Рішення № 12014646, 24.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.10                                                                                           Справа№ 6/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агросахінвест-2002”, м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів”, м.Стрий

про: стягнення 38997грн. 67коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Кокоячук В.М.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Агросахінвест-2002” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” про стягнення 36091грн. 86коп. основного боргу, 1046грн. 66коп. інфляційних втрат, 1626грн. 76коп. пені та 232грн. 39коп. 3 % річних.

          Ухвалою суду від 02.05.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.03.2010р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 10.03.2010р. ухвалою суду від 10.03.2010р. розгляд справи відкладено на 24.03.2010р. та зобов”язано позивача представити від Державного реєстратора довідку (виписку) з Єдиного державного реєстру (ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”) щодо перебування відповідача в ЄДР станом на момент подання позову.

На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б ухвали про порушення провадження у справі з відмітками поштового відділення про те, що “за зазначеною адресою адресата немає” та ухвали суду від 10.03.2010р. про відкладення провадження у справі направленої відповідачу за адресами: м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б та м.Львів, вул.Городоцька, 355-4 з відмітками поштового відділення про те, що “за зазначеною адресою не проживає, вибули”.

          На вимогу суду позивачем в судовому засіданні 24.03.2010р. представлено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.03.2010р. відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: 82400, м.Стрий, вул.Шевченка, буд.88Б.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 24.03.2010р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 01.01.2009р. між сторонами договору №42 поставки товару, позивач в період з 01.09.2009р. по 27.10.2009р. за накладними №18851 від 01.09.2009р.; №21578 від 22.09.2009р.; №21581 від 22.09.2009р.; № 20678 від 24.09.2009р.; № 22076 від 08.10.2009р.; №21867 від 08.10.2009р.; №21868 від 08.10.2009р.; №23702 від 20.10.2009р.; №23703 від 20.10.2009р.; №23789 від 27.10.2009р.; №23790 від 27.10.2009р. на загальну суму 58265грн. 68коп.

В період з 09.11.2008р. по 10.10.2009р. відповідачем повернено товар за накладними на повернення: №№LVR0006948 від 09.11.2009р., LVR0006949 від 09.11.2009р., LVR0006950 від 09.11.2009р., LVR0006951 від 09.11.2009р., LVR0006952 від 09.11.2009р., LVR0006953 від 09.11.2009р., LVR0006954 від 09.11.2009р., LVR0006955 від 09.11.2009р., LVR0006956 від 09.11.2009р., LVR0006957 від 09.11.2009р., 9/11 від 09.11.2009р. на загальну суму 14173грн. 82коп.

Станом на 30.11.2009р. заборгованість відповідача становить 36091грн. 86коп. та підтверджується представленим суду актом звірки від 30.11.2009р.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

п.2.8. договору поставки передбачено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем).

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п.4.1. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 1626грн.76коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 232грн.39коп. 3 % річних та 1046грн. 66коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

          Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193,229,230,231, 232, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” (юрид.адреса: 82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б; факт. адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 355-4, ідентифікаційний код 35130711) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агросахінвест-2002” (м.Дніпропетровськ, вул.Братів Трохимових, 40/183, ідентифікаційний код 31870837) стягнення 36091грн. 86коп. основного боргу, 1626грн. 76коп. пені, 1046грн. 66коп. інфляційних втрат, 232грн. 39коп. 3 % річних, 389грн. 97коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя