 3% річних та інфляцію на суму основної заборгованості в розмірі 170 535,19 грн. за вказаний позивачем період з урахуванням існування боргу в зазначеному розмірі станом 30.06.2009 року.

За розрахунком колегії суддів розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить:

170 535, 19 грн. х 0,22% / 365 х 78 днів = 8 017, 49 грн. (позивачем нараховано пеню за період з 16.03.2009 року по 16.09.2009 року, колегією суддів перераховано за період з 30.06.2010 року по 16.09.2009 року).

За перерахунком колегії суддів сума індексу інфляції за липень 2009 – вересень 2009 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 848, 93 грн. (індекс інфляції: липень 2009 – 99,9, серпень 2009 – 99,8, вересень 2009 – 100, 8).

Крім того, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних, розмір яких за перерахунком суду становить:

170 535, 19 грн. / 100 х 3 / 365 х 78 днів = 1 093, 29 грн. (позивачем нараховано за період з 01.02.2009 року по 16.09.2009 року, колегією суддів перераховано за період з 30.06.2009 року по 16.09.2009 року).

При цьому, колегія судів відмічає, що відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки предметом розгляду даної справи в суді першої інстанції були вимоги позивач про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат за період з березня 2009 року саме по 16.09.2009 року, колегія суддів не приймає до розгляду наданий позивачем в апеляційній інстанції перерахунок пені, річних та інфляційних за період з 30.06.2009 року по лютий 2010 року.

До того ж , враховуючи те, що судовими витратами, в розумінні ст. 44 ГПК України, є витрати, пов’язані саме з розглядом і вирішенням справи в господарському суді, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову позивачеві у стягненні з відповідача судових витрат у розмірі 20 000 грн., понесених позивачем на оплату послуг адвоката Січки В.В. за надання юридичних послуг згідно Договору від 01.09.2009 року, оскільки позивачем не доведено пов’язаності таких витрат саме із розглядом даної справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 135 134, 32 грн. основного боргу, 8 017, 49 грн. пені, 848, 93 грн. інфляційних нарахувань та 1 093, 29 грн. 3 % річних, у зв’язку з чим оскаржуване рішення слід змінити.

При цьому, апеляційний суд приходить до висновку, що мотиви, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення.

У зв’язку зі зміною рішення судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРТ-С” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 року у справі № 43/456 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Версаль-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРТ-С” змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРТ-С” (01601, м. Київ, площа Спортивна, 3, код 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Версаль-Україна” (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 47/14, код 34262257) 135 134 (сто тридцять п’ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 8 017 (вісім тисяч сімнадцять) грн. 49 коп. пені, 1 093 (одну тисячу дев’яносто три) грн. 29 коп. – 3% річних, 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 93 коп. збитків від інфляції, 1 450 (одну тисячу чотириста п’ятдесят) грн. 94 коп. та 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 22 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 35 400, 87 грн. основного боргу, 2 089, 25 грн. – 3% річних, 11 078, 60 грн. інфляційних нарахувань, 11 755, 15 грн. пені та 20 000 грн. витрат на послуги адвоката – відмовити.”

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Версаль-Україна” (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 47/14, код 34262257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРТ-С” (01601, м. Київ, площа Спортивна, 3, код 24654657) 148, 42 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 43/456 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.07.10 (відправлено)