Постанова № 12015813, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 11/60

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Вербицької О.В.

За участю представників:

від позивача: Коленченко О.О., довіреність 07-05/10 від 07.05.10р.,

від відповідача: Висіцька І.В., довіреність б/н від 09.06.10р.,

Кубрак Н.О., довіреність № 906 від 15.07.08р.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2010

у справі № 11/60 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”

до                                                   Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»

про                                                   стягнення штрафу в розмірі 187185,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “НіжинТеплоМережі” звернулось в Господарський суд Чернігівської області з позовом до ВАТ «Ніжинський механічний завод» про стягнення штрафу в розмірі 187185,65 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2010 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ВАТ «Ніжинський механічний завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у якій просило суд рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач стверджує, що висновок суду першої інстанції про самовільне підключення ВАТ «Ніжинський механічний завод» системи теплопостачання корпусу № 2 і споживання теплової енергії без дозволу позивача не відповідає фактичним обставинам справи.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

24.10.2006 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір № 382 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, згідно із п. 1.1. якого позивач зобов’язується виробляти та поставляти відповідачеві теплову енергію для опалення та гарячу воду, а відповідач зобов’язується оплачувати надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору теплова енергія поставляється відповідачу для об’єктів, перерахованих в додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору № 382 від 24.10.2006 р.

Згідно із зазначеним додатком № 1 до об’єктів відповідача, на які позивачем подається теплова енергія, відноситься, зокрема, корпус № 2 (побутові приміщення) площею 2642 м2. Як вбачається із матеріалів справи, зміни до вказаного додатку № 1 в частині поширення умов договору на корпус № 2 не вносились.

Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується представниками сторін, що в приміщеннях корпусу № 2 лічильник теплової енергії не встановлювався.

Відповідно до п. 5.1. договору № 382 від 24.10.2006 р. облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим методом згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» та даними, вказаними в додатку № 1 до цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 21.08.2008 р. було складено акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП (а.с. 75), згідно якого побутові приміщення корпусу № 2 було частково відключено від центрального опалення та залишилося 1321 м2 опалювальної площі корпусу № 2, що враховувалось в подальшому позивачем при визначенні суми оплати наданих послуг у виставлених рахунках.

06.03.2009 р. відповідачем на адресу позивача було направлено листа за вих. № 190 (а.с. 54), в якому відповідач повідомляв, що у зв’язку із тяжким фінансовим становищем він вимушений з 06.03.2009 р. відключити від опалення побутові приміщення корпусу № 2.

Представники обох сторін в судовому засіданні по справі засвідчили, що на підставі вказаного вище листа відповідача сторони 11.03.2009 р. підписали акт про відключення від опалення всіх побутових приміщень корпусу № 2 (а.с. 20).

11.12.2009 р. відповідач звернувся до позивача із листом за вих. № 1120 (а.с. 16), в якому містилось прохання направити інспектора для розпломбування засувок та надання тепла на побутові приміщення корпусу № 2 з 14.12.2009 р.

Позивач у відповідь направив листа № 01-07/1928 від 15.12.2009 р. (а.с. 18), в якому повідомив, що відключення побутових приміщень корпусу № 2 від теплопостачання відбулось внаслідок несплати відповідачем заборгованості за надані послуги, яка станом на 14.12.2009 р. за період з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р. відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2009 р. по справі № 20/143 складає 43102,24 грн. У вказаному листі позивач також зазначив, що підключення приміщень відповідача до мереж централізованого теплопостачання буде здійснюватись виключно у випадку повного виконання рішення господарського суду від 03.11.2009 р.

Відповідач 15.12.2009 р. погасив заборгованість за надані послуги в розмірі 48727,05 грн., про що позивача було повідомлено листом від 15.12.2009 р. за вих. № 1139 (а.с. 17).

Матеріали справи свідчать, що відповідач 15.12.2009 р. відновив теплопостачання в побутових приміщеннях корпусу № 2, про що працівниками відповідача було складено відповідний акт.

Представники позивача 15.12.2009 р. склали та підписали свого акта (а.с. 21), в якому зазначили, що розпломбування засувок на системі теплопостачання до побутових приміщень корпусу № 2 здійснювалось відповідачем за відсутності представників позивача.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в порушення умов договору було здійснено самовільне підключення системи теплопостачання і теплова енергія споживалась без дозволу позивача (Виробника), за що п. 7.3.1 договору № 382 від 24.10.2006 р. передбачено сплату штрафу в розмірі 5-ти кратної вартості теплової енергії, спожитої або витраченої системами, та води, витраченої на підживлення за період з моменту складання попереднього акту обстеження або запису в журналі Обліку використання теплової енергії відповідачем.

При цьому колегією суддів береться до уваги наступне.

Відповідно до п. 4.1.3 договору № 382 від 24.10.2006 р. позивач має право обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, визначених договором та діючими нормативними актами України. Згідно із п. п. 10.1.1, 10.2. вказаного договору та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV позивач має право припиняти відповідачу повністю або частково подачу теплової енергії у випадку несплати відповідачем за використану теплову енергію у визначений договором термін протягом 10-ти днів. При цьому таке припинення позивачем подачі теплової енергії можливе лише після письмового попередження відповідача, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні до дати припинення.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, позивач не направляв відповідачу письмового попередження про припинення постачання теплової енергії в приміщеннях корпусу № 2, а тому твердження позивача про припинення подання теплової енергії через несвоєчасну оплату відповідачем спожитої енергії не підтверджується належними доказами.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що теплова енергія на побутові приміщення корпусу № 2 не подавалась за повідомленням відповідача, яке викладено в листі за вих. № 190 від 06.03.2009 р. Таке повідомлення було здійснено відповідачем на виконання п. 3.2.4 договору № 382 від 24.10.2006 р., згідно із яким відповідач зобов’язаний повідомляти позивача про об’єкти теплоспоживання, які включені в додаток № 1 та протягом опалювального сезону підключаються або відключаються від системи теплопостачання.

А тому суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням відповідача, що в результаті підписання акту від 11.03.2009 р. відбулось призупинення, а не припинення теплопостачання на побутові приміщення корпусу № 2, яке було плановим, хоч і настало раніше закінчення законодавчо встановленого опалювального сезону.

Після зміни погодних умов - зниження в грудні 2009 року температури повітря до несприятливої для обладнання та іншого майна, що знаходиться в приміщеннях корпусу № 2 (що підтверджується довідкою метеорологічної станції № 16 від 26.03.2010 р.), відповідач прийняв рішення про відновлення теплопостачання на корпус № 2. Про це відповідач на виконання п. 3.2.4 договору № 382 від 24.10.2006 р. повідомив позивача листами № 1120 від 11.12.2009 р. та № 1139 від 15.12.2009 р.

Позивач в свою чергу листом № 01-07/1928 від 15.12.2009 р. вказав про можливість відновлення подачі тепла на побутові приміщення корпусу № 2 після погашення відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію. Тобто, тим самим позивач у вказаному листі погодив подачу тепла на вказані приміщення після сплати відповідачем боргу.

Як слідує із змісту листа відповідача за вих. № 1139 від 15.12.2009 р. та підтверджується представниками сторін, відповідач повністю погасив заборгованість за спожиту теплову енергію 15.12.2009 р., після чого відновив теплопостачання у вказаних приміщеннях.

Згідно із п. 3.1.3 договору № 382 від 24.10.2006 р. відповідач має право поновлювати теплоспоживання своїх об’єктів після усунення порушень за погодженням позивача, якщо подачу теплової енергії припинено (обмежено) без розірвання цього Договору.

Таким чином, відновлення 15.12.2009 р. теплопостачання в побутових приміщеннях корпусу № 2 відбулось відповідачем із відома та за погодженням позивача на підставі п. п. 3.1.3 та 3.2.4 договору № 382 від 24.10.2006 р. А тому висновок суду першої інстанції про споживання відповідачем теплової енергії без дозволу позивача не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Також колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про самовільне підключення відповідачем побутових приміщень корпусу № 2 до системи теплопостачання.

Так, судом встановлено, що зазначені приміщення згідно із додатком № 1 до договору № 382 від 24.10.2006 р. відносяться до об’єктів, на які позивачем подається теплова енергія на умовах вказаного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, приміщення корпусу № 2 ніколи не виключались із додатку № 1 до зазначеного договору, що свідчить про поширення його умов в тому числі і на вказані приміщення.

Як зазначалось вище, відновлення 15.12.2009 р. теплопостачання в побутових приміщеннях корпусу № 2 відбулось відповідачем із відома та за погодженням позивача на підставі умов договору № 382 від 24.10.2006 р., а тому твердження позивача про самовільне підключення відповідачем вказаних приміщень до системи теплопостачання суперечить фактичним обставинам справи.

При цьому оскільки ні вказаний договір, ні чинне законодавство не містить визначення терміну «самовільне підключення приміщення до системи теплопостачання», на підставі ст. 8 Цивільного кодексу України за аналогією закону мають застосовуватися ті правові норми, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Так, згідно із Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357, під самовільним підключенням розуміється споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил.

Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 29.05.2003 № 475, містить визначення самовільного підключення до системи газопостачання - це підключення до системи газопостачання з порушенням вимог Правил надання населенню послуг з газопостачання.

Отже, чинне законодавство України визначає самовільне підключення до систем постачання енергоносіїв як:

-          відсутність договірних відносин із енергопостачальною організацією,

-          порушення таких договірних відносин або

-          порушення чинного законодавства, що регулює відносини сторін в цій сфері (зокрема, правил користування відповідним видом енергії).

З вищевикладених підстав слідує, що постачання теплової енергії до побутових приміщень корпусу № 2 відбувалось на підставі договору № 382 від 24.10.2006 р., при цьому позивач відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав жодного доказу на підтвердження порушення відповідачем умов вказаного договору та/або чинного законодавства щодо підключення до системи постачання теплової енергії. Отже, і самовільного підключення відповідачем побутових приміщень корпусу № 2 до системи теплопостачання не учинялось.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов’язання встановлюються договором або законом, до яких ст. 611 ЦК України відносить, зокрема, сплату неустойки.

Оскільки позивачем відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем його зобов’язань щодо підключення до системи постачання теплової енергії, то підстав для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої п. 7.3.1 вказаного договору, суд апеляційної інстанції не вбачає. Отже, позовні вимоги по справі не підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому колегія Київського апеляційного господарського суду зазначає, що в акті представників позивача від 15.12.2009 р. (а.с. 21), на який суд першої інстанції посилається як на доказ самовільного підключення відповідачем приміщень корпусу № 2 до системи теплоспоживання, йдеться лише про самостійне (за відсутності представників позивача) розпломбування відповідачем засувок на системі теплопостачання до вказаних приміщень. Водночас, відповідальність за зрив/пошкодження встановлених позивачем пломб передбачена п. 7.3.2 (а не п. 7.3.1) договору № 382 від 24.10.2006 р.

Отже, сторони при підписанні вказаного договору розмежували поняття «самовільне підключення системи теплоспоживання» та «зрив/пошкодження пломб», внаслідок чого зрив/пошкодження пломб не є самовільним підключенням системи теплоспоживання.

За таких обставин рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2010 р. у справі № 11/60 підлягає скасуванню, в позові належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2010 р. у справі № 11/60 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

2.          В позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (м. Ніжин, вул. Глібова, 1, код 32750668) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» (м. Ніжин, вул. Хмельницького, 37, код 14312565) 935,93 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

14.07.10 (відправлено)