Рішення № 12014683, 30.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.10                                                                                           Справа№ 9/125(2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів,

Про стягнення 15945062 грн. 33 коп. - основного боргу за поставлений природний газ, 1093257 грн. 25 коп. –пені, 1323 440 грн. 17 коп. - інфляційних витрат, 556992 грн. 92 коп. –відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: п/к - Працьовита С.М., за довіреністю від 28.12.09р. № 57/10.

Від відповідача: п/к –Станько М.М., за довіреністю від 12.01.2010р. № 06-104.

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, про стягнення 15945062 грн. 33 коп. - основного боргу за поставлений природний газ, 1093257 грн. 25 коп. –пені, 1323 440 грн. 17 коп. - інфляційних витрат, 556992 грн. 92 коп. –відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 25.08.10р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 14.09.2010р., про що сторони були належним чином, під розписку (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 14.09.2010р. розгляд справи відкладено на 23.09.2010р., в судовому засіданні, яке відбулося 23.09.10р. в судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.10р. на 12 год. 15 хв., про що сторони повідомлені під розписку.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві та стягнути з відповідача на користь позивача: 15945062 грн. 33 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 1093257 грн. 25 коп. –пені, 1 323440 грн. 17 коп. інфляційних витрат та 556992 грн. 92 коп. –відсотків річних та судові витрати, проти зменшення розміру пені та розтермінування виконання рішення суду на 2 (два) роки –заперечує з тих підстав, що відповідачем не вжито протягом тривалого часу жодних заходів до погашення зазначеного боргу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, основний борг визнав у повному обсязі, просить суд з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву –зменшити розмір штрафних санкцій на 99% та розтермінувати виконання рішення на 2 (два) роки.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши та оцінивши подані ними докази ВСТАНОВИВ.

12 червня 2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) та ВАТ «Львівгаз»(Покупець) був укладений договір № 06/09-434 поставки природного газу (далі - Договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками двох сторін, що відповідно до статей 207, 208 ЦК України та в силу статті 204 ЦК України.

Згідно з договором поставки природного газу № 06/09-434 від 12.06.2009 року, позивач зобов'язувався передати в 2009 році у власність Відповідачу природний газ з ресурсу 1У кварталу 2006 року для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а Відповідач зобов»язувався прийняти від Постачальника та оплатити за природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

У розділі 2 Договору сторони передбачили кількість та якість газу, який передається на умовах цього Договору у порядку та на умовах, передбачених розділом 3 Договору за ціною визначеною у розділі 4 Договору.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони за вказаним договором передбачили у розділі 5 Договору.

Так, пунктом 5.1 сторони передбачили, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту укладення цього Договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили порядок проведення звіряння розрахунків.

Розділом 6 договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Так, п. 6.1. договору сторони передбачили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки зазначені у п. 5.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач свої зобов»язання за даним договором виконав, передав відповідачу на умовах зазначеного договору 243345,730 тис. куб. м. газу на суму 15945 062 грн. 33 коп., що підтверджується Актом звіряння розрахунків від 30.06.2010р., який складено відповідно до п. 5.2. цього Договору, Актами прийому-передачі природного газу: від 03.08.2009р., від 31.08.09р., від 31.08.2009р. (докази –в матеріалах справи).

Як випливає із позовної заяви позивача, відповідач в порушення умов договору на постачання природного газу № 06/09-434 від 12.06.2009 року, своєчасно за поставлений природній газ, не розраховувався, відтак, на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 15945 062 грн. 33 коп., яка визнана відповідачем

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 цієї статті визначає, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частина 3 зазначеної статті визначає, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 цієї статті визначає, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, а частиною 2 зазначеної статті, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 219 ГК України передбачає, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 цієї статті, суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1093 257 грн. 25 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.1. Договору (Розрахунок пені –в тексті позовної заяви).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1323 440,17 грн. інфляційних витрат та 556 992,92 грн. відсотків річних, відповідно до статті 625 ЦК України (Розрахунок приведений у тексті позовної заяви).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач просить застосувати до правовідносин щодо стягнення пені п. 3 статті 83 ГПК України, а відповідно до статті 233 ГК України зменшити розмір штрафних санкцій належних до сплати на 99% та розтермінувати виконання рішення на 2 (два) роки.

Своє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% та відстрочення виконання рішення у справі на 2 (два) роки відповідач обґрунтовує тим, що підприємство відповідача перебуває у складному фінансовому стані, оскільки з відповідача на підставі рішень господарського суду стягнено заборгованість, що утруднить виконання рішення суду, що підтверджує рішеннями господарського суду Львівської області № 23/121, 23/227, 2/96, 2/294, 25/141, 20/67, 5/85, 23/43, 15/95 за 2009 рік та №№ 22/118, 2/115, 2/116, 2/117 за 2010 рік, довідкою про дебіторську заборгованість населення і бюджетних установ та організацій перед ВАТ «Львівгаз»(знаходяться в матеріалах справи).

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийняття рішення –зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Як вбачається із поданих відповідачем документів, станом на 01.07.2010р. дебіторська заборгованість населення перед ВАТ «Львівгаз»становить 40815439, 34 грн., дебіторська заборгованість установ і організацій, що фінансуються із місцевого бюджету перед ВАТ «Львівгаз»становить 346410,55 грн., дебіторська заборгованість промислових споживачів та госпрозрахункових підприємств перед ВАТ «Львівгаз»становить 6 937848, 10 грн., що заслуговує на увагу.

Крім того судом враховано, що з ВАТ «Львівгаз»за рішеннями господарських судів Львівської області належить до стягнення за 2009 –2010р. понад 200 млн. грн., що, в свою чергу, унеможливлює належне та своєчасне виконання рішення суду у даній справі, тому суд приходить до висновку, застосувати до правовідносин щодо стягнення пені у розмірі 1093257 грн. 25 коп., п. 3 статті 83 ГПК України, частину 1 статті 233 ГК України, зменшити у виняткових випадках розмір нарахованих до стягнення неустойки у формі пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання, на 20% і стягнути з боржника на користь позивача 874605 грн. 80 коп. –пені.

Клопотання відповідача про відстрочення (розтермінування) виконання рішення на 2 (два) роки –відхилити за безпідставністю.

Судові витрати покласти на відповідача повністю відповідно до частини другої статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 233 ГК України, частиною 3 статті 551 ЦК України, статтями 1, 2, 3, 4-3 - 4-7, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 38, 43, 44-49, 69, 77, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги позивача задовільнити частково.

2.          Застосувати до правовідносин щодо стягнення з боржника неустойки у формі пені, п. 3 статті 83 ГПК України, частину 1 статті 233 ГК України, частину 3 статті 551 ЦК України, зменшивши належний до стягнення з відповідача розмір пені на 20%.

3.          Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ЛЬВІВГАЗ»(вул. Золота, 42, м. Львів, 79039, Україна, код ЄДРПОУ 03349039) на користь стягувача: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 15945062 грн. 33 коп. –основного боргу за поставлений природній газ, 874605 грн. 80 коп. –пені, 1323440 грн. 17 коп. –інфляційних витрат, 556992 грн. 92 коп. –відсотків річних, 25500 грн. 00 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти вимог, з урахуванням викладеного в п. 2 резолютивної частини даного рішення, відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   Данко Л.С.

Вийшовши з нарадчої кімнати, 30.09.2010р., господарським судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення відповідно до статті 84 ГПК України оформлена та підписана 04.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили в порядку визначеному статтею 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя