Постанова № 12015834, 14.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2010                                                                                           № 11/85

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Горбайчук Л.В. – представник за довіреністю № б/н від 29.09.2010 року; Щербенюк В.І. – директор;

від відповідача -Дудник Л.В. – представник за довіреністю № 225-КР-727 від 12.07.2010 року;

Рогожинська І.В. - представник за довіреністю № 06-34/28320 від 09.10.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.04.2010

у справі № 11/85 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Комерцгруп"

до                                                   Київська міська рада

                                                  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зобов"язання зареєструвати договір оренди земельної ділянки

Суть рішення та апеляційних скарг:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” в лютому 2010 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру з продажу автошин для вантажних автомобілів на Кільцевій дорозі, 15-в у Святошинському районі міста Києва згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджений в порядку, встановленому законодавством; визнати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру з продажу автошин для вантажних автомобілів на Кільцевій дорозі, 15-в у Святошинському районі міста Києва між ТОВ „Комерцгруп” та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп”, та відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі” та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 та передати дану земельну ділянку з моменту набрання чинності судовим рішенням; зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід’ємною частиною, між Орендодавцем – Київською міською радою та Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” у встановленому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та статті 123 Земельного кодексу України позивач розробив та погодив в установленому порядку проект відведення земельної ділянки та отримав позитивний висновок державної земельної експертизи; надіслав у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України пропозиції до Київської міської ради про укладення договору оренди земельної ділянки, проте останнім не підписано зі свого боку договір та не надано зауважено до нього.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 11/85 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 11/85 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст.9, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.26, 42, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування”. Скаржник звертає увагу апеляційної інстанції на те, що договори оренди земель комунальної власності укладаються лише на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування; таке рішення є формою волевиявлення орендодавця щодо укладення договору оренди, тобто поза увагою суду першої інстанції залишилась обставина щодо відсутності волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо укладення договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року у справі № 11/85 апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.06.2010 року.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 11/85. Апелянт просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема, через порушення норм ст. 104 ГПК України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року у справі № 11/85 поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року до спільного розгляду з апеляційною скаргою Київської міської ради.

Позивач у відзиві просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 30.06.2010 року представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду апеляційних скарг у справі № 11/85 на більш тривалий строк, ніж передбачено нормами ГПК України, яке задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року розгляд справи відкладено на 14.07.2010 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

В поясненні відповідач 2 повідомив суд, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру (справа Д-0992) у нього відсутній.

В судове засідання 14.07.2010 року з’явилися повноважні представники всіх сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” звернулось до Київської міської ради з клопотанням № К-2834 від 25.10.2004 року про відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру з продажу автошин для вантажних автомобілів на Кільцевій дорозі, 15-в у Святошинському районі міста Києва.

На підставі вказаного клопотання було отримано згоду Київського міського голови Д-0992 від 15.02.2005 року на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,086 га в оренду.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що землевпорядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Топос” за замовленням позивача було розроблено проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру з продажу автошин для вантажних автомобілів на Кільцевій дорозі, 15-в у Святошинському районі м. Києва.

Судом апеляційної інстанції приймаються доводи позивача, що ним проект відведення земельної ділянки був погоджений із відповідними органами у визначеному законом порядку, про що свідчать позитивні висновки, що знаходяться в матеріалах справи, а саме: Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 09-10375 від 08.10.2009 року та № 19-10363 від 07.10.2009 року, Київської міської санепідемстанції № 1153 від 12.07.2007 року, Управління охорони навколишнього природного середовища № 071/04-4-22/3508 від 13.07.2007 року, акт Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва від 02.06.2005 року, Комунальної організації „Центр містобудування та архітектури” № 15-3374 від 08.10.2009 року, Головного управління охорони культурної спадщини № 3594 від 24.05.2007 року та № 8328 від 04.12.2008 року, Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 6959/14-21/24.

Як видно з матеріалів справи та не спростовується доводами апелянтів, погоджений у встановленому порядку проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру з продажу автошин для вантажних автомобілів на Кільцевій дорозі, 15-в у Святошинському районі м. Києва був поданий до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для підготовки проекту рішення та передачі до Київської міської ради для прийняття відповідного рішення.

В цій частині пояснення відповідача 2 про факт відсутності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру не впливає на встановлене в постанові, проте, викладені обставини не є підставою для задоволення позову через наступне.

Статтями 116, 125 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Юридична особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

За правилами ст. ст.118, 123 Земельного кодексу України оформленню права на земельну ділянку для юридичної особи передує виготовлення проекту земельної ділянки, згоду на розроблення якого надає відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури та подається на розгляд держаної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Потім такий орган розглядає проект у місячний термін та приймає відповідне рішення (про затвердження проекту та надання земельної ділянки або його відхилення).

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як видно з матеріалів справи, Київською міською радою протягом одного місяця відповідне рішення не прийнято.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” повторно звернулось до Київської міської ради з листом (вх. № 46232 від 27.11.2009 року), в якому просило прийняти рішення про передачу йому земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру з продажу автошин для вантажних автомобілів на Кільцевій дорозі, 15-в у Святошинському районі м. Києва та укласти з ним договір оренди зазначеної земельної ділянки. До вказаного листа було додано підписані два примірники договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, за дорученням заступника голови Київради секретаря Київської міської ради Головне управління земельних ресурсів, на звернення позивача, листом № 05-532/35771 від 22.12.2009 року повідомило про те, що рішення Київської міської ради про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки не приймалось, зокрема з причини відсутності в Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” прав на оформлення земельної ділянки в оренду, оскільки відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України „Про оренду землі” (із внесеними змінами) набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення в апеляційному порядку у відповідності до ст. 101 ГПК України, не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що законодавець в імперативній формі встановив обов’язок відповідача 1 на прийняття рішення про передачу земельної ділянки у разі встановлення відповідності проекту відведення вимогам законодавства і, як наслідок, задовольнив позов.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради – сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно ст. 16 Закону України „Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

З аналізу зазначених норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі”.

В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються доводи апелянтів, зокрема, відповідача 1, що ним жодного рішення (як позитивного, так і негативного) з приводу заявленого позивачем клопотання та проекту відведення не прийнято.

Натомість, як зазначалось вище, відповідач 2 за дорученням відповідача 1 листом № 05-532/35771 від 22.12.2009 року повідомив про те, що позивач не має права на оформлення земельної ділянки в оренду, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та ст. 124 Земельного кодексу України (в новій редакції) набуття такого права має здійснюватися виключно на аукціонах, що спростовує доводи місцевого господарського суду про те, що Київською міською радою не надано заперечень з приводу запропонованого договору.

Як на підставу задоволення позову суд першої інстанції послався на ненадання радою в установлений строк ст. 181 ГК України протоколу розбіжностей до запропонованого позивачем договору.

В цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються доводи відповідача 1 про неотримання ним проекту договору оренди та відсутності доказів його отримання, які спростовуються матеріалами справи (а.с. 79, відмітка про отримання Київською міською радою, вхідний № 46232 від 27.11.2009 року), проте, фактично рішення про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки не приймалось.

Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Тобто, визнаючи укладеним договір оренди спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив не з обставин прийняття Київською міською радою на сесії відповідного рішення. Навпаки, судом встановлено обставини неприйняття нею жодного рішення з цього приводу.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що Київська міська рада своєю бездіяльністю порушила права позивача на оформлення землі. Проте, такий висновок суду є передчасним за відсутності встановлення обставин щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача 1 в судовому порядку, оскільки оскарження певних дій або бездіяльності відповідача не визначені предметом спору та не входять до предмету доведення в даній справі в розумінні статті 34 ГПК України.

Тоді як, предметом даного спору є саме вимога про визнання права позивача на оренду земельної ділянки, а також визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру, підставою для задоволення яких може бути лише встановлення права позивача та обставин щодо наявності передбачених законом підстав для укладення такого договору.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання в якості підстави для задоволення позову факт відсутності направлення радою протоколу розбіжностей, оскільки з огляду на положення ст.ст. 4, 148, 151, 290 ГК України при врегулюванні правовідносин з оренди землі, як основного національного багатства, пріоритет мають норми спеціального законодавства.

Відповідно ж до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а відтак визнання договору оренди укладеним за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 2/292 від 28.10.2009 року).

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі” право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відповідних відносин здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України „Про оренду землі”.

Згідно зі статтею 20 ГК України одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав на земельну ділянку способом, визначеним у статті 152 ЗК України.

Оскільки право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного у встановленому законом порядку, за яким між сторонами виникають конкретні права та обов'язки, то слід виходити з того, що проект відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі”). (Аналогічна позиція викладена в рекомендації президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року N 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”).

Отже, проект відведення не є підставою визнання права користування земельною ділянкою, оскільки такою підставою згідно з чинним законодавством є укладений та зареєстрований договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

А тому, як уже зазначалось вище, суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише у разі укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, висновок суду про визнання права позивача на оренду земельної ділянки є передчасним.

Крім того, задовольняючи позов у частині визнання такого права судом не враховано, що право оренди земельної ділянки є строковим і надається на деякий час, тому вимога про визнання права безстрокової оренди земельної ділянки не може бути задоволена. Своїм рішенням місцевий господарський суд обмежив право власника землі в майбутньому розпоряджатися нею, що є порушенням передбаченого Конституцією України виключного права органу місцевого самоврядування на управління землями та здійснення права власності від імені українського народу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права позивача на оренду земельної ділянки та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автоцентру, оскільки у позивача відсутня єдина підстава для укладення договору оренди земельної ділянки – рішення Київської міської ради.

Також позивачем при зверненні до господарського суду заявлено вимогу про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати договір оренди земельної ділянки, вимоги щодо визнання укладеним якого також заявлені в даному спорі.

Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги з посиланням на Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затверджене рішенням Київської міської ради №182/342 від 19.12.02 року (далі - положення).

З даним висновком місцевого господарського суду колегія суддів також не погоджується.

Відповідно до вказаного положення, Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до пункту 3.12 названого положення Головне управління земельних ресурсів готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпоряджень виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки, зокрема, з питань: розпорядження землями в межах міста Києва та передачі земельних ділянок у власність або оренду громадян та юридичних осіб.

Проте, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що підставою для захисту відповідних прав є їх порушення, невизнання чи оспорення. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд не з'ясував, в чому полягає порушення прав позивача Головним управлінням земельних ресурсів, зокрема, не встановив фактичні обставини щодо ухилення цієї особи від реєстрації укладеного договору оренди спірної земельної ділянки, а також наявності у неї правових підстав для реєстрації цього договору за відсутності його укладення сторонами, а відтак і до вирішення даного спору щодо його укладення по суті.

Разом з тим, приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що при вчиненні правочину, волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його волі.

З врахуванням ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та вищенаведених норм вбачається, що формою волевиявлення органу самоврядування при укладенні договору оренди земель комунальної власності, є відповідне рішення цього органу (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 32/457 від 15.04.2009 року).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем 2 не порушено законних прав та інтересів позивача, оскільки до апелянта укладений в письмовій формі, та підписаний обома сторонами договір оренди земельної ділянки на державну реєстрацію не надходив.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що Головне управління земельних ресурсів не відмовляло в державній реєстрації такого договору.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 11/85 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв’язку з задоволенням апеляційних скарг та відмовою у задоволенні позову, судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Також, відповідно до статті 47 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає поверненню з державного бюджету частина мита, надлишково сплаченого за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) – задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року по справі № 11/85 - скасувати.

3.          У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” - відмовити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 4, р/р № 26002208365500, МФО 351005, код ЄДРПОУ 23743117), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36) 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерцгруп” (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 4, р/р № 26002208365500, МФО 351005, код ЄДРПОУ 23743117), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а) 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Повернути Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а) з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн.), сплачене згідно платіжного доручення № 229 від 27.05.2010 року (оригінал платіжного доручення № 229 від 27.05.2010 року знаходиться в матеріалах справи № 11/85)

7.          Видачу наказів та довідки про повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.

8.          Матеріали справи № 11/85 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.07.10 (відправлено)