Постанова № 12015836, 06.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010                                                                                           № 47/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Шульган Д.Ю. ( за довіреністю) ,

від відповідача: Рогач В.К. ( за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2010

у справі № 47/122 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Граф"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 25967,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ТОВ „Граф” (позивач) звернувся до ТОВ „Будівельно – комерційна фірма „Граніт” (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 24000,00 грн. заборгованості по договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р., пені –1967,49 грн., а також відшкодування витрат по сплаті держмита 259,68 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

           Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2010 року у справі № 47/122 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі №47/122 від 25.02.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивачем на виконання умов договору було надано 2 акти, а саме: від 01.07.2008р. на суму 83200,00 грн. та № 3 від 17.09.2007р. на суму 24000,00 грн., отже загальна сума виконаних робіт складає 107200,00 грн., що перевищує погоджену умовами договору ціну робіт 104 000,00 грн., а тому відповідачем акт № 3 підписано не було, про що позивача було повідомлено листом, і роботи по ньому не оплачені. Також слід зазначити, що рішення суду в частині стягнення пені суперечить частині 6 ст.232 ГК України згідно, якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано.

Представник відповідача у судовому зазначив, що суму 24000,00 грн. заборгованості по договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р. визнає, а з нарахуванням пені - 1967,49 грн. незгодний.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2007р. між позивачем –ТОВ «Граф», як виконавцем, та відповідачем –ТОВ «БКФ «Граніт», як замовником, було укладено договір № 2007-G/07, відповідно до умов якого в порядку та в строки, визначені згідно з цим договором, замовник (відповідач) доручає та зобов’язується оплатити, а виконавець (позивач) приймає зобов’язання виконати проектні роботи з розроблення документації, стадії, проект, щодо будівництва об’єкту, погодити документацію у відповідних державних органах у встановленому чинним законодавством порядку відповідно до ДБН А 2.2-3-2004 (п. 1.1).

За умовами п. 2.1 договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р. сторони погодили, що строки виконання робіт 30 календарних днів з дати підписання договору та перерахування авансу, вартість робіт за згодою сторін становить 104000,00 грн. (п. 3.1), після укладення даного договору протягом 5-ти банківських днів замовник (відповідач) перераховує виконавцю (позивачу) аванс в сумі 83200,00 грн., що становить 80% від вартості проектних робіт за договором (п. 3.3.1), наступні розрахунки на виконану документацію проводяться у такій послідовності: - 10 відсотків після передачі проекту на експертизу; - 10 відсотків після зняття зауважень експертизи (п. 3.3.2), за порушення сторонами строків виконання зобов’язань за договором більш ніж на 5 (п’ять) календарних днів, винна сторона виплачує іншій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 6.2).

Відповідно до акту приймання виконаних робіт по договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р., а саме: від 01.07.2008р. на суму –83200,00 грн., що складає 80% договору, а до сплати 3200,00 грн., та акт № 3 від 17 вересня 2009р. на суму 104000,00 грн., що складає 100% загального виконання та 20% по даному акту, а до сплати згідно підсумкового розрахунку 24000,00 грн., підписаними повноважними представниками позивача (виконавця) та відповідача (замовника), посвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт складає 104000,00 грн.

Колегія суддів дослідивши зазначені акти, встановила що роботи по розробці проектної документації, виконані по даним актам, виконані позивачем в межах кошторису та прийняті відповідачем, погоджені у відповідних державних установах з отриманням позитивного висновку. Будь - які заперечення з боку відповідача, щодо якості або кількості виконаних робіт по зазначеним актам в матеріалах справи відсутні

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2010р. відповідач повернув не підписаний акт № 3 від 07.12.2009р. та направив на адресу позивача лист № 210-1/22/1-167, яким повідомив що акт № 3 не підписано, оскільки позивач направив два акти, а саме: від 01.07.2008р. на суму 3200,00 грн. (до сплати), який було підписано з обох сторін, та акт № 3 від 07.12.2009р на суму 104000,00 грн., який підписано не було оскільки загалом по двом актам вартість робіт складає 107 200,00 грн., що перевищує ціну договору.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, підписаним відповідачем та з проставленою печаткою відповідача, сальдо на користь позивача станом на 22.02.2010р. за розрахунками відповідача складає 3 200,00 грн.

В позовній заяві скаржник зазначає, що відповідачем всупереч умов договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р., не було здійснено оплату виконаних робіт, оскільки позивач виконав роботи на суму 104 000,00 грн., які відповідачем в повному обсязі прийнято, але оплачено частково в сумі 80000,00 грн., а тому заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає –24000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що позивачем на виконання умов договору було надано 2 акти, а саме: від 01.07.2008р. на суму 83200,00 грн. та № 3 від 17.09.2007р. на суму 24000,00 грн., отже загальна сума виконаних робіт складає 107200,00 грн., що перевищує погоджену умовами договору ціну робіт 104000,00 грн., а тому відповідачем акт № 3 підписано не було, про що позивача було повідомлено листом.

Стаття 175 ч.1 ГК України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як передбачено статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 853 ЦК України обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 ЦК України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Вимогами статті 844 ЦК України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, як підрядник умови договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р. виконав, а саме: ним було виконано роботи передбачені умовами договору загалом на суму 104 000,00 грн., виконання яких підтверджується актом приймання виконаних робіт від 01.07.2008р. на суму 83 200,00 грн. з посиланням на те, що дана сума складає 80% договору, до сплати 3200,00 грн. (з урахуванням оплати 80000,00 авансу), та актом № 3 від 17.09.2009р. на суму 10400,00 грн. з зазначенням що дана сума складає 100%договору, до сплати 24000,00 грн. з урахуванням акту від 01.07.2008р., а загалом залишок по договору до сплати 24 000,00 грн., підписаними в двосторонньому порядку.

Колегія суддів, дійшла висновку, що відповідач на виконання умов договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р., перерахував позивачу аванс в сумі 8 0000,00 грн.

Твердження відповідача про те, що акт № 3 від 07.12.2009р. не підписано, оскільки позивач направив два акти з урахуванням часткової оплати 80 000,00 грн., а саме: від 01.07.2008р. на суму 83200,00 грн., а до сплати - 3200,00 грн., та акт № 3 від 07.12.2009р. на суму 104000,00 грн., а до сплати 24 000,00 грн., а загалом по двом актам вартість робіт складає 107 200,00 грн. та перевищує ціну договору, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи знаходиться акт № 3 від 17.09.2009р., підписаний позивачем та відповідачем, та з проставленими печатками сторін. В акті № 3 зазначена сума 104 000,00 грн. яка складає 100% договору з урахуванням акту від 01.07.2008р. Також в акті № 3 зазначено, що сума 24 000,00 грн. виставлена до сплати є підсумковим рахунком за договором № 2007-G/07 від 19.11.2007р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що на час розгляду справи в суді першої інстанції, у відповідача перед позивачем по договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р. існує непогашена заборгованість в сумі 24 000,00грн. (104 000,00 (сума виконаних робіт) –80 000,00 грн. (часткова оплата) = 24 000,00 грн.), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі роботи – правомірно була задоволена судом першої інстанції в повному обсязі в сумі 24 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті виконаних робіт по договору неустойку в сумі 1967,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до позовної заяви розрахунок суми штрафних санкцій (пені) у розмірі 1967,49 грн., з яких 1523,29 грн. пеня за 784 дні, тобто 2 роки і 54 дні, починаючи з 24 листопада 2007 р. до 14 січня 2010 р. із суми 3200,00 грн. та 444,20 грн. пені за 38 днів, період з 08.12.09 р. до 14.01.10 р. із суми 20800,00 грн. заборгованості. Але, акт виконаних робіт на суму 20800,00 грн. позивачем не надавався.

За таких обставин, вимога про сплату вказаної суми є безпідставною, оскільки суперечить вимогам ч.4 ст. 879, 882 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Підпунктом 1 ч.2. ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Встановлено, що з дати початку нарахування пені 27 листопада 2007 р., до моменту подання позовної заяви пройшло більше двох років, що свідчить про сплив позовної давності.

Згідно п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується з вимогами апелянта стосовно того, що в даному випадку строк позовної давності сплинув і позивачем питання про його поновлення не ставилось.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів, встановила, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, задовольняючи позов в частині стягнення пені, не вказавши період за який вона стягнута, автоматично прийнявши позовну вимогу в цій частині.

Так, в позові пеня пропонувалась до стягнення за 822 дні, тобто за 2 роки і 92 дні в розмірі 1967,49 грн. Аналогічна сума стягнута судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, рішення суду в цій частині суперечить частині 6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно, якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, вважає, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов’язання по оплаті виконаних робіт по договору № 2007-G/07 від 19.11.2007р. у строк передбачений п. 3.3.1 та п. 3.3.2 договору, тобто - 10 відсотків після передачі проекту на експертизу; - 10 відсотків після зняття зауважень експертизи, а судом було встановлено що відповідачем було прийнято роботи погоджені у відповідних державних установах з отриманням позитивного висновку, без будь яких зауважень з боку відповідача, оплата в сумі 24 000,00 грн. - здійснена відповідачем не була, а тому вимога позивача стосовно стягнення суми основного боргу у розмірі 24000,00 грн. правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Стосовно стягнення розміру пені за невиконано умов договору, колегія суддів не погоджується в цій частині з висновком господарського суду міста Києва, та вважає, що в задоволенні стягнення пені в сумі 1967,49 грн. позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині стягнення пені, а апеляційна скарга - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно – комерційна фірма „Граніт” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2010р. у справі №47/122 скасувати. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт»(код ЄДРПОУ 30023823, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11; 03062 (поштова адреса); 03062 м. Київ, вул. Стрийська, 4 (юридична адреса)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граф»(код ЄДРПОУ 32491646, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21 (юридична адреса); 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 9-Б, офіс № 233 (поштова адреса)) суму боргу у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита за подачу позову – 240 (двісті сорок ) грн. 00 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг – 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Граф»(код ЄДРПОУ 32491646, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21 (юридична адреса); 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 9-Б, офіс № 233 (поштова адреса)) на користь Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт»(код ЄДРПОУ 30023823, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11; 03062 (поштова адреса); 03062 м. Київ, вул. Стрийська, 4 (юридична адреса)) державне мито за подачу апеляційної скарги 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 68 коп.

В іншій частині позову відмовити.”

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

4.Матеріали справи №47/122 повернути до господарського суду міста Києва.          

Головуючий суддя                                                                      

Судді