Рішення № 12015083, 23.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2010 р.Справа № 9/19-542 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Кловський узвіз, 9/2, м.Київ, 01021 в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" , вул. Рубчака, 3, м. Львів, 79026

до відповідача-1 Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод", вул. Бродівська, 3, смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області, 47234

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Газ-Ойл Карпати" вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ, 76010

відповідача-3 Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

про cтягнення заборгованості в сумі 2 931 грн. 72 коп., з яких: 2 009 грн. 50 коп. - борг; 204 грн. 28 коп. - пеня; 600 грн. 84 коп. - інфляційні; 117 грн. 10 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

          позивача: Мельник О.С. - довіреність № 2528 від 15.12.09 р.

          відповідача-1: Теслюк С.З. –довіреність №16 від 16.01.2010р.

          відповідача-2: не з'явився

Представникам позивача та відповідача 1 роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

В порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: Дочірня компанія "Укртрансгаз" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Кловський узвіз, 9/2, м.Київ в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. Рубчака, 3, м. Львів звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод" вул. Бродівська, 3, смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 2 931 грн. 72 коп. з яких: 2 009 грн. 50 коп. – борг за оплату вартості послуг за транспортування природного газу; 204 грн. 28 коп. - пеня; 600 грн. 84 коп. - інфляційні; 117 грн. 10 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 16.04.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.04.2010р. на 16 год. 40 хв. в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 27.04.2010р. за клопотанням позивача №398 від 19.04.2010р. судом залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Газ-Ойл Карпати" (далі-ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати") та відповідача-3 - Закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (далі-ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"). Розгляд справи розпочато спочатку.

При цьому, позивачем вказується на те, що вимогу про стягнення заборгованості за позовом, ним заявлено без змін до Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод", вул. Бродівська, 3, смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області - відповідача 1 по справі.

З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 27.04.2010р. на 18.05.2010р., ухвалою від 18.05.2010р. на 04.06.2010р. ухвалою від 04.06.2010р. на 15.06.2010р. ухвалою від 15.06.2010р. на 25.06.2010р. ухвалою від 25.06.2010р. на 16.07.2010р. та востаннє ухвалою від 16.07.2010р. на 23.07.2010р.

У зв’язку із закінченням терміну розгляду справи, голова господарського суду Тернопільської області у відповідності до вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, ухвалою №9/19-542 від 25.06.2010р. продовжив строк вирішення спору до 27.07.2010р.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2010р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Зокрема, позивач у зазначеному судовому засіданні та згідно позовної заяви стверджує, що Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Державне підприємство «Залозецький спиртовий завод»уклали між собою договір № Т-355-П/03 від 3 січня 2003 року, згідно з яким позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги по транспортуванню природного газу, його очистці, осушці, одоризації в об'ємах, закуплених замовником у постачальника, що підтверджуються об'єднаним диспетчерський управлінням ДК «Укртрансгаз», а відповідач - прийняти зазначений газ і оплатити затрати по його транспортуванню шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортної організації згідно з актами прийому-передачі газу.

Свої зобов'язання по договору позивач виконав повністю, на відміну від відповідача, який не сплатив вартість наданих послуг за березень 2008 року в сумі 2009,50 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 7.1 Договору № Т-355-П/03, пеню у розмірі 204,28 грн. (розрахунок додається), а також індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що складає, відповідно, 600,84 грн. та 117,10 грн., всього позивач просить стягнути з відповідача 2 931,72 грн.

При цьому, наведенні обставини позивачем підкріплюються посиланнями на договір № Т-355-П/03 від 3 січня 2003 р., договір про зміну умов від 31 грудня 2004 року, акт прийому-передачі природного газу, реєстр реалізації природного газу, лист об'єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз» № 64-362/2 від 26 лютого 2010 року, іншими матеріалами.

Представник відповідача 1 у судових засіданнях та згідно відзиву на позовну заяву від 14.04.2010р. № 247 позовні вимоги не визнає і вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення виходячи із наступних підстав.

Зокрема, відповідач 1 вказує на те, що між ТОВ Компанія «Гай-Ойл Карпати»та ДП «Залозецький спиртовий завод» укладений договір 05/25Г від 25 листопада 2005 року на постачання природного газу споживачу, додатковою угодою № 13 від 03 січня 2008 року - в зв'язку з відсутністю претензії сторін одна до одної сторони домовилися продовжити термін дії договору № 05/25Г від 25 листопада 2005 року на постачання природного газу до 31 грудня 2008 року. У березні 2008 року постачальником природного газу ТОВ Компанія «Газ-Ойл Карпати»(м. Івано-Франківськ) був наданий ДП «Залозецький спиртовий завод»рахунок-фактура № 0000900 від 03 березня 2008 року для оплати за поставлений газ, в тому числі вартість послуг з транспортування газу - в кількості 250 000 мі - на загальну суму 326 415 гривень 00 коп.

На виконання своїх зобов'язань, ДП «Залозецький спиртовий завод»була здійснена оплата, згідно виставленого рахунку-фактури на розрахунковий рахунок ТОВ Компанія «Газ-Ойл Карпати», що підтверджується платіжними дорученнями: № 253 від 04 березня 2008 року на суму 15 000 грн. № 281 від 05 березня 2008 року на суму 40 000 грн. № 298 від 11 березня 2008 року на суму 10 000 грн. № 361 від 12 березня 2008 року на суму 30 000 грн. ;№ 338 від 17 березня 2008 року на суму 35 000 грн.; № 359 від 18 березня 2008 року на суму 40 000 грн.; № 365 від 19 березня 2008 року на суму 15 000 грн.; № 394 від 26 березня 2008 року на суму 30 000 грн.; № 410 від 26 березня 2008 року на суму 30 000 грн.; № 421 від 28 березня 2008 року на суму 10 000 грн. № 500 від 31 березня 2008 року на суму 10 000 грн.; №513 від 02 квітня 2008 року на суму 50 000 грн.; № 540 від 04 квітня 2008 року на суму 3 000 грн.; № 541 від 04 квітня 2008 року на суму 27 000 грн.; № 469 від 07 квітня 2008 року на суму 40 000 грн.; №485 від 08 квітня 2008 року на суму 30 000 грн.

Посилання в позовній заяві Позивача, на те, що ТзОВ Компанія «Газ-Ойл Карпати- (ресурс ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"), як постачальник природного газу, не підтвердило належного митного оформлення обсягів газу за березень 2008 року відповідач 1 вважає абсурдним, оскільки позов пред'явлений до споживача газу, а доказування повинен здійснювати постачальник, саме ТзОВ Компанія «Газ-Ойл Карпати». Також і Посилання Позивача, що Відповідачем не сплачена вартість наданих послуг за транспортування газу за березень 2008 року в сумі 2009,50 грн. вчасно, крім того ще нарахована пеня за несвоєчасну оплату, інфляційних нарахувань та 3 % річних –відповідач вважає безпідставними, оскільки Відповідачем сплачена загальна сума за постачання газу, в тому числі вартість з транспортування газу своєчасно на підставі виставленого рахунку-фактури постачальником. Крім того, відповідач стверджує, що доказуванням з якого саме ресурсу постачальник поставив ДП «Залозецький спиртовий завод»газ, повинно здійснюватись самим постачальником, а не споживачем газу. Оскільки, на вимогу ДП «Залозецький спиртовий завод»Компанією «Газ-Ойл Карпати»був наданий РЕЄСТР фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Тернопільгаз»підприємствами, що уклали договори з TOB «Компанією Газ-Ойл Карпати»з ресурсу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" в березні 2008 року. Вказаний реєстр був представлений Тернопільським ЛВУМГ. Крім наведених тверджень позивача та заперечень відповідача у судовому засіданні 25.06.2010р. позивачем заявлено клопотання від 25.06.2010р. (вх. №14312 (н) від 25.06.2010р.), яке підтримане відповідачем 1., про витребування у об’єднаного диспетчерського управління (ОДУ) ДК "Укртрансгаз": - даних, щодо наявності або відсутності ресурсів природного газу у березні 2008 року у ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та його дилера ТОВ "Компанія Газ-Ойл-Карпати" для ДП "Залозецький спиртовий завод" обсягом 250,000 тис.м3.

Враховуючи зазначене клопотання, керуючись ч.1 ст. 38 ГПК України, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи суд ухвалами від 25.06.2010р. та від 16.07.2010р. витребував у об’єднаного диспетчерського управління (ОДУ) ДК "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ) письмові дані та докази, що підтверджують чи заперечують інформацію про правомірність надання послуг з транспортування, постачання та отримання коштів за транспортування природного газу товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Газ - Ойл Карпати" як дилером ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (постачальник) державному підприємству "Залозецький спиртовий завод" (споживачу) в березні місяці 2008р., зокрема, інформацію щодо наявності або відсутності ресурсів природного газу у березні 2008 року у ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та його дилера ТОВ "Компанія Газ-Ойл-Карпати" для ДП "Залозецький спиртовий завод"обсягом 250,000 тис.м3.

Представник відповідача 2 та відповідача 3 в судові засідання не з'явилися витребуваних судом документів не представили, будь-яких клопотань не заявили, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду, які знаходяться у матеріалах справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг по транспортуванні природного газу.

Зокрема, судом встановлено, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, умов укладеного Договору на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами № Т/355-П03 від 03.01.2003р. (далі –Договір).

Відповідно до п. 11.1. вказаного Договору він набрав чинності з 1 січня 2003р. і діяв в частині транспортування газу до 31 грудня 2003року. В свою чергу, Договором від 31.12.2004р. строк Договору № Т/355-П03 продовжено на наступні періоди, за умови, що жодна із сторін письмово не висловить бажання розірвати цей Договір за місяць до закінчення терміну його дії.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що зазначений Договір є чинним і будь –які спори щодо терміну його дії між сторонами відсутні.

За умовами вказаного Договору позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги по транспортуванню природного газу, його очистці, осушці, одоризації в об'ємах, закуплених замовником у постачальника, що підтверджуються об'єднаним диспетчерський управлінням ДК «Укртрансгаз», а відповідач - прийняти зазначений газ і оплатити затрати по його транспортуванню шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортної організації згідно з актами прийому-передачі газу.

При цьому, згідно п. 5.1 договору, споживач повинен оплатити позивачу вартість послуг по підготовці і транспортуванню газу із розрахунку 6,90 грн. за 1000 мі.

В свою чергу, відповідно до Постанови НКРЕ № 775 від 21 червня 2007 р. змінено тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. У березні 2008 року діяв тариф 8,04 грн. за транспортування 1000 м природного газу.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач свої зобов'язання по договору позивач виконав повністю, проте відповідач не оплатив вартість наданих послуг.

Зокрема, у березні 2008 р. ДП «Залозецький спиртовий завод»були надані послуги по транспортуванню 250,000 тис. мі природного газу, про що свідчать акт прийому-передачі, підписаний TOB «Компанія Газ-Ойл Карпати» та ДП «Залозецький спиртовий завод»та реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Тернопільгаз».

При цьому, позивач вказує на те, що TOB «Компанія Газ-Ойл Карпати»(ресурс ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»), як постачальник природного газу відповідача, не підтвердило належного митного оформлення обсягів газу за березень 2008 року, а тому вартість послуг по транспортуванню природного газу за вказаний період повинна бути сплачена відповідачем на рахунок позивача.

Розглянувши зазначені вимоги позивача суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають до задоволення. Одночасно суд відхиляє заперечення відповідача 1 щодо того, що ним виконано належним чином зобов’язання за договором, зокрема здійснено оплату за транспортування зазначеного об'єму транспортування природного газу ТзОВ "Газ Ойл Карпати" з яким у нього заключено договір з огляду на наступне.

Відповідно до п. 18 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. в редакції станом 01.01.2009р. транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл підлягало ліцензуванню.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» потреба в природному газі промислових споживачів забезпечується з імпортованих ресурсів газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Згідно з Указом Президента України № 122/2008 від 14 лютого 2008 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 року «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану HAK «Нафтогаз України» та ситуації на ринку природного газу»Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України»визнано головним уповноваженим суб'єктом із формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб кінцевих споживачів, у тому числі для промислових.

Статус Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» як єдиного імпортера природного газу на території України визначений постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 5 березня 2008р.

Відповідно до п.4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року, HAK «Нафтогаз України» є суб'єктом господарювання, що розробляє на кожний місяць розрахунковий (плановий) баланс надходження та розподілу природного газу в Україні.

П. 9 вказаного Порядку забезпечення споживачів природним газом передбачено, що постачальниками природного газу можуть бути суб’єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

В свою чергу п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» передбачено, що природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" № 45 від 27.01.2004р.(далі –Порядок) його дія поширюється на суб’єктів господарювання (постачальників газу), які отримали ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу споживачами за регульованими та нерегульованими тарифами та впроваджується з метою урегулювання взаємовідносин між ними та газовидобувними, газотранспортними, газорозподільними підприємствами і споживачами природного газу.

П. 2.1. Порядку передбачено, що НАК "Нафтогаз України" на підставі прогнозних обсягів видобування газу ДК "Укргазвидобування", ВАТ "Укрнафта", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та інших газовидобувних підприємств, підтверджених наявних ресурсів газу у постачальників, а також планових обсягів газу, які Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами та як плату за транзитне транспортування російського природного газу через територію України, до 22 числа місяця, що передує місяцю поставок газу, формує та затверджує баланс надходжень та розподілу природного газу по Україні і надає цого ОДУ ДК "Укртраснгаз", ДК ГазУкраїни, ДК "Укргазвидобування", ВАТ "Укранафта", ДАТ "Чорноморнафтогаз", ДП "Газ-Тепло" та Центральній дистпетчерській службі НАК "Нафтогаз України". Іншим газовидобувним підприємствам, які не підпорядковані НАК "Нафтогаз України", інформацію про обсяги їх видобутку газу, що внесені до планового розподілу та завантажені НАк "Нафтогаз України", доводить ОДУ ДК "Укртрансгаз".

В свою чергу, п. 2.2 Порядку передбачено, що постачальники відповідно до затвердженого НАК "Нафтогаз України" балансу надходжень та розподілу природного газу по Україні та в межах наявних у них ресурсів до 25 го числа місяця, що передує місяцю поставки газу (але не пізніше ніж за 5-ть робочих днів до початку місяця поставки) надають ОДУ плановий розподіл ресурсів газу у розрізі регіонів та споживачів відповідно до укладених договорів про поставку газу за встановленої ОДУ формою.

Крім того п. 2.3 Порядку передбачено, що у комплект документів для плановго розподілу ресурсу газу, які надаються постачальником до ОДУ, повинні входити серед іншого і копії тимчасової, періодичної або вантажної митної декларації на обсяг газу, що планується отримати за зовнішньоекономічними контрактами.

Отже, як визначено зазначеними актами поряд з ліцензією ліцензіат повинен узгодити питання включення обсягу газу до балансу планових розподілів місячних обсягів з уповноваженим органом –НАК "Нафтогаз України". Зазначене погодження дає правові підстави постачати природній газ споживачам.

При цьому, Об'єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»формує плановий розподіл поставок природного газу споживачам України лише після затвердження балансу надходження та розподілу природного газу.

А тому суд погоджується з твердженням позивача, що у випадку відсутності у постачальника планових обсягів поставки природного газу для того чи іншого споживача з причин не оформлення підтвердження щодо надходження його по імпорту на територію України, газотранспортне підприємство не має правових підстав здійснювати транспортування природного газу для такого споживача, оскільки це матиме ознаки безлімітного споживання природного газу.

Як вбачається із матеріалів справи та доведено позивачем належними доказами ДК "Укртраснгаз" на підставі ліцензії № 867404, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України 16 лютого 2005 року, надавала послуги по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами усім споживачам, та була уповноважена одержувати кошти за надані послуги.

Зокрема, позивач у справі такі послуги надавав і відповідачу згідно укладеного між ними Договору на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами № Т/355-П03 від 03.01.2003р. Отримання таких послуг за вказаним Договором не заперечується і відповідачем 1 ДП "Залозецький спиртовий завод".

Крім того, Договір з надання послуг по транспортуванню природного газу укладено ДК "Укртрансгаз" 28 лютого 2007року і з ЗАТ "УКРГАЗ –ЕНЕРГО". Проте, як вбачається з поданих позивачем суду документів, зокрема, реєстрів та актів протрансопртованих об’ємів газу укладених між вказаними сторонами кошти за транспортування природного газу у обсязі 250 тис. мІ, які спожиті ДП "Залозецький спиртовий завод" у березні 2008 року, не увійшли до акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу за вказаний період та вартість транспортування такої кількості газу у сумі 2009,50 грн. не надійшла позивачу від ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".

Поряд з цим, як вбачається із повідомлення ОДУ ДК "Укртрансгаз" № 64-362/2 від 26.02.2010р. у березні 2008року ЗАТ "УКРГАЗ–ЕНЕРГО", дилером якого є ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати" не оформлено періодичних митних декларацій, тому НАК "Нафтогаз України" не передбачено та не включено обсяги природного газу для ЗАТ "УКРАЗ-ЕНЕРГО" на цей період.

Зазначений факт підтверджується ОДУ ДК "Укртраснгаз" і у поясненні від 20.07.2010р. № 64-1343 наданого на вимогу суду в якому вказано, що ОДУ ДК "Укртрансгаз" формує плановий розподіл поставок природного газу споживачам України лише після затвердження HAK "Нафтогаз України" балансу надходження та розподілу природного газу по Україні, який є однією з основ для формування планового розподілу поставок природного газу споживачам.

HAK "Нафтогаз України" в балансі надходження та розподілу природного газу по Україні на березень 2008р. не передбачала обсяги природного газу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".

Крім балансу, затвердженого HAK "Нафтогаз України", кожний постачальник заявки щодо розподілу обсягів газу (передачі дилерам чи поставки кінцевим споживачам) та звітність про фактичне надходження та розподіл газу за підсумками роботи за відповідний місяць поставки має документально підтвердити в частині наявності таких обсягів газу (оформлення імпорту, відбору з підземних сховищ, отримання ресурсу від третіх осіб).

У ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" до цього часу не оформлено в Державній митній службі України декларації на природний газ, що мав надходити по імпорту в березні 2008 року, та не оформлено відбір газу із підземних сховищ газу, немає даних щодо надходження ресурсу від третіх осіб. Відповідно, до цього часу, нажаль, обсяги природного газу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" в березні 2008 року не можуть вважатись поставленими та/або протранспортованими.

При цьому, при формуванні звітності по закінченню місяця поставки склалась ситуація, що договори на постачання природного газу між більшістю промислових споживачів та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (постачальників, які здійснювали поставки газу з їх ресурсів) в березні 2008р. розірвані не були, ДК "Укртрансгаз" згідно умов договору від 28.02.07 р. № 117-36/14/68/Тр-07 оформила акти (реєстри) на транспортування газу споживачам України в березні 2008р. по договорах з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".

ОДУ зазначає, що в Реєстрі фактично протранспортованих обсягів природного газу магістральними газопроводами ДК "Укртрансгаз" з ресурсів ЗАТ ""УКРГАЗ-ЕНЕРГО" в березні 2008 року через дилери не відображено поставку газу для ДП " "Залозецький спиртовий завод" " з ресурсів ЗАТ ""УКРГАЗ-ЕНЕРГО", в т.ч. через TOB "Компанія Газ-Ойл Карпати", що також підтверджується реєстрами фактично протранспортованих в березні 2008 році обсягів газу газовими мережами ВАТ "Тернопільміськгаз" та ВАТ "Тернопільгаз" (додаються витяги на 5 аркушах).

При цьому, ОДУ вказує на те, що нема жодного належного документа, який би підтверджував наявність обсягів газу у TOB "Компанія Газ-Ойл Карпати" з ресурсів ЗАТ "Укргаз-Енерго", і відповідно, ДП "Залозецький спиртовий завод" зобов'язано оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за березень 2008 року виключно ДК "Укртрансгаз" в особі УМГ "Львівтрансгаз". В ОДУ відсутні документи щодо надання TOB "Компанія Газ-Ойл Карпати" протягом 2008 року будь-яких планових заявок на розподіл газу. Також в ОДУ відсутні дані на підставі яких би можна було підтвердити наявність у TOB "Компанія Газ-Ойл Карпати" договірних взаємовідносин із ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".

В доказ наведеного ОДУ надано суду копії реєстрів фактично реалізованих обсягів природного газу газовими мережами в березні 2008р. з ресурсу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" з яких вбачається, що за участю ТзОВ "Газ-Ойл Карпати" погоджені реєстри відсутні.

Отже, як вбачається із наведених норм чинного законодавства суб’єкт, який здійснює транспортування природного газу повинен мати належні підстави для зазначеного транспортування. Проте, як вбачається із поданих суду доказів ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати" таких повноважень у березні 2008р. не мало.

Разом з цим відповідачами у справі належних доказів протилежного суду не надано.

Зокрема, розглянувши поданий суду відповідачем 1 "Реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ "Тернопільгаз" підприємствам, що уклали договори з ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати" з ресурсу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" в березні 2008 року", суд оцінює його критично з огляду на те, що останній не завірений (не погоджений) ні ВАТ ВАТ "Тернопільгаз" мережами якого протрансопортовано зазначений газ а також не погоджений і ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", що не може підтверджувати ресурсу зазначеного газу. Вказаний Реєстр завірено тільки дилерами - ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати" та ТОВ "Компанія Енергозбут".

Суд також критично оцінює посилання відповідача на умови Договору про постачання природного газу споживачу 05/25Г від 25 листопада 2005 року укладеного між ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати", та ДП "Залозецький спиртовий завод" з огляду на наступне.

Як вбачається із умов зазначеного Договору він не передбачав перерахунку коштів за транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідач 1 вказує на те, що зазначені умови передбачено додатковою угодою № 13 від 03 січня 2008 року - в зв'язку з відсутністю претензії сторін одна до одної, якою сторони домовилися продовжити термін дії договору № 05/25Г від 25 листопада 2005 року на постачання природного газу до 31 грудня 2008 року. Зазначеною угодою сторони визначили нову ціну газу а також п. 3 передбачили, що вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами та розподільчими трубопроводами до пунктів приймання –передачі згідно Постанови НКРЕ України від 21 червня 2006 року № 775 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу становить –96,30грн. без ПДВ.

Разом з цим, іншою Додатковою угодою від 01 березня 2008р. № 14 сторони погодили нову ціну газу на березень 2008р., яка уже визначена без врахування тарифу на транспортування з "01" березня 2008р.

Крім того, як встановлено судом відповідно до чинного законодавства ДК "Укртрансгаз", як монополіст на ринку транспортування газу магістральним трубопроводами не уповноважувала та не наділяла вищезгаданого постачальника повноваженнями щодо збору зазначених коштів. Зокрема, таке повністю заперечується позивачем.

Також, як вбачається із додаткової угоди № 13 від від 03 січня 2008 року на яку посилається відповідач 1 Постачальник зобов’язувався поставляти Споживачу природний газ з власного ресурсу, чи ресурсу іншої компанії, про що повідомлено споживача відповідним додатком.

Проте, зазначених додатків як і інших повідомлень ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати", які б підтверджували ресурс газу з боку відповідача 1 суду не надано.

Одночасно, суд має за необхідне відмітити, що будь-яких змін до укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору № Т-355-П/03 по транспортуванню газу, зокрема, в частині визначення його стороною ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати" суду сторонами також не надано.

При цьому, ДП "Залозецький спиртовий завод" згідно укладеного ним Договору на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами № Т/355-П03 від 03.01.2003р з ДК "Укртрансгаз" в особі УМГ "Львівтрансгаз" мало зобов’язання оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за березень 2008 року ДК "Укртрансгаз" в особі УМГ "Львівтрансгаз" згідно виставленого йому рахунку (знаходиться у матеріалах справи). Зазначений Договір є чинним і не оспорюється сторонами.

Крім того, з боку відповідачів на неодноразову вимогу суду не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що у ТзОВ "Компанія "Газ-Ойл Карпати" були правові підстави надавати послуги чи отримувати кошти за транспортування, постачання 250,000 тис. м. куб природного газу у березні 2008р. ДП "Залозецький спиртовий завод".

Разом з цим, статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими твердження позивача в частині того, що відповідач 1 ДП "Залозецький спиртовий завод" сплатив кошти за транспортування 250,000 тис. м. куб неналежному одержувачу коштів при цьому не пересвідчився про наявність у постачальника ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати" підтверджених ресурсів газу у березні 2008р.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє заперечення відповідача 1 в цій частині.

Розглянувши позовні вимоги в частині 204,28грн. пені, 600,84 грн. інфляційних нарахувань та 117,10 грн. 3% річних суд задовольняє їх з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як встановлено судом сторони відповідно до укладеного Договору, а саме п. 7.1 договору № Т-355-П/03, погодили: що при несвоєчасному проведенні оплати споживач зобов'язувався платити газотранспортній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Крім того, суд має за необхідне відмітити наступне.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із умов Договору, зокрема, п. 6.2. Договору остаточна оплата послуг по транспортуванню природного газу проводиться замовником до 10 числа місяця наступного за звітним.

В свою чергу, позивачем стягується заборгованість з оплати послуг за транспортування природного газу у розмірі 250,000 тис. м3 у березні 2008р., що підтверджується актом прийому - передачі від 31.03.2008р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, за змістом ч. 3 зазначеної ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з цим, відповідач у справі не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності, а відтак суд вважає, що відсутні підстави для відмови у стягненні пені, в зв'язку зі спливом строку позовної давності у даній справі.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 204,28грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості за транспортування газу, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 600,84 грн. інфляційних нарахувань та 117,10 грн. 3% річних такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд, зазначає, що із змісту приписів статей 519, 612 та 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (п. 2 інф. Листа ВГСУ від 20.11.2008, постанова ВСУ від 30.09.2008 N 1/384-07).

Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Дочірньої компанії "Укртрансгаз" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 2009 грн. 50 коп. основного боргу, 204 грн. 28 коп. пені, 600 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 117 грн. 10 коп. - 3% річних заборгованості

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу, із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги задовольнити.

          2. Стягнути з Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод", вул. Бродівська, 3, смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області (ідент. код 00375071) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Кловський узвіз, 9/2, м.Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. Рубчака, 3, м. Львів, (ідент. код 25560823 ) – 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 28 коп. пені, 600 (шістсот) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 117 (сто сімнадцять) грн. 10 коп. - 3% річних заборгованості, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

          На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 30 липня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя