Ухвала суду № 12015050, 26.10.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 3/140

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Центр»

про стягнення заборгованості в сумі 42361 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : Мікульчин Т.В. (довіреність №20/10 від 20.10.2010 року);

від відповідача : представник не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Центр»про стягнення 42361 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Причин неявки в судове засідання не повідомив. Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 12.10.2010 року направлена відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві та в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України, а саме: 33000, м.Рівне, вул.Данила Галицького, буд.19, повернулась до суду з відміткою пошти «за даною адресою адресат вибув».

Відповідно до положень ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

07.05.2009 року ТОВ «Винконцерн»поставив ТОВ «Літа Центр»товар на загальну суму 42361,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №52 від 07.05.09 року, товарно-транспортною накладною серії 01 АААФ № 723694 та Довіреністю №ГЛ-0000002 від 07.05.2009 року.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30 серпня 2010 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою здійснити оплату товару до 10 вересня 2010 року, що підтверджуються квитанцію Укрпошти № 9583 від 30.08.2010 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за поставлений товар в розмірі 42361,70 грн.. З огляду на вищевказане позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.49 ГПК України державне мито покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч.5 ст.49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

10.09.2010 року між адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво адвоката Херсонської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №416 від 19.07.2008 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»був укладений Договір про надання юридичних послуг №10/09, згідно якого передоплата в розмірі 50% від загальної вартості послуг, сплачується клієнтом на рахунок адвоката або готівкою протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами договору.

Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Згідно із видатковим касовим ордером від 10.09.2010 року ТОВ «Винконцерн»здійснено передоплату послуг адвокату у розмірі 1000,00 гривень.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 42361,70 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита, витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу та витрат за надані адвокатські послуги в розмірі 1000,00 грн..

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Центр»(33000, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Данила Галицького, буд.19, офіційний центр 417, код ЄДРПОУ 36016324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»(67700, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул.Кишинівська, буд.144 Б, код ЄДРПОУ 24541545, р/р 26007307510555 в відділенні ПИБ в м.Білгород-Дністровський, Одеської області, МФО 328458) заборгованість за поставлений товар у розмірі 42361,70 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі 424,00 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та вартість послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "01" листопада 2010 року